Антон Зелінський: «…у ФСК «Говерла» гравці не просто із Закарпаття, не просто з одного району, а вони всі з одного селища Ясіня!!!»
08.08.2017 - 14:17Лідер Східної зони першої ліги встановив такий собі рекорд – виграв усі матчі першого кола. Про це й не тільки – у розмові з почесним президентом клубу, членом виконкому ФФЗ Антоном Зелінським.
– У Східній зоні доволі сильна конкуренція, проте ясінянці очолюють турнірну таблицю зі стовідсотковим результатом. У чому, на Вашу думку, головний стрижень перемог команди?
– Ніякого феномена в тому, що ФСК «Говерла» Ясіня знаходиться наверху «турнірки», абсолютно немає. Кожен футбольний клуб завжди вибирає свою філософію розвитку, свою «футбольну дорогу». У 2008 році (я тоді був президентом клубу), після того, як у сезоні в надважкій боротьбі ми завоювали «срібло» чемпіонату Закарпаття, трохи поступившись ФК «Мукачево», стало зрозуміло: футбольна «гонка озброєнь» із постійним залученням топ-гравців-«легіонерів» рано чи пізно призведе до краху. І це пряма дорога на футбольний «цвинтар», де покояться вже десятки колишніх топ-команд; тому потрібно щось робити зовсім інше. Ми тоді з нині покійним Леонідом Оводом, головним тренером ФСК й фактично засновником команди «Говерла», та з наглядовою радою обрали концепцію й філософію розвитку, яку сповідують у футболі баски, такі команди, як «Атлетік» Більбао й інші, де за ФК грають винятково місцеві гравці. Тоді нашою великою мрією було: щоб честь «Говерли» захищали саме наші гуцули, вихованці клубу. Тоді, подолавши власні амбіції, подякувавши «легіонерам», усім за допомогу й відпустивши футболістів, нікому нічого не кажучи, сформували коло однодумців. Далі «спустились» у чемпіонат Рахівщини, сформували новий колектив з учорашніх наших юнаків, залишивши декілька старших місцевих виконавців, і помалу, крок за кроком готуючи хлопців, почали рухатись до своєї мети. В основу філософії команди поклали спортивно-патріотичне виховання молоді. Ну а потім була вже перша ліга. Як сказав 2500 років тому великий китайський філософ Лао-Цзи, «переможцем стає не той, хто подолає перешкоду, а той хто подолає весь шлях»… У нашому випадку йдеться про дорогу в майже десять років!!! Рівно стільки потрібно було часу, щоб тепер за «Говерлу» виступали винятково свої, місцеві, вихованці. Причому у ФСК «Говерла» гравці не просто із Закарпаття, не просто з одного району, а вони всі з одного селища Ясіня!!! Підкреслю: 40 футболістів обох команд клубу, які є в реєстрі ФФЗ, – вихованці нашого ФСК, за винятком головного граючого тренера Василя Терпака. Однак і він, вихованець ужгородського футболу, також наш, бо проживає в Ясіня, тут одружився, має сім’ю. Якщо ж подивитись на те, хто нині біля керма колективу, то це всі ті, хто виріс у «Говерлі» й сам захищав колись кольори клубу. Я у зв’язку з тим, що постійно проживаю в Ужгороді, відійшов від прямого керівництва командою, швидше деколи за необхідності виступаю її юридичним консультантом та ідеологом. На місці ж загальне керівництво здійснює почесний президент, він же голова селища Едуард Зелінський, який, до речі, є моїм молодшим братом. Президентом клубу є наш вихованець, колишній воротар команди, кмс із гірськолижного спорту Роман Бровчук. Головний і граючий тренер – Василь Терпак. Лідер команди – її капітан Іван Микитюк, сам офіцер карного розшуку, учасник АТО (минулого року про нього писали закарпатські ЗМІ як про героя, який під час затримання озброєного злочинця отримав автоматну чергу й поранення в руку; Іванко довго лікувався, навіть тепер грає з пов’язкою на руці). А ще Валерій Цуперяк – також офіцер, поліцейський, який навчався в спортінтернаті при «Динамо» (Київ). Є в колективі гірські рятувальники МНС, альпіністи, бізнесмени, зокрема навіть власники готелів на Драгобраті. Плюс молоді вихованці, які ще могли виступати за юнацьку команду, але їм довірили місце в основній, такі як Михайло Андріюк, Сергій Боволар, Роман Андрухович, Степан Демедюк, котрі в 2015 році в складі юнацької команди «Говерла» завоювали кубок абсолютних чемпіонів першої ліги, вигравши у фіналі у ФК «Карпати» Перечин. Крім того, основний бомбардир – Мирослав Павлючок, котрий працює лікарем-масажистом. Усі мають вищу освіту або ж її здобувають. На превеликий жаль, через травму не може довгий час виступати один із лідерів команди Віктор Новіков. Зате на поправку після травми пішов Женя Сурядний, який, можливо, у другому колі вже вийде на поле. Усі – звичайні хлопці. Футбол для них – просто гра, яку люблять. І безумовно, люблять свою команду з дитинства, цінують те, що захищають її честь і славу.
– А як Вам «честь» змагань у Східній зоні в першій частині чемпіонату?
– Думаю, основна «битва» за комплекти нагород розгортатиметься надалі між «Говерлою», ФК «Верховина» (Міжгір’я), ФК «Інтер» (Ганичі), ФК «Терново», ФК «Вишково», ФК «Вікторія» (Біла Церква) і ФК «Карпати» (Дубове). Усі ці суперники приблизно рівні за силою. Багато що залежатиме від уміння за таку довгу перерву мобілізуватися на друге коло, підійти до нього в оптимальній формі.
– Хто, на Вашу думку, буде основним конкурентом «Говерли» у суперництві за «золото»?
– Окремо виділив би «Верховину» (Міжгір’я), адже особливо знаю потенціал тамтешнього районного футболу, характер керманичів названого клубу, які є максималістами в житті. Думаю, вони поставили команді найвищі завдання, тому суперником № 1 для нас будуть саме міжгірці. Плюс до того з ними в 13-ому турі граємо в гостях. У тій зустрічі, думаю, багато що й вирішиться. Хоч загалом боротьба триватиме до останнього. Головне, аби в розподіл нагород не втрутилися політика й інші неприйнятні фактори, а все вирішилося на футбольних полях у чесному суперництві.
– Що скажете в цілому про обласний футбол на прикладі чемпіонату й першості?
– Закарпаття за цим показником – провідне в Україні. У нас виступає така кількість команд, якою похваляться, можливо, тільки Львівська й Дніпропетровська області, але вони значно більші і за територією, і за населенням. Зроблено велику роботу завдяки зусиллям однодумців, починаючи від екс-голів ФФЗ Андрія Гаваші, потім Михайла Ланя, багатьох авторитетних президентів клубів, плюс теперішня ФФЗ на чолі з Іваном Дураном. Якщо на матчах чемпіонату краю буває в середньому 500 глядачів за поєдинок, то в прем’єр-лізі України, за винятком гри «Динамо» – «Шахтар», трибуни порожні. І це повне фіаско нашого футболу!!! Завжди виникає запитання: для кого й для чого тоді грають команди? У нас, на Закарпатті, інакше: уболівальники йдуть на стадіон, і це є головним критерієм розвитку шкіряного м’яча в краї. Радує, що нарешті клуб із області, а це ФК «Минай», почав виступати в чемпіонаті України серед аматорів. Матимемо новий поштовх у розвитку, шанс для молодих талановитих гравців Срібної Землі потрапити в орбіту інтересів великих професійних клубів. На жаль, стримує поступ гри мільйонів і спорту взагалі відсутність Закону України «Про меценатство в спорті». Спонсори, меценати з радістю б інвестували кошти в нашу галузь, бачили б, куди і як вони йдуть, звільняючись від податків за допомогу спорту.
– А куди йдуть юнацькі команди, зокрема дублери «Говерли»?
– Якщо чітко рухатися дорогою з розвитку свого клубу, то без юнацьких і дитячих команд цього зробити не можна. Тому дитячо-юнацькому футболу потрібно приділяти найприскіпливішу увагу. У «Говерлі» цим займається тренери на чолі з Дмитром Климпотюком. Після успіху 2015 року нове завдання юнакам буде поставлено десь у 2019 – 2020 роках. Не раніше. Те ж місце, яке наша юнь займає тепер, не відображає справжнього стану речей, бо шестеро вихованців у зв’язку з навчанням перейшли грати в Івано-Франківськ та Чернівці й не можуть бути зареєстровані за два клуби. Плюс четверо тих, які можуть захищати честь другої команди, виступають в основній. А особливо велику роботу в цьому напрямку, яка заслуговує дійсно на повагу, здійснюють хлопці з «Карпат» (Дубове) і «Вікторії» (Біла Церква). Вони – на правильному шляху і є головними конкурентами в боротьбі за золоті медалі. Незаперечним же лідером наших юнаків вважаю Степана Демедюка як одного з кращих бомбардирів Східної зони першої ліги.
– А тепер перейдімо до вищої ліги. Багато хто говорить про необхідність збільшення кількості команд у ній. Чи готова «Говерла» підвищитися в «обласному класі»?
– Дійсно, у «вишці» чемпіонату Закарпаття десять команд – замало… Чи може «Говерла» підвищитися в класі? Упевнений, може. І давно вже змогла б грати там, була б міцним середняком, бо для цього все є. Думаю, за тієї фанатичної тисячної аудиторії вболівальників у Ясіня виграти будь-кому з лідерів було б важко. Утім існує чимало факторів, які давно впливають на позитивне прийняття рішення щодо підвищення в класі. По-перше, це географія. Ясіня – найдальше селище Закарпаття. Витрати на суддівство й транспорт стали б найбільшими з усіх команд області. Плюс поїздки займатимуть багато часу. Уявіть, наприклад, юнацькі колективи, які повертатимуться під ранок. Скажімо, з Ужгорода. Це 245 км в один бік, а разом фактично 500… Я особисто бачу такий вихід із ситуації й таку формулу проведення чемпіонату у «вишці» Закарпаття, які можуть дати поштовх до нового розвитку футболу. Та це моя приватна думка. І все ж… Через 1-2 роки узяти з кожної із зон («Схід», «Захід») і відібрати по 7-8 колективів, які за розвитком інфраструктури й потенціалом готові до підвищення в класі. Отже, маємо 15-16 команд, а з представниками вищої ліги вийде разом 26-28. Потрібно їх поділити за територіальним принципом на ті ж дві зони. Наприклад, у нашій, Східній, поїздка була б не далі Виноградова. Так само в Західній згуртувалися б інші клуби. Це зекономить для ФК чимало грошей, зменшить далекі виїзди, яких фактично не буде, і дасть можливість іншим спробувати себе у вищій лізі. Після змагань у двох колах перші трійки команд, які претендують на медалі, розігрують між собою комплекти нагород за тією формулою, яку прийме ФФЗ. Решта, хто закінчив змагання, хай починають відбір на Кубок області наступного сезону. Потрібно все обговорювати, юридично обґрунтувати, знайти підтримку в ФК, членів виконкому ФФЗ. Консенсусу, певен, удасться досягти.
– До речі про ФК. Будучи президентом «Говерли», Ви працювали й першим головою Ради президентів футбольних клубів Закарпаття, є практично «батьком» цього органу, який відіграє важливу роль, зокрема, у чемпіонаті Закарпаття. Чи не могли б оприлюднити своє бачення щодо роботи теперішньої РПФКЗ?
– Так, дійсно, як юрист і колишній правоохоронець, ставши президентом «Говерли», я почав розуміти: ті люди, які витрачають кошти на футбол, є абсолютно безправними у відносинах із Федерацією, а так не повинно бути. У розмовах із тодішнім керівництвом ФФЗ, а особливо із головою, якого дуже поважаю, Андрієм Гаваші, потроху ми почали розробляти ідею з метою представлення інтересів клубів у відносинах із нашою головною футбольною організацією. Коли її керівником став Михайло Ланьо, він зразу відчув необхідність нової структури й мене повністю підтримав. Адже в чемпіонаті було чимало скандалів, бійок, незакінчених матчів; потрібно було щось робити. Отримавши «карт-бланш» від нового очільника Федерації, я з однодумцями, зокрема з іншими президентами клубів, такими як Баранюк, Гайдош, Кит, Головнич, Стойко, Кубарич, Іщенко, Андріїв розробили й затвердили положення про Раду президентів футбольних клубів Закарпаття. Вона з ФФЗ й утворила ту рушійну силу, яка зіштовхнула футбол Закарпаття з мертвої точки. Ми були першими в Україні й скоріше за ПФЛ створили Раду президентів. Тоді в жодній області такого органу не існувало. За короткий термін навели порядок у взаємовідносинах із клубами, ввели обов’язкову присутність президентів на матчах, і крига скресла. Тоді головним було дане слово очільниками ФК! Щоб не бути голослівним, наведу один приклад. Сталося так, що впродовж десятків років відносини серед фанів «Говерли» (Ясіня) і «Ялинки» (Великий Бичків) складалися не просто. Ігри майже ніколи не завершувалися без конфліктів. Поправити ситуацію взялися з Валерієм Куцином, тодішнім президентом клубу «Ялинка». Нас викликав голова ФФЗ Михайло Ланьо й дав доручення покласти край цим конфліктам. Важко спочатку було користуватися послугами охоронних фірм з Івано-Франківська, міліцейського «Беркута», своїх дружинників, бо коли в гуцульському дербі на стадіоні під 2000 тисячі гарячих уболівальників – маємо як президенти велику відповідальність перед ФФЗ і взагалі перед людьми. Але з часом питання вирішили, напругу на віки зняли, і вже тепер поєдинки відбуваються в дружній обстановці. На жаль, в обласний футбол із районних чемпіонатів прийшло чимало керівників, які не зовсім ще розуміють свою роль і роль Ради президентів ФК Закарпаття, до якої просто ще не «доросли». Тому і відбуваються інциденти на стадіонах. Часто такі керівники ще й Федерацію бачать не партнером, а своїм ворогом. Притому під свій персональний, іміджевий, короткий, в основному політичний проект хочуть якнайскоріше завоювати все та будь-якою ціною, не розуміючи, що своєю поведінкою провокують конфлікти. І дане слово таких очільників ФК практично нічого не варте через їх же власні амбіції й близькозорість. Я особисто впевнений: роль Ради Президентів ФК Закарпаття повинна із часом тільки зростати, і ця структура повинна бути дуже надійним партнером ФФЗ. Тоді клубам разом із Федерацією можна буде добиватись нових висот і зробити із Закарпаття футбольну «малу Бразилію», але в нас, в Україні…
Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ
….напевно приписали їх в Ясіня.
до Запрутняка Віктора.( так всіх не тільки лиш приписали
але і всіх перефарбили на білих,бо насправді за Нашу Говерлу грають самі Негри, але Ми з них зробили білих хлопців і дуримо всіх і ФФЗ тоже уже 10 років підряд )