Зранений, але не безуспішний!

До футбольних підсумків-2022.

Завершується зранений війною, підточений коронавірусом 2022 рік. Проте він не безсилий, він не безуспішний. При всіх утратах, руйнуваннях, бідах у ньому є що згадати доброго, щоб достойно провести чергового календарного вже добряче постарілого дідуся. Чим же хорошим насамперед запам’ятаються чергові 365 днів, що минають?

По-перше, Закарпаття в умовах воєнного стану впевнено зодягнуло на себе кольчугу футбольного тилу країни. У нашу область відбулася релокація Української асоціації футболу, значна частина матчів і тренувань команд УПЛ проходили саме на полях краю. Цього напевно не було б, якби в нашому регіоні не було створено систему футбольних полів, зокрема і зі штучним покриттям. Відповідно на фоні такої посиленої відповідальності приємно констатувати, що на всеукраїнському рівні наш край теж гідно був представлений.

По-друге, продовжили працювати судді та делегати, а Ярослав Козик підтримав реноме області як арбітр ФІФА ще й на міжнародному рівні. По-друге, за складних умов, але в чемпіонаті України виступили «Минай» (в Українській прем’єр-лізі) та «Хуст» (у другій лізі). Притому виступили достойно, рівно, зважаючи на свої можливості та умови. До того ж 21-річний півзахисник у команді Володимира Шарана Єгор Твердохліб увійшов до збірної гравців за підсумками першої частини змагань в УПЛ, а разом із Олегом Горіним та Дмитром Немчаніновим він – у числі кращих за ефективністю єдиноборств і перший за середньою кількістю виграних верхових єдиноборств.

Продовжив своє життя в умовах повітряних тривог і обласний футбол. Зимову першість ми не змогли дограти через початок широкомасштабного вторгнення росії. Та все ж ці перші в році офіційні крайові змагання допомогли командам підтримати ігрову форму. Чемпіонат і Кубок були урізаними, однак відбулися й довели: ми перемагаємо ворога на всіх фронтах.

Чимало наших представників пішли захищати рідну землю в лавах територіальної оборони або ж до війська безпосередньо на війну. На жаль, не всі повернулися, але ми їх пам’ятатимемо. Низький уклін кожному воїну-визволителю!

Водночас хто лишився в глибокому тилу, також не сидів, склавши руки. За сприяння Закарпатської асоціації футболу було організовано допомогу гравцям та їхнім постраждалим сім’ям. Ми жертвували гроші, акумулювали для відправки гуманітарну допомогу, закуповували на фронт, внутрішньо переміщеним особам та тим, хто зазнавав руйнувань у зоні бойових дій, необхідні речі, продукти, засоби… Фактично більшість турнірів, які проходили з участю ЗАФ або під її егідою чи й просто влаштовувалися в краї, а також матчі зірок українського штибу організовувалися переважно чи стовідсотково як благодійні – на честь ЗСУ. Кожен на своєму місці в міру розуміння та можливостей так теж наближав допомогу.

У нелегкий рік, але, крім основних офіційних змагань, було проведено чимало різноманітних турнірів – серед дітей, жінок, ветеранів. Дівчата навіть успішно виступили на міжнародному турнірі в Угорщині, а змагання, скажімо, серед гравців 60+ засвідчили: граємо у футбол за будь-якого віку.

Водночас численні турніри пам’яті в Мукачеві, Ужгороді, Іршаві (скажімо, присвячені Василю Турянчику, Федору Варзі, Володимиру Югасу, Іванові Легезі, Івану Алмаші, Мирославу Мудрі та іншим нашим колегам) засвідчили: ми пам’ятаємо тих, хто любив футбол і зробив багато для його розвитку. Так само пам’ятатимемо Юрія Кулі, Миколу Красивова, Сергія Рущака, Віталія Лофинця та багатьох інших, хто цього року відійшов у засвіти…

2022-ий прикметний і тим, що в ньому розвивали гру номер один на планеті в новостворених територіальних громадах, а такі турніри, як, до прикладу, Зимова першість Мукачівського району, стали гідною естафетою для продовження футбольних баталій після обласних змагань.

Теж в умовах повітряних тривог, вимкнення світла, але успішно тривають баталії Ужгородської футзальної ліги. За безпосередньої участі Закарпатської асоціації футболу в області вдалося втілити в реальність ряд цікавих проєктів для дітей, які зазнали наслідків війни. Особливо популярними серед учнів шкіл краю стали спільний проєкт Міністерства освіти і науки України та ЮНІСЕФ «Поруч» і новий проєкт УАФ «Відкриті уроки футболу».

Хочеться згадати всіх наших колег, котрі попри відсутність коштів, несприятливу погоду чи під психологічним тиском дійсності, однак реалізовували численні заходи. Це тренери, гравці, функціонери, менеджери, адміністратори, спортивні директори, лікарі, керівники клубів, районних асоціацій, комітетів Закарпатської асоціації футболу, члени виконкому, Ради при голові ЗАФ, її очільники, а також голови громад, учителі… Так само часто без вихідних успішно працювали мої безпосередні побратими по перу й мікрофону на інформаційному фронті. Особливо в перші тижні війни, коли розвіювали фейки, повідомляли громадськості важливі новини, допомагали втілювати в життя заплановані різних форматів заходи. І притому по-справжньому багато творили. Скажімо, цікавими були історичні екскурси в наше футбольне минуле голови Закарпатського осередку Асоціації спортивних журналістів України Василя Гаджеги, статистичні дослідження Володимира Католика, фахові огляди й роздуми Степана Селменського, проникливі фотопогляди Анастасії Пензової й Олексія Матрунича, фільм творчого колективу про Томаша Пфайфера тощо. Тільки на сайті ФФЗ впродовж 2022 року, доволі справді складного й нефутбольного через поширення коронавірусу та широкомасштабного вторгнення росії в Україну, було опубліковано близько 800 матеріалів, зокрема з використанням фото та відео.

На інформаційних просторах інших ЗМІ, у соціальних мережах також активно працюють такі відомі спортивні медійники, як Тарас Галушка, Роман Сенишин, Шандор Сабо, Олег Микита, Олександра Терембець, Олександра Артюхіна, Олександр Сільченко, телекоментатор Євген Свищо, телеоператори Іван Еней, Андрій Гісем, Іван Шимко, Вадим Сурмай та інші. Чимало моїх колег брали участь в організації різних футбольних заходів, проведенні церемонії нагородження кращих учасників змагань, для забезпечення висвітлення обласних баталій комунікували зі всеукраїнськими ЗМІ тощо.

Шановні колеги, дорога футбольна громадо! Цей рік був ще й роком 50-ліття завоювання срібних нагород чемпіонату Радянського Союзу серед команд другої ліги ФК «Говерла» (Ужгород). Пам’ятаючи цю визначну перемогу, ми очікуємо на вагомі успіхи й у новому, 2023 році. А найголовніше, хай він стане символом найбільшої нашої Перемоги – над лютим ворогом, що намагається окупувати рідну землю Ми всі насамперед будемо чекати саме цієї великої Перемоги. А з нею у нас буде футбол, будуть нові футбольні вікторії.

Із 2023-им Вас! Перемоги й перемог, Миру, добра, світла, єдності, спортивного побратимства, злагоди в родинах!

Володимир ТАРАСЮК,
голова комітету зв’язків із громадськістю та ЗМІ ЗАФ