Вища ліга: світло і тіні обласного футболу

Сам по собі футбол – напрочуд видовищна, емоційна, захоплююча гра, яка подобається уболівальникам. Часто футбол порівнюють із театром. Скоріше за все, порівняння хибне. У театрі все можна передбачити наперед – ми тільки спостерігаємо за майстерністю та емоціями акторів. У футболі все навпаки. Передбачити щось наперед нереально. Тут події інколи змінюються за долі секунди. У футболі ще дуже важливу роль відіграють фізичні кондиції. А спільне у футболістів та акторів – це майстерність та талант.

У цьому році футболу Закарпаття значно важче, ніж у минулі роки. По-перше, економічна ситуація в державі чи не найскладніша за всі часи Незалежності, що не могло не відобразитися на самому футболі. По-друге, із цього сезону введена єдина база даних, тобто один гравець – одна команда. У нас багато футболістів грали у командах краю і одночасно в Словаччині чи Угорщині. Там отримували оплату, що дозволяло їм не їхати на заробітки (на будівельні роботи до Європи та Росії). До якогось часу це проходило, але з нового сезону єдина база даних вступила в силу. Деякі футболісти вибрали закордонні клуби (їх засуджувати не можна, бо кожен виживає, як може), але більшість усе-таки залишилися тут. Спасибі всім тим, хто підтримав їх у важку хвилину.

Велися також дискусії про те, що рівень футболу області впаде в порівнянні з минулими сезонами. Не впав. Скоріше, навпаки. Чемпіонат був напрочуд напружений. Яка боротьба відбувалася за медалі чемпіонату?

Три команди – «Минай», «Середнє», «Севлюш» – чудово укомплектовані, мотивовані до перемоги, з прекрасними базами демонстрували гру, яка не могла нікого залишати байдужим. У кожної – свій малюнок гри, свої віддані уболівальники. Під час чемпіонату «Минай» та «Середнє» змогли додати у грі. На жаль, «Севлюш» під завершення чемпіонату здав, що полишило команду золотих медалей. Скоріше за все, підвели лідери команди. Михайло Реплюк та Юрій Чонка, на яких покладалися великі надії, зіграли дуже посередньо. Цей сезон далеко не найкращий у їх футбольній біографії. І хоч обидва футболісти – одні з найкращих на Закарпатті, вони не були готові до такої напруги ні фізично, ні психологічно.

Услід за лідерами розмістилася група із шести команд: «Поляна», «Ужгород», «Бужора», «Вільхівці», «Карпати» та «Оболонь». Це хороші команди обласного рівня. Вони, практично, крокували нога в ногу, всі могли фінішувати значно краще, але кожна з них не змогла вирішити ряд важливих питань, які в підсумку вплинули на місце в турнірній таблиці. Десь не вистачило знань тренеру, десь – кваліфікованих гравців, десь не на належному рівні вівся тренувальний процес; комусь забракло морально-вольових якостей, комусь – майстерності, а комусь – тактичної чи фізичної підготовки. У кожного були свої проблеми, які до кінця так і не були вирішені, що наклало відбиток на остаточний результат. Найгірший сезон за останні роки видався для довжанської «Боржави». Після кількох невдач команда зламалася психологічно. Гравці втратили віру у свої сили. Боляче вдарила трудова міграція. Команда втратила практично всіх кваліфікованих нападників. «Боржава» виявилася явним аутсайдером Вищої ліги чемпіонату області. І це при таких багатих традиціях, які має футбол Довгого.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ, «Спорт тайм»

Далі буде