Іван Грабар: «Футбол буде. Питання лише в тому, якої якості»

Пропонуємо увазі читачів актуальну розмову з головою Громадської організації «Федерація футболу аматорських команд Тячівського району».

Тячівська районна федерація футболу – одна з найактивніших в області. Місцеві команди суперничають між собою не тільки у внутрішніх змаганнях, а й гідно представлені в обласних. Наскільки вдасться зберегти баланс у роботі у зв’язку з адміністративною реформою в Україні? Про це – в поданому нижче інтерв’ю з очільником ТРФФ І.Грабарем.

– Іване Івановичу, чим сьогодні живе очолювана Вами федерація футболу, які питання на часі вирішує?

– Тепер займаємося зокрема, вивченням можливості футбольної участі представників ОТГ, де створюють відділи молоді й спорту, яким буде фінансування, на що розраховувати. Є плани створити спілку ОТГ при районній федерації, відповідно змінити саму нашу структуру. Маємо знати, що хочуть місцеві команди, які грають на районному й обласному рівнях, що вони можуть, що від них вимагати. Думаю, було б добре, якби колективи, котрі вирішили брати участь у першості й чемпіонаті Закарпаття, отримували своєрідну візу від районної федерації. Не для того, щоб запустити ще один адміністративний механізм і когось тримати на повідку, а щоб, до прикладу, знати, де той чи інший футболіст грає. Питання їх єдиного реєстру – болюче, до кінця ще на Тячівщині не врегульоване. Скажімо, є гравець. Він отримав травму й на рівні Закарпаття не може виступати, але має можливість заявитися в районному чемпіонаті. Будь ласка! Та коли знову захоче повернутися на вищий щабель змагань, то щоб не грав одночасно за дві команди – обласну й районну. Отож перевіряємо, контролюємо. Зафіксували порушення – із учасника районного чемпіонату знімаємо очки. Слава Богу, в останні 4–5 років ситуація з цим спокійна. Так само співпрацюємо з обласними колективами. Наприклад, хочуть, то можуть брати участь у Зимовій першості району. І взагалі проводимо від 20 до 30 змагань. У більшості з них, як ось різні кубки чи просто турніри, не обмежуємо учасників. Грайте, підтримуйте форму. Однак є заходи, де окреслені межі переходити не дозволяємо.

– Із утворенням об’єднаних територіальних громад постають нові виклики. Як на них реагує районна федерація?

– Тячівська ОТГ як юридична особа у федерації футболу Тячівського району повинна замовляти змагання, проводити їх, делегувати до нашої структури своїх представників, пропонувати в арбітри кандидатури. Тобто в правовій площині впливати на розвиток усього футболу в районі. Тепер іде процедура формування штатних розписів громад, у них визначаються з бюджетами. Потрібно розуміти, що тільки створення нових робочих місць дасть надходжень коштів. А з цим важко. Хто фінансуватиме клуби? Найскоріше – приватні особи, структури, старости села. Та чи довго вони витримають за нестабільного економічного становища? Необхідно вивчати ризики, перспективи, які безпосередньо матимуть вплив на футбол.

– Безпосередньо і в населених пунктах, які стануть частиною нових ОТГ, хвилюються, чи не відведуть їм роль попелюшок…

– Розумію, про що Ви. Та навряд чи ми матимемо тут головний біль. Справа в тому, що ще в попередній період, скажімо, у 2016–2019 роках, організовували розширений чемпіонат району. У нас брали участь колективи Стеблівки, Сокирниці, Білої Церкви, тобто з Хустського й Рахівського районів. Ми йшли їм назустріч. Ці команди були повноправними учасниками змагань. З об’єднанням у єдину ОТГ нині тим більше всі будуть рівнозначними, рівносильними. Не бачу проблем.

– І все ж питання лишаються. Скажімо, в області одні керівники районних федерацій вважають, що потрібно дочекатися рекомендацій Української асоціації футболу й діяти у фарватері її політики. Інші очільники переконані: УАФ не може знати всіх нюансів на місцях, а тому насамперед в області потрібно виробити єдиний алгоритм дій. Ваш погляд на цю дилему?

– Я вважаю, що Українська асоціація футболу відірвана від реалій у тому сенсі, що її цікавить переважно професійний футбол. А він тримається на приватному фінансуванні, на комерційному принципі. У нас же про комерцію не може йти мова. Держава повинна думати про цільове фінансування. Раніше діяла програма уроку футболу. Чомусь про неї забули. Державу уособлює народ. А якщо він любить гру мільйонів, то й останню потрібно фінансувати з бюджету.

Візьміть Німеччину, куди Закарпатська асоціація їздила вивчати досвід. Там на розвиток нашого виду спорту виділяють на порядок вищі суми. І рекламодавці стоять у черзі, щоб на стадіонах вивісити свою рекламу. Крім того, є можливість залучати серйозні кошти з оподаткування. А в нас хіба можна повісити номер телефону, щоб виїжджали на заробітки в Чехію. Не вміємо збирати податки, втрачаємо і вболівальника, і гравця. Є наче й корисні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, Верховної Ради, але футбол якось сам по собі живе. Мовляв: бігаєте – бігайте на здоров’я! Це не розвиток. До того ж в умовах пандемії. Бо якщо нема роботи, а на заробітки виїхати можливості, то гравець собі за 1200 грн бутси не купить. А в нього ще й сім’я. Якось розмовляв із двома лікарями, які виїхали до Словаччини. Там клуби утримують сільські ради. Футболісти побігали, пограли, пішли додому, а їм форму випрали й принесли на черговий матч чисту. І це недалеко від нас. І сусідні нам країни – не з найбагатших. Однак там немає мільярдерів. Утім, це вже політика, а ми все ж говоримо про футбол.

– Особливо якщо взяти дитячий. До прикладу, болюче питання, як виживатимуть за нових реалій спортивні школи?

– Тячівська ОТГ взяла під опіку розформовану районну ДЮСШ. Але питання все ж лишаються. Скажімо, якщо діти Бедевлянської громади схочуть займатися в такій школі, то хто повинен їх фінансувати? Я проти феодального ладу без підпорядкувань, до кінця розроблених нормативів. Ми ось створили громади, а в кожній із них може бути окремий відділ освіти, медицини, спорту. Звідки на їх діяльність брати гроші? А якщо об’єднати, то люди вже відмовляються працювати: зарплата одна – трудитися за трьох. Натомість керівники вищого рангу собі які хочуть, то такі заплати й премії виписують. Програє житель ОТГ, якому ще й рахунок виставляють за кожну послугу. Потрібен паспорт чи кадастровий номер – плати! Але ж це не ті поступлення, на яких громади повинні будувати свою роботу. Знову ж: необхідно створювати робочі місця…

– Наче правильне реформування в державі затіяли, а якось сумно виглядає. Усе ж футбол у нас буде, як вважаєте?

– Футбол буде. Питання лише в тому, якої якості, чи потраплятимуть наші діти в провідні закарпатські футбольні академії, школи, команди майстрів так, як свого часу до київського «Динамо». Ми всі повинні для цього працювати.

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ