Шандор Варга: «Важко переоцінити внесок моїх земляків у спорт Закарпаття»

Рідко хто з шанувальників гри мільйонів не цікавиться професійним футболом. Красиві голи, ювелірні передачі, витончені підкати, божевільні сейви воротарів, тактичні задумки тренерів – все це вершина айсбергу під назвою великий футбол. Та насправді ця гра складається з безлічі цеглинок, що формують його суть. Однією з базових складових є футбольні агенти, які виконують іноді рутинну роботу, яка дозволяє гравцю, тренеру чи спортивному директору розкрити всі свої якості в майбутньому.

Одним із найвідоміших із них є наш земляк Шандор Варга, якого можна часто побачити в різних куточках Європи. Закарпатському журналісту вдалось знайти його в рідному для нього Вишкові й поспілкуватись на стадіоні безпосередньо після перемоги однойменної команди на грізним «Терновом».

Витяг із біографії: Шандор Варга грав у футбол на аматорському рівні, навчався у Львівському інституті фізкультури. У 1979 році закінчив Московський виш того ж профілю, входив до складу комплексно-наукової групи, що виконувала дослідження для збірної СРСР. До 1984 року працював в Управлінні футболу Радянського Союзу, після чого переїхав до Угорщини, де отримав роботу в місцевій федерації футболу. Працював помічником головного тренера національної збірної Угорщини та другим тренером саудівського клубу «Аль-Іттіхад». У 1996 році особисто з рук президента ФІФА Зеппа Блаттера першим отримав ліцензію на здійснення агентської діяльності. Дебютним трансфером, що відбувся за сприяння Варги, став перехід Юрія Калитвинцева з лав київського «Динамо» до складу турецького «Трабзонспора», хоча ще за десять років до того він приклав руку до переїзду Сергія Алейнікова з мінського «Динамо» до «Ювентуса». У різні часи Шандор співпрацював з такими відомими тренерами та футболістами, як Христо Стоїчков, Олег Блохін, Сергій Ребров, Олег Лужний, Олександр Шовковський, Євген Хачеріді, Руслан Ротань, Андрій Гусін, Сергій Назаренко, Андрій Русол, Роман Безус, Андрій Канчельскіс та багато інших.

– Вітаю земляка закарпатців у рідному Вишкові. Які враження у вас залишились від сьогоднішнього матчу?

 – Мені дуже сподобався сам поєдинок, рівень показаної гри, красиві голи, атмосфера на трибунах, справжнє свято футболу, тому дуже радий, що я сьогодні тут у рідному Закарпатті, а не десь на матчі професійних команд «Манчестер Юнайтед» – «Челсі» чи ще якійсь грі.

 – Команда «Вишково» суттєво змінила свій склад. Як думаєте, які перспективи у неї на цьогорічний чемпіонат?

 – «Вишково», як решта команд із усієї України, перебувають в непростому часі. Я днями був у гостях у «Динамо» (Київ). Там також все дуже нелегко. Мій гравець Руслан Ротань уже десять місяців не отримував заробітну плату. Так само й тут на Закарпатті не виключені проблемні питання. Але ми стараємось їх вирішувати. Я наразі є почесним президентом «Вишкова». Я завжди підтримував цей клуб, однак навіть не очікував, що доведеться отримати ще й таке, як на мене, дуже почесне звання у себе на батьківщині.

– Яка Ваша думка щодо ролі Вишкова в закарпатському футболі?

– Важко переоцінити внесок моїх земляків у спорт Закарпаття. Не секрет, що Вишково чи не єдиний населений пункт, який щороку без будь-яких перерв виступає в обласному чемпіонаті. Ні Мукачево, ні Берегово, ні Виноградово, ні Хуст, ні Тячів цим похизуватись не можуть, бо в них все ж траплялись періоди, коли жодної команди їм виставити так і не вдавалось.

 – На початку минулого року було дуже важко й Вашій команді, чи не так?

 – У минулому році ми мали таку ж проблему. Тут і все було під великим знаком питання, чи вдасться виставити команду на обласний рівень. Та з великими труднощами ми все ж виставили її, хоча вона й була дуже низького рівня, та все ж вдалось продовжити безперервність футбольного обласного життя в нашому містечку. Я маю надію, що в цьому році вишківцям вдасться суттєво додати в результативності й результатах у таблиці.

 – Із якими гравцями наразі працюєте?

 – Зараз у мене є молоді гравці, яких я веду. Вони поки що не такі відомі. Зараз я більшість часу проводжу в Лондоні. Крім того серед моїх клієнтів є чимало тренерів. Не можу не згадати Сергія Реброва, з яким я працюю 17 років ще з часу, коли я влаштував його в «Тотенхем», відтоді я залишився його менеджером. Хоча зараз він відомий тренер, але я продовжую вести його справи. Нещодавно, місяць тому, я привіз у Київ гравця збірної Угорщини Кадара Томаша. Так що працюємо потихеньку. Живу більше зараз у Лондоні, донька народилась, тому більшість часу проводжу в цьому футбольному центрі.

 Євген СВИЩО