ФОТО. Історія одного конфлікту

Вона повинна дати нам урок усім.

Подейкують, що конфлікт, про який мова нижче, має довгу історію. І вже навіть став набирати ознак хронічної хвороби. Хто зна, чи вирішився б «внутрішньо», якби не набув розголосу, зокрема, через лист-клопотання від батьків (умовно: одна сторона конфлікту), адресований обласній владі, керівництву ЗАФ та СДЮСШОР (з одного боку) та від інших батьків (умовно інша сторона конфлікту) до керівництва вищеназваної футбольної школи в Ужгороді з другого боку).

Не вдаючись у подробиці, які ще більше тільки можуть заплутати читачів, викладу суть обох листів. В одному з них тати й мами звинувачують тренера СДЮСШОР В’ячеслава Пінковського в булінгу проти їхній чад («…порушував всі морально-етичні цінності та принципи поведінки з гравцями команди 2011 р. н., використовуючи в своєму діалозі з дітьми нецензурну лайку, крики, ненормативну лексику…») і підтримують його відсторонення керівництвом закладу від занять із названою командою, а інші навпаки, підтримують наставника і вважають рішення про його усунення «на основі особистих безпідставних звинувачень» («…моральна складова цього рішення є кричущою та несправедливою і в першу чергу деморалізує дитячий колектив та сформовану Пінковським В.В. міцну команду»).

Для нормалізації ситуації (фактично вирішення конфлікту) було ухвалено рішення провести на стадіоні «Авангард» збори батьків з участю самого тренера, керівництва СДЮСШОР, Закарпатської асоціації футболу та департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської ОВА. Зібрання відбулося. Але перш ніж перейти до його фіналу, невеликий відступ.

Подібні до вищеназваного конфлікту нині, на жаль, не дивина. Але й водночас є свідченням демократичності в суспільстві. Адже хтось уважає, що «щось» було, а хтось уважає, що того «щось» не було. Відповідно кожен має право висловити свою думку, навести аргументи, стати почутим.

Здавалося б, що простіше: є один погляд, є інший, порівняли, визначилися з рішенням. Та не все так просто іноді в житті. Щоб мене не звинуватили в прихильності (чи неприхильності) до однієї зі сторін, наведу приклади, які не мають відношення до конфлікту. Скажімо, тренер не ставить юного футболіста до основного складу, бо вважає, що той заслабкий. Може таке бути? Може. Але батько цієї дитини говорить, що її не ставлять до основи, бо не стимулює наставника фінансово. Може таке бути? Може. Або ж: відомі ситуації, коли тренер на основному занятті б’є байдики по відношенню до конкретної дитини, але зате в додатковий час за гроші наполегливо з нею готовий займатися. Чи коли навпаки: батьки починають утручатися в тренувальний процес і ледь не керувати командою, оскільки тато чи мама є впливовими й грошовитими. Ось піди й розберися за таких обставин… До чого це я? А до того: на зібранні кожна сторона відстоювала власне бачення проблеми й наполягала на своєму. Щоправда, слід віддати належне усім сторонам, хоч емоції й мали місце, та все ж усі сторони поводилися цивілізовано. Притому, що хтось наполягав на моральній площині, а хтось на юридичній, одні представники говорили про певні факти, а інші їх тут же заперечували.

Слід віддати належне очільнику ЗАФ та представникам департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської ОВА. Вони дали можливість висловитися всім, уважно вислухали сторони, а свої пропозиції висловлювали саме як рекомендаційного характеру. Рішення ж, мовляв, повинне ухвалювати керівництво школи.

Ще раз наголошу, не вдаюся в подробиці, бо не люблю смакувати чиєюсь бідою чи роздмухувати сенсацію – у таких випадках може запахнути підгорілим. А важливо, щоб виграли насамперед діти і футбол, у який вони грають.

То що ж «на виході»? Виходячи з перебігу зборів, напрошується одне з двох рішень.

Перше (компромісне): сторони сідають і домовляються, забувають образи, хтось чимось поступається задля залагодження ситуації, але всі розпочинають із чистого аркуша. Зокрема, за пропозицією і очільника ЗАФ, і працівників департаменту ОВА створюють батьківський комітет / спостережну раду, чітко прописують обов’язки батьків, дітей, тренера тощо. І тоді на підставі якихось виявлених порушень ухвалюють відповідні рішення.

Інше – кардинальне рішення: якщо сторони не домовляться, якщо дійсно факти були кричущими, то за справу тоді беруться представники ювенальної служби. І хай уже вони проводять розслідування, збирають докази, свідчення та з’ясовують, на чиїй стороні правда. Притому сторони мають усвідомлювати, що за булінг або надання неправдивих свідчень існують відповідні покарання.

ЗАФ спільно із вищеназваним департаментом уважно стежитимуть за подальшим розвитком ситуації. Зокрема, Закарпатська асоціація футболу, як запевнив Іван Петрович, готова до публічного розгляду конфлікту – ми живемо дійсно в демократичному суспільстві. Головне, щоб подібних ситуацій більше не виникало. А якщо й виникатимуть, то щоб ухвалювати справді рішення в інтересах справедливості, дітей та футболу. Притому пам’ятаймо одну з думок засновника компанії «Apple» Стіва Джобса: «Існує велика різниця між тим, щоб бути людиною і тим, щоб бути людяним. Якщо ви просто хочете йти швидко, то йдіть самотужки! Але якщо ви хочете піти далеко, йдіть разом!».

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ