З власного архіву. Тріумфу ФК «Говерла» (Ужгород) – 50

Рівно півстоліття тому, як ужгородська «Говерла» виборола срібні медалі чемпіонату країни у 2-ій лізі серед українських команд класу «А».

У далекому 1972 році гравців носили на руках, вони були кумирами підростаючого покоління, матчі за їх участю відвідували тисячі вболівальників, в їх честь організовували нагородження та зустрічі у місцевому театрі, готельних комплексах «Дружба» та «Світанок», у трудових колективах тощо. Минув час, і нині хочеться згадати славних футболістів, котрі вибороли сенсаційну перемогу в історії крайового футболу.

А через 25 років (1997 рік) її гравці зібралися на свій срібний ювілей. Автор цих рядків не лише провів вечір-спомин про історичний сезон-72, але й підготував та видав брошуру під назвою «ФК «Говерла» підкорила Говерлу» (36 стор.), в якій попросив гравців та тренерів залишити свої автографи (див. внизу).

Скоро ще один серйозний ювілей

Сивочолим футбольним ветеранам грошей і слави вже не потрібно, а для них найголовніше – увага. А вона їм потрібна, як нині мир нашій неньці– Україні. Словом, через два тижні (27 вересня ц. р.) 80-літній ювілей відзначатиме один із легендарних футболістів, тренерів та функціонерів, майстер спорту та суддя всесоюзної категорії Томаш Пфайфер (див. фото праворуч).

Нині, звичайно, не до спортивних заходів, і під час другої світової війни було теж не до них, але проводилися змагання з футболу, великого тенісу, волейболу, легкої атлетики тощо. Автору цих рядків екс-гравець СК «Русь» (Ужгород) (1943–1945 рр.), місцевого «Спартака» та один з перших представників численної групи закарпатських футболістів, що поповнила ФК «Динамо» (Київ) у післявоєнні роки, член комісії з етики та чесної гри федерації футболу Закарпаття та учитель історії ЗОШ №1 ім. Тараса Шевченка Георгій Лавер (1923-2017 рр.) розповідав (див. ліворуч):

«У нас як таких військових дій не було. Тому ентузіасти спортивного руху у краї Василь Федак, Карло Олаг, Василь Гаджега (один із засновників СК «Русь» Ужгород), Золтан Дьєрфі-ст., Берталон Вейг, Василь Радик, Петро Крайняниця, Петро Горняк, Йосип Гагер були і учасниками змагань й їх організаторами. Скажімо, я у 1943 році 20-річним юнаком грав за СК «Русь» (Ужгород), який виступав у першості Угорщини».

Починаючи з 24 лютого до сьогодні в області теж проведено добру дюжину різних спортивних заходів, які лише мені відомі. Від уболівальників поступила пропозиція 2 жовтня провести скромний турнір з футболу серед ветеранів, присвячений 80-річчю від дня народження Т. Пфайфера, на який би запросити і срібних призерів» легендарної ужгородської «Говерли» сезону-72. Їх залишилося, як мені відомо, лише 7 закарпатців: Степан Войтко, Йосип Бордаш, Степан Гаджа, Микола Митровський, Олександр Поллак (Харків–Косино), Микола Цап (Шевченко, В. Березний), Василь Стецьо, а також гравці «Говерли» сезону-71 – форвард Микола Тимчак з Великого Бичкова та голкіпер Михайло Квак з Іршавщини), сезону-73 – ужгородці Олександр Пахомов (рекордсмен щодо проведених офіційних матчів за команди майстрів – відіграв приблизно 500 ігор та став автором 14 голів) й Степан Селменський. До речі, у Степана Степановича наступного місяця (22 жовтня) теж гарний ювілей – 70-річчя.

З тренерського складу, на превеликий жаль, до наших днів не дожив ніхто.

Цей турнір бажано би провести на ужгородському стадіоні «Спартак» лише через те, що на цій спортивній споруді свого часу ювіляр (другий ряд (зліва направо) О. Малець, мс З. Бреньо, Т. Пфайфер) був не лише дитячим тренером, але й керівником (див. фото ліворуч).

Як гравці ФК «Говерла» кували срібні медалі для Срібної землі

А кував цю перемогу, як пише один із «енциклопедистів» українського футболу Леонід Каневський у своїй документальній повісті «Футбол: київське «Динамо» святкує ювілей» («Спортивна газета», 6 вересня 1977 р.), один із «найкращих вихованців закарпатського футболу першого «київського призову». Його «коронкою» був сильний удар із-за меж штрафного майданчика. Часто воротарі не встигали й руху зробити, як м’яч опинявся в сітці». Так, це був форвард київського «Динамо» Дезидерій Товт, який у 50-ті роки зіграв за цей прославлений клуб 85 поєдинків і забив у ворота суперників 24 голи. Разом з головним тренером «Говерли» Дезидерієм Людвиговичем підкорили Говерлу (найвищу гору Українських Карпат) начальник команди – колишній арбітр всесоюзної категорії Олександр Малець, тренер – Іван Пажо, адміністратор – Іван Мущинка, капітан команди Олександр Поллак, воротарі Віктор Грушко та Віктор Дубіно, польові гравці – мс Томаш Пфайфер та Степан Варга, Микола Іванчо, Степан Войтко, Володимир Пінковський, Микола Тимчак, Іван Вернер, Василь Медвідь, Йосип Бордаш, Микола Митровський, Василь Мелеш, Степан Гаджа, Микола Шевченко, Іван Качур, Юрій Чирков та Микола Русин.

Протягом футбольного марафону-72 двадцятьма гравцями «Говерли» було зіграно 46 календарних матчів, а ще приблизно 10 – на кубок країни та УРСР, а також 4 товариські міжнародні ігри та два матчі з київським «Динамо».

Як кажуть закарпатці: «Кербач (батіг) лускає у кінці». Ще після 30-го туру ужгородці не могли і мріяти про якісь там медалі, адже у турнірній таблиці перебували у так званій «золотій серединці – 12-те місце серед 24 команд. У рамках 31-го туру закарпатці побували у Луцьку, де в армійського спортивного клубу виграли з рахунком 2:1 (автори голів Степан Варга та Василь Мелеш). До речі, на полі у складі господарів відразу було п’ятеро вихованців закарпатської школи футболу: Микола Тимчак, Оттіло Зан, Карло Кіш, Юрій Бенедек та майстер спорту Василь Грубчак. А ще через два роки СКА «Луцьк» тренуватиме ужгородський фахівець, заслужений тренер України та майстер спорту Ернест Кеслер.

Наступні офіційні матчі ужгородці провели на рідному стадіоні «Авангард». У зустрічі з рівненським «Авангардом» уболівальники не побачили голів (0:0), а у наступній грі (33 тур) господарі у ворота гостей (ФК «Динамо» Хмельницький) «відвантажили» три «сухі» м’ячі. Авторами голів стали Володимир Пінковський, Степан Варга, а Йосип Бордаш з метрів 30 «зняв павутиння» у брамці гостей.

15 серпня багатотисячна аудиторія уболівальників Ужгорода радо зустрічала гравців київського «Динамо». Цього дня на місцевому стадіоні «Авангарл» відбувся традиційний товариський матч між киянами та ужгородцями. Глядачі побачили аж сім голів (4:3 на користь гостей). У киян голи-шедеври провели Володимир Мунтян, Анатолій Бишовець, Володимир Веремеєв та Олександр Дамін. У господарів – Володимир Пінковський, Степан Варга та Микола Русин. У складі киян також грали: закарпатець Стефан Решко, Анатолій Пузач, Вадим Соснихін, Віктор Самохін, Володимир Трошкін, Віктор Матвієнко та інші.

Наступну календарну гру підопічні Д. Товта провели у Чернівцях і виграли від місцевого ФК «Буковина» з мінімальним результатом 1:0. Гол на свій рахунок записав півзахисник гостей Юрій Чирков. До речі, за чернівчан у цій грі грало троє закарпатців: воротар Чобо Кахлик, а також форварди Михайло Масинець та Іван Диковець.

А потім були два прикрі матчі, які закарпатці програли у Криму, до того ж із принизливими рахунками: 0:3 – від сімферопольської «Таврії» та 0:2 – севастопольського «Авангарду». Зате тріумф ужгородців очікував у рідному місті над Ужем: чотири офіційні ігри й максимум очок: ФК «Говерла» – ФК «Шахтар» (Горлівка) – 4:0; – ФК «Автомобіліст» (Житомир) – 2:1; – ФК «Локомотив» (Донецьк) – 3:0 та – ФК «Металург» (Маріуполь) – 2:1. З 11 забитих голів у цій грі – сім до свого активу записав кращий бомбардир ужгородців Микола Русин. До речі, «Говерла» після цих перемог у турнірній таблиці перемістилася з 10-го місця на четверте.

На зборах команди було вирішено боротися за один із комплектів медалей. До того ж, черговим матчем був поєдинок з лідером – це пропущений домашній матч з ФК «Прикарпаття» (Івано-Франківськ). На місцевому стадіоні «Авангард» (24 жовтня) – аншлаг. Чимало уболівальників ще не встигли зайняти свої місця, як диктор-інформатор по стадіону оголосив: «На першій хвилині матчу гол у ворота гостей провів Микола Русин». Через 25 хвилин Василь Мелеш подвоїв результат – 2:0, який і став остаточним.

Передостанній тур (45) закарпатці провели через чотири дні у Тернополі, де зуміли з мінімальним рахунком 1:0 обіграти місцевий ФК «Будівельник» (Тернопіль). До речі, ще три роки тому за «Будівельник» (ФК «Авангард») грало троє закарпатців: Томаш Пфайфер, Арпад Шандор та Василь Секеч.

Після 45-го туру, тобто передостаннього, визначилися переможці та срібні призери. Ними стали прикарпатці та закарпатці. Наші хлопці в останньому турі, що відбувся у Вінниці, поступилися місцевому «Локомотиву». Гм, за господарів грав колишній «гроза» воротарів, екс-форвард та володар кубка колишнього СРСР у складі львівських «Карпат», майстер спорту Янош Габовда – уродженець с. Ключарки, що на Мукачівщині.

Висновок: прикарпатці, як і закарпатці найбільшого свого успіху добилися в історичному 1972 році. Перші стали чемпіонами України, а наші земляки – срібними призерами. Івано-франківці набрали 40 очок у сезоні-72, а ужгородці – на три менше (далі: 3-4 те місця – ФК «Таврія» та «Суднобудівник» – по 57 очок і т. д.). Однак у нас є три родзинки, що дають нам право говорити про те, що наша команда тоді була таки кращою. По-перше, «Говерла» виборола «Рубіновий кубок» (див. праворуч), по-друге, кращим бомбардиром в Україні став наш форвард Микола Русин (23 голи), який тримає у руках трофей (ліворуч – Володимир Пінковський, а праворуч – Степан Войтко) і по-третє, два календарні матчі за участю ФК «Говерла» – ФК «Спартак» І. Ф. завершилися на користь закарпатців (11-ий тур, 24 квітня 1972 рік): ФК «Спартак» – ФК «Говерла» – 0:0 та 31-ий тур (24 жовтня 1972 р.) ФК «Говерла» – ФК «Спартак» – 2:0 (голи – Микола Русин та Василь Мелеш). Таки знай наших!

Цей матеріал хочу доповнити ще кількома фактами:

Перший. Свого часу автор матеріалу підготував символічний склад ФК «Прикарпаття» (Івано-Франківськ, ФК «Спартак» та МБО Станіслав) на закарпатський лад (1950-1980 рр.):

воротарі – мс СРСР Емеріх Микулець (Буштино), Золтан Мілес (Мукачево) та Олександр Ковач (Ужгород); захисники – змс Йосип Беца, мс СРСР І. Осуський (обидва з Мукачева), Ференц Кокольник (Виноградів), Іван Улинець (Ільниця), Олександр Пахомов (Ужгород), Степан Руснак (Великий Бичків), Гейза Голомбош (Ужгород); півзахисники – змс І. Яремчук (Великий Бичків), мс СРСР Юрій Приймак (Тячів), Іван Корпонай (Ракошино), Василь Напуда (Мукачево – Кольчино), Владислав Франко (Кам’янське – рідне село автора матеріалу, Іршавщина – Авт.), Михайло Долгош (Хуст), Михайло Черепаня (Нове Давидково); нападники – мс Ю. Головей (Перечин), Емеріх Лаутнер (Виноградів), Золтан Сенгетовський, Арпад Шандор, Золтан Дьєрфі (усі троє з Ужгорода), Юрій Ціпле (Тячівщина), Артур Апіян (Буштино), Федір Ньорба (Хуст)…

Головні тренери – змс М. Михалина та Й. Беца; тренер воротарів – мс СРСР Е. Микулець.

Приємно, що наприкінці 2019 року портрет (меморіальна дошка) закарпатця Емеріха Микульця (12.02.1936 – 22.06.2000 рр.) отримала своє постійне й почесне місце (див. ліворуч) на фасаді міського стадіону «Рух».

А на Закарпатті проблема щодо створення «Народного музею спортивної слави» уже з бородою, хоча рішення про його відкриття ще сім років прийняли на своїй сесії депутати, а «губернатор» краю теж підписав відповідне розпорядження. До речі, окремі фрагменти з нього мені вдалося виставити (серпень–вересень 2021 р.) у великому залі Закарпатського музею народної архітектури та побуту в Ужгороді. Її гасло: «Історія спорту на Закарпатті від «А» до «Я» говорить сама за себе.

Розумію, що нині не до музею та спортивних заходів, але ще раз в інтернеті шановні прихильники та цінителі спортивних звитяг закарпатців, прочитайте й огляньте репортаж з виставки кореспондента «Урядового кур’єру» Василя Бедзіра. Його назва «Коли олімпійські перемоги надихають».

Підготував матеріал голова обласного осередку 
Асоціації спортивних журналістів України Василь ГАДЖЕГА

За ужгородську «Говерлу» зразка-72 виступали: воротарі – Віктор Грушко (зіграв 37 матчів й пропустив 34 голи) та Віктор Дубіно (9 і -10); захисники – Василь Медвідь (провів 41 матч і став автором 2 голів), Степан Войтко (42 і 1), Степан Гаджа (38), Микола Іванчев (19 і 1), Микола Шевченко (Цап – 16), Микола Митровський (16), півзахисники – Юрій Чирков (44 і 3), Володимир Пінковський (45 і 5), Йосип Бордаш (42 і 7), к/к, мс Олександр Поллак (42 і 7), Іван Качур (36), Василь Стецьо (14), Йосип Вагань (20), нападники – Микола Русин (44 і 23), майстри спорту Томаш Пфайфер (38 і 3) та Степан Варга (41 і 4), Іван Вернер (22), Василь Мелеш (39 і 10). Начальник команди – Олександр Малець. Головний тренер – Дезидерій Товт. Тренер – Іван Пажо. Адміністратор – Іван Мущинка.

На знімку внизу: срібний призер першості колишнього Союзу серед команд класу «А» – ужгородська «Говерла» (стоять зліва направо): тренер – Іван Пажо, капітан команди Юрій Чирков, Йосип Бордаш, Іван Качур, Василь Стецьо, Віктор Грушко, Василь Мелеш, Степан Гаджа, Йосип Вагань, головний тренер Дезидерій Товт, начальник команди – Олександр Малець, (присіли): адміністратор команди – Іван Муринка, Микола Русин, Степан Войтко, Микола Іванчев, Володимир Пінковський, Іван Вернер, Степан Варга, Василь Медвідь.