Світло й тіні дитячо-юнацького

Поки дорослі команди тільки готуються взяти участь в обласних чемпіонаті й першості, підростаюча зміна активно вже «воює» на різних «ДЮФЛівських фронтах». А на них свої поразки й перемоги…

Якщо брати всеукраїнський зріз, то загалом поки ми поступаємося навіть на західноукраїнському тлі. Зокрема, тон задають «Карпати», «УФК-Карпати» Львів, «Скала» Моршин. «Це не випадково, – зазначає директор СДЮСШОР Ужгород Вадим Дьордь. – Ці команди мають свої футбольні академії». Відповідно за ними стоять інфраструктура, рівень організації, які формувалися не один рік. «Названі футбольні центри мають можливість запрошувати кращих юних футболістів з усієї принаймні Західної України. У нас же все базується винятково на підтримці батьків і держави», – додає Вадим Іванович. Крім того, за ними стоять команди майстрів, які так само підтримують розвиток дитячо-юнацького футболу».

Справді, на Закарпатті дітям поки немає куди тягнутися. Єдиний в області професійний футбольний колектив – і той ми втратили. Навіть не можемо поки «розродитися» на другу лігу. Звичайно, із часом, переконаний, ситуація зміниться, але поки… До того ж, слушною є думка голови комітету дитячо-юнацького футболу ФФЗ Олександра Чегіля: серйозною проблемою залишається відтік обдарованих дітей за кордон, зокрема до Угорщини, де створено відповідні умови для розвитку. Тому, приміром, у тому ж Берегівському районі кадрові втрати юних гравців особливо відчутні.

Воднораз є певні позитивні зрушення. Команди, які розташувалися нижче в турнірній таблиці, загострили боротьбу в чемпіонаті ДЮФЛЗ й таким чином підсилили конкуренцію. Це, зокрема, пов’язано з реформуванням змагань дитячо-юнацької футбольної ліги області, насамперед створенням першої й вищої ліг. Адже, природно, що більшість хоче грати в «елітному» дивізіоні. Водночас бажано мати кращу якість газонів, не одного арбітра в полі, а цілу висококваліфіковану бригаду суддів. На крайовому ж рівні поки виділяються Ужгород і Мукачево як найбільші міста, які також мають кращі можливості залучати дітей під свої стяги порівняно з іншими населеними пунктами краю. Зокрема, забезпечують у відповідних закладах харчуванням, проживанням. Хоч у плані розвитку, попри загальні труднощі, помітними таки є успіхи в Ужгородському, Виноградівському, Мукачівському, Берегівському, Іршавському районах. Звичайно, покращувати роботу потрібно всюди, особливо в гірських районах. Але не тільки. І багато що робиться або ж якби робилося, то значно помітнішими виявилися б кроки вперед. Скажімо, та ж СДЮСШОР потребує великого штучного поля (та чи тільки вона?). І місце під нього є на базі школи-інтернату. У зимовий період підпорою став би спортивний зал, будівництво якого завершується.

Також із розбудовою матеріально-технічної бази на стадіоні «Спартак» поліпшиться й загальний стан розвитку школи. Вирішують у ній і проблему набору учнів із 7 класу, як це мають можливість робити провідні футбольні центри країни (бо поки залучаємо восьмикласників, а це запізно). Добре, що незабаром в СДЮСШОР запрацює й інформаційний сайт школи.

На думку Олександра Чегіля, важливо, аби найближчим часом в області запрацював науково-методичний центр, на базі якого б із залученням фахівців не лише з області, а й із-поза її меж було б створено систему підготовки майбутніх футболістів з урахуванням традицій і специфіки закарпатського регіону.

На завершення до роздумів можу додати лише одне: хибна думка, ніби в нас перевелася обдарована молодь. Із нею потрібно лише працювати й розуміти: футбол, навіть дитячо-юнацький, на місці не стоїть. Його не можна розвивати з підходами з ХХ століття. Реформуючись «у процесі», реагуючи на виклики сьогодення, ми, отже, зменшуватимемо й тіні та навпаки, збільшуватимемо кількість світла в підготовці підростаючої зміни…

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ