Таємниці історії Закарпатського футболу

Дебютний чемпіонат та несподіваний чемпіон.

Якщо пошукати емблему Федерації футболу Закарпаття, то можна натрапити на два її варіанти, які відрізняються роком заснування. Традиційний варіант – це 1945 рік. Однак чи справедливо вести відлік рокам крайової організації футболу лише від радянської доби? Звісно ні, адже закарпатський футбол відомий своїми досягненнями та видатними гравцями ще з початку ХХ століття, а, наприклад, назви таких клубів як СК «Русь» або ж «Ужгородського атлетичного клубу» відомі вболівальникам та знавцям гри мільйонів далеко за межами області. На іншому варіанті емблеми роком заснування ФФЗ є 1920 рік і от саме ця цифра набагато точніше відображає реальну дату початку повноцінної діяльності крайового футбольного органу. І недарма, адже згідно останніх досліджень, саме від цього року слід вести відлік першостям Закарпаття з футболу. А враховуючи, що зараз надворі маємо 2020-й рік, то маємо право відзначати столітній ювілей цих змагань.

Як відомо, футбольна секція «Ужгородського атлетичного клубу» розпочала свою діяльність влітку 1910 року. До початку першої світової війни в Ужгороді заснували ще два клуби – УКІШЕ (1911) та УТЕ (1913), розпочав діяльність «Чопський атлетичний клуб» (1912). Є відомості про ігри в футбол в Мукачеві, Берегові, Королеві та Виноградові (втім документально поки особливо непідтверджені). Однак з чотирьох згаданих клубів лише УАК грав офіційні ігри – в провінційному чемпіонаті Угорщини. Інші обмежувалися виключно товариськими іграми і жодних внутрішніх регулярних футбольних змагань в Закарпатті не було.

Під час війни звісно було особливо не до футболу. У 1917–1918 роках УАК зіграв декілька товариських ігор з командами місцевих військових частин та угорськими клубами, а також зі збірною Будапешту. На початку 1919 року відродили й УТЕ, щоправда вже під назвою УТК і власне чехословацьку добу в Закарпатті зустріли дві більш-менш серйозні футбольні команди (в Чопі хіба ще награвали молодь). Звісно цього теж було замало для організації якогось турніру. Однак вже наступний, 1920 рік, став історичною точкою відліку. ЧССК (Ужгород), МШЕ (Мукачево), БСК (Берегово), «Маккабі» (Ужгород) розпочали свою діяльність і активно проводили товариські ігри. Футбольне життя краю розквітало на очах, в липні-серпні для популяризації гри запросили відомі угорські команди ІІІ округу Будапешту та «33 ФК», кожна з яких під час коротких турне провела по три матчі в Ужгороді. Після шаленого успіху цих ігор у публіки, яка відверто скучила за футболом високого рівня, восени 1920 року провели дебютний чемпіонат Закарпаття з футболу. Слід сказати, що практично на всій території Чехословаччини у 1920 році вже проводили повноцінні футбольні змагання. Особливість чемпіонатів Чехословаччини з футболу – це поділ в регіонах на ліги за національною ознакою. Були окремі ліги для слов’янських, угорських, німецьких команд. На території Словаччини у 1920 р. грали угорську лігу під егідою SzLSz. А от в Закарпатті пробний чемпіонат по суті провели серед тих, хто був охочий грати, ще без усіляких приналежностей до будь-яких союзів. Єдине, чеський ЧССК постійно скаржився, що угорські клуби його ігнорують, та ще й на їх ігри ходить більше глядачів. З іншої сторони ЧССК й сам дещо провокував таку реакцію, адже занадто намагався себе протиставити угорцям і пропагувати саме «чеську» культуру. Так от, щодо дебютного закарпатського чемпіонату, то точних відомостей про його перебіг та навіть про повний склад учасників наразі нема, дослідження тривають. Однак, по-перше, величезною знахідкою можна вважати сам факт знаходження відомостей про його проведення, адже навіть метр закарпатської спортивної журналістики В.Федак в своїх публікаціях відлік чемпіонатам Закарпаття вів лише з 1921 року. А, по-друге, заслуговує особливу увагу якраз саме те, який клуб власне став першим чемпіоном краю. І от саме це є ще більшим сюрпризом, адже ім’я цього клубу не є настільки відомим знавцям футболу. Знайомтесь – «Маккабі» (Ужгород), єврейський клуб міста і перший чемпіон Закарпаття…

Слід зазначити, що на початку ХХ століття євреї становили значну частку населення як власне в Ужгороді, так і в Закарпатті. Багато з них були успішними підприємцями і були відомими в місті людьми. Що стосується футболу, то єврейське населення Ужгорода спочатку підтримувало «угорський» УТК (що й логічно, адже і він, і його попередник УТЕ були засновані саме єврейською молоддю), через що останній недолюблювали два інші угорські клуби міста – «аристократичний» УАК та «робітничий» УМТЕ. Хоча ця нелюбов була скоріше спричинена зовсім не національними ознаками, а банальними заздрощами. Заможні євреї вкладали кошти в розвиток клубу, що дозволило УТК в першій половині 20-х років стати справжньою перевалочною базою для гравців з Угорщини, які втікали звідти в пошуках кращих заробітків та професіонального футболу. Ці гравці проводили сезон-два в Закарпатті (а дехто й відверто пару ігор), а далі прямували до Чехії, Італії, Франції. Звісно їх присутність дозволила УТК певний час бути кращою угорською командою міста і краю загалом, що й неабияк дратувало суперників. Однак це буде трохи згодом. А поки весною 1920 року єврейська громада Ужгорода спробувала створити ще один, але вже свій власний і виключно єврейський спортивний клуб. Сам процес створення клубу, а згодом і його діяльність регулярно висвітлювалися на шпальтах «Єврейської народної газети», яка почала виходити в Ужгороді в тому ж таки 1920 році.

Установчі збори відбулися 22 травня, вибір правління спочатку призначили на 6 червня, згодом з технічних причин перенесли на 13-те. Однак футбольна секція вже почала тренування, в газеті особливо відзначали, що гравці одяглися у «витончену» форму, схожу на вбрання празького клубу «Хагібор» – чорну сорочку з синьою зіркою Давида з лівого боку. Амбітні були й газетні прогнози, що вже після 3-4-х тижнів тренувань нова команда повинна прославити честь єврейського імені на спортивних полях.

Однак першу гру новостворена команда насправді провела набагато швидше – вже 20 червня. На полі УТК за нечисленної кількості глядачів суперником «Маккабі» став здібний кошицький «Гакоах». Досвідченіші гості легко перемогли з рахунком 5:0. У другому таймі арбітр матчу Дежо Ротманн за дві хвилини до закінчення гри навіть призначив у ворота гостей пенальті (мабуть, хотів хоч трохи втішити домашню публіку), однак перший гол «Маккабі» так і не відбувся – Рот його не реалізував… Історичний перший склад «Маккабі» був наступним: Рот, Гофштеттер, Грюнбергер, Ланг, Беркович, Бергер, Грос, Іцкович, Кляйн, Пфеффер, Вайс.

Уже через тиждень наступним суперником став МШЕ (Мукачево). «Маккабі» знов програв, однак вже зі скромнішим рахунком 1:2, а перший тайм взагалі закінчився з перевагою господарів 1:0. Та й другий гол пропустили з пенальті на 40-й хвилині 2 тайму. Добре грали новачки команди Гюнтцлер та Ціммерманн.

А вже в третій грі, яка відбулася 4 липня нарешті прийшла й перша перемога. Суперником був «Атлетичний клуб» з Великих Капушан, рахунок 1:0. Знову з’явилися нові імена в команді – Фельд, Тотя, Кунігунда, Фідлер, Юскович. Згодом були поразки від УАК 0:4 та УТК 0:2, перемоги-реванші над Гакоахом з Кошиць 2:1 та МШЕ (Мукачево) 1:0, прикра поразка від клубу спортивного товариства з Вранова-над-Топльов 1:4, зрештою перемога над спортивним клубом з Берегова БСК 1:0…

Однак найголовнішу гру сезону «Маккабі» провів 7 листопада, коли переміг УАК з рахунком 2:1.

Фінальна гра чемпіонату відбулася 7-го числа цього місяця о 2-й годині після обіду на полі «Водошкерт» УАКу, де молодим, існуючим шість місяців маккабійцям вдалося здобути перемогу проти 10-річного УАКу з рахунком 2:1 і, таким чином, «Маккабі» виграв чемпіонат Русинії. Хоча «Маккабі» поставив цілу команду лише «любителів», з них кожен гравець представився в кращій формі і по праву заслужив на перемогу.

Ось так: преса особливо підкреслювала саме недовгий час існування команди в порівнянні з УАКом, що втім не завадило новачкам на футбольній мапі краю створити сенсацію. Скоріше за все, саме недооцінка суперника і зіграла вирішальну роль. І нехай вже через два тижні після історичного успіху, в завершальній грі сезону «Маккабі» без шансів програв УТК 1:5 (і знову кращими на полі були нові гравці – Горак, Готтліб, Бобоші), рік для єврейської команди виявився винятково вдалим.

«Каліф на годину» – можна й так назвати ужгородський «Маккабі», адже свій успіх команда і не втримала, і не розвинула. Та й проіснувала команда на серйозному рівні недовго. Футбол в Закарпатті розвивався, рівень команд і гравців зростав то ж дуже швидко стало зрозуміло, що тримати конкурентоспроможну команду виключно з єврейських гравців просто неможливо. Окрім того, в Ужгороді на початку 20-х років було лише два стадіони, враховуючи, що команди краю ще й розділили зрештою також на угорську і слов’янську ліги, конкуренція за право зіграти на двох майданчиках була надто великою, а будувати нову арену поки мав амбіції і кошти лише провладний ЧССК. Ну а єврейська громада міста знову повернулася до вболівання за УТК…

Історія зберегла для нас й імена керівного складу спортивного клубу «Маккабі» після виборчих зборів правління, що відбулися 2 січня 1921 року. Змін в порівнянні з надзвичайно вдалим попереднім сезоном було небагато. Головою клубу був Герман Фойєрштейн, керівником футбольної секції – Бенив Беркович, хіба що секретарем клубу замість Гюнтцлера став Йенив Кашшер, головним секретарем був Шандор Шьонбергер.

Михайло Рущак, спортивний історик