До 100-річчя заснування СК «Русь». Частина VІ. Стадіон на Доманинській

Мабуть, навіть не варто пояснювати, яке величезне значення для футбольної команди має власний стадіон. Місце, яке є домівкою для клубу, місце, де й стіни, як то кажуть, допомагають. Зрештою і вболівальники, і гравці почуваються значно впевненіше, перебуваючи на «своїй» території. Було таке «гніздечко», тобто власний стадіон, і у СК «Русь».

СК «Русь», 13.11.1932, перед товариською грою з ЧсСК (Ужгород)

Гравці зліва направо: Ю.Крайняк, Е.Іванчо, А.Бендас, П.Криж, В.Ковач, В.Радик, Й.Криж, Ф.Куруц, О.Бокшай, А.Бачо, В.Кобзяр

От тільки з’явився власний майданчик лише через 5 років після заснування спортивного клубу – у 1930 році. А іншою особливістю є те, що цей стадіон, на якому свого часу грали ігри вищої ліги чемпіонату Чехословаччини, на жаль, не зберігся до наших днів і знаємо ми про домашню арену «Русі» відносно мало. Втім, окрім сучасного стадіону «Спартак», який свого часу був домашнім для «Ужгородського атлетичного клубу» (УАК), мінімум інформації наявна про всі ужгородські стадіони, яких було чимало, а отже ця тема потребує подальших досліджень.

Як вже згадувалося, футбольна дружина «Русі» розпочала свою діяльність у 1926 році. Спочатку для ігор та тренувань використовували стадіон УАК, однак дуже швидко клуби між собою посварилися через масовий перехід гравців русинської національності з УАКу до «Русі». Тоді керівництво «Русі» оперативно домовилося про використання стадіону «Чехословацького спортивного клубу» (ЧССК). Місцевий чеський клуб радо прийняв «русистів», а його стадіон на Флудері (історична місцевість по правий бік від Малого Ужа в районі сучасного заводу ФМК) став на 4 роки домівкою і для «Русі». Задля повноти інформації згадаємо, що в місті тоді ще існував і стадіон клубу УТК. Це був історичний перший футбольний майданчик у місті, який знаходився на місці теперішніх шкіл №№10 та 11. Проте, з 1928 року цей стадіон припинив існування, оскільки чехословацька влада вирішила впорядкувати лівобережжя річки Уж і згідно нового генплану місцевість мали забудувати.

1930 рік став «знаковим» для розвитку ужгородського та, і, власне, закарпатського футболу. Адже в Ужгороді відкрили аж три нових стадіони. Домашніми аренами могли відтоді похвалитися УТК – новий стадіон клубу з’явився на тодішній Дравецькій вулиці (згодом Гагаріна, тепер Карпатської України), точне місце знаходження невідоме, є гіпотеза, що він був на території військової частини; УМТЕ – стадіон був на сучасній Капушанській вулиці в районі «Білочки», є версія, що саме на цій ділянці після війни була певний період міська автостанція, згодом ринок, а зараз сучасний ТЦ «Білочка»; СК «Русь» – домашній стадіон клубу побудували на Доманинській вулиці (згодом Горького, а зараз Другетів). Таким чином, всього у місті функціонувало 5 стадіонів, на яких проводили ігри рівня чемпіонату краю та численні товариські і міжнародні матчі, якраз за кількістю «великих» місцевих команд – УАК, ЧССК, УТК, УМТЕ та СК «Русь». Така кількість стадіонів дозволяла проводити набагато більшу кількість різних ігор, приваблювала вболівальників, яких відповідно додалося у кожної команди і розвиток місцевого футболу отримав новий поштовх. Годі й казати, що такій популярності футболу та кількості команд і стадіонів зараз, тобто через практично 100 років, можна тільки позаздрити…

Відкриття стадіону УТК відбулося 8 червня, запрошеним гостем була команда «Тереквеш» з Будапешту, яка виграла в господарів, підсилених гравцями УМТЕ, з трохи непристойним рахунком 14:0. Сам УМТЕ запросив на відкриття власного стадіону, яке відбулося 17 серпня, угорський «Вашаш» і поступився вже цілком пристойно 1:3.

Novoje Vremja, 14.09.1930

СК «Русь» на урочисте відкриття домашньої арени, яке відбулося 13–14 вересня 1930 року запросив багаторазового чемпіона Словаччини СК «Жиліна». Гра з іменитим суперником в неділю 14 вересня закінчилася унічию 3:3. З газетних звітів можемо дізнатися, що більш майстерними виглядали гості, однак господарі мали більше бажання отримати позитивний результат. Гру судив представник ЧССК Чіжек, який чомусь більше симпатизував гостям, за «Русь» один з м’ячів забив Роман. Однак більшу увагу газетярі приділили не самій грі, а урочистій частині. Святкову промову перед грою виголосив керівник клубу сенатор Едмунд Бачинський, а право першого удару мав командувач 12-го піхотного полку генерал Прхала. Під час урочистостей запрошені поважні гості також допомагали клубу матеріально, жертвуючи кошти на новозбудований стадіон. І отут найголовніше. Мало хто знає, що насправді першу гру на стадіоні СК «Русь» провела зовсім не «Русь». Адже ще в суботу 13 вересня право «протестувати» нове поле мали вже згадані УМТЕ та УТК, які провели фінальну гру на кубок доктора Якубовича. Суддею був Янашовський, з рахунком 4:1 перемогли гравці УМТЕ.

Novoje Vremja, 07.09.1930

Novoje Vremja, 21.09.1930

Отже, що нам зараз відомо про стадіон «Русі»? Відверто кажучи небагато. Більшість сучасних вболівальників футболу навіть не уявляє де ж було його точне місцеположення. Втім в книзі Василя Федака «Закарпаття у спортивному вимірі» адреса стадіону зазначена – на місці будинків №№ 101 та 103 по вулиці Горького (колишня Доманинська, а тепер Другетів). Однак сам стадіон припинив існування так давно, що ця інформація все одно практично нічого нікому не пояснювала і не була поширеною. Щоб перевірити вказані дані про місцезнаходження, за орієнтир можна обрати існуючий досі будинок з характерною трикутною мансардою. Ділянка навпроти і трохи вліво від цього будинку і була колись футбольним стадіоном «Русі». Зараз це місце викупили і збудували сучасну клініку. Проте ужгородці мабуть краще пам’ятають «коцкастий» паркан та маленький магазинчик, повз який постійно проходили чи проїздили. Навряд сучасні забудовники навіть здогадуються про колишнє призначення ділянки…

Перед грою на стадіоні СК «Русь», 1942 рік

(у верхній частині фото посередині – будинок з мансардою)

Будинок №144 на вулиці Другетів, 2025 рік

Будинок №103 на вулиці Другетів, 2015 рік (фото з Google Maps)

Мапа міста Ужгород 1930 року
(у правому верхньому кутку позначено ділянку для стадіону СК «Русь»)

Ділянка, яка була виділена для будування стадіону знаходилася з одного боку відносно близько від площі Корятовича, тобто від центру міста, а з іншого, не слід забувати, що Доманинці в той час ще були окремим селом, тобто, стадіон, по суті, був на окраїні Ужгорода. Мабуть і через це його схематичне зображення відсутнє на відомих мапах і планах міста того часу – більше уваги приділялося центральній частині, а не околицям. Так само, на жаль, відсутні якісні фотографії стадіону – ані футбольного поля, ані трибун, ані входу. Не збереглися й панорамні зображення. Тому про сам стадіон можемо мати уяву виключно з фотографій команди, окремих гравців та моментів гри, для яких стадіон слугував заднім фоном.

Отже, як свідчить газета «Новоє время», на нововідкритому майданчику «Русі» була трибуна довжиною 43 метри, яка вміщувала 700 глядачів. Зовнішній вигляд трибуни можна уявити за допомогою командного фото 1932 року. Як бачимо, трибуна була критою і захищала від дощу, а глядачі сідали на довгі лавки, які мали спинки з номерами місця, тобто певний рівень комфорту було забезпечено.

Зразок квитка на ігри СК «Русь»

Квиток до гри державної ліги з «Славією» (Прага), 21.03.1937 р., ціна 15 корун, місце № 587

Із газетних звітів про ігри команди, однак, випливає, що на іграх часто були присутні 3–4 тисячі глядачів, а, скажімо, на грі з СК «Батя» у 1936 році за право виходу до Чехословацької державної ліги й взагалі неймовірних 8 тисяч. Де ж вони розміщувалися? І знову відповідь нам дають фотографії. По периметру всього поля вздовж довжелезних дерев’яних парканів розміщувалися перила, за якими так само розміщувалися глядачі.

Гравці СК «Русь» виходять на поле.

Стадіон СК «Русь», вигляд з-за воріт

Стадіон СК «Русь», вигляд на поле

Стадіон СК «Русь», перед початком гри

Звісно, частина вболівальників, яким не вистачило місця на стадіоні або ж у яких не було грошей на квиток, примудрялися дивитися ігри, висячі на паркані, або ж визираючи на поле через нього. А ще слід зазначити, що основним будівельним матеріалом для стадіону в той час було дерево – паркан, трибуна, господарські приміщення – все було зроблено з дерева. Через вплив зовнішнього середовища та часу часто доводилося проводити дрібні ремонти та певну реконструкцію, тому будівельний матеріал знаходився буквально під ногами біля паркану.

Коли паркан – не перешкода

В очікуванні виходу на поле

Ось таким було одне з найпопулярніших місць для відвідування в Ужгороді у 30–40-х роках 20 століття. Але доля стадіону «Русі», який свого часу бачив футбольні баталії вищої чехословацької ліги, так само сумна, як власне, і самого клубу. З приходом радянської влади ані команда СК «Русь», ані будь-що, що нагадувало її існування не мало права на життя. Стадіон почав занепадати, оскільки ігри на ньому не проводилися. У статті про масовість фізкультурних організацій в області, яка була надрукована в «Закарпатській правді» 22 серпня 1947 року, зокрема, зазначалося, що товариство «Червона Зірка» вже більше року не використовує великі асигнування на відбудову стадіону на Доманинській. Звісно, мета цієї бездіяльності нам зараз зрозуміла – привести колишній стадіон до такого стану, який не дозволить використовувати його за призначенням, що дасть змогу змінити цільове призначення ділянки, що зрештою і сталося.

У наші дні на ділянці, де колись був стадіон СК «Русь», побудували сучасну клініку. І навряд нові власники об’єкту чи його відвідувачі здогадуються, що 90 років тому на цьому місті ужгородські вболівальники мали можливість побачити гру «Спарти» та «Славії»…

Будинок №103 на вулиці Другетів, 2025 рік

Михайло РУЩАК,
історик закарпатського футболу

Автор висловлює вдячність родині Бендас за надані світлини