Олександр Роман: «Вважаю, що саме для нашої команди цей сезон можна вважати вдалим»

Інтерв’ю з головою Федерації футболу Ужгородщини, куратором Ради футбольних президентів у Західній зоні, президентом ФК «Баранинці» та ДЮШФ «Зінедін»  Олександром Романом.

– Як Ви оціните рівень Першої ліги Західної зони в цьому сезоні?

– Рівень значно не виріс, у нас обмаль людей, які розуміються у футболі, вміють грати у футбол, думаю, рівень залишився той самий. Радувало око, що деякі футболісти з молодіжного складу зуміли проявити себе. Я бачив усі команди в дії, якихось зірок в Західній зоні не можу виділити. Зараз реально всі найкращі футболісти, які є нині на Закарпатті або грають за кордоном, або за команди вищої ліги. Рівень там значно вищий, і хочу закцентувати увагу, що зараз у вищій лізі зібрані найкращі футболісти області.

– Які завдання ставили на початку сезону перед своєю командою ФК «Баранинці»?

– Великих завдань ми не ставили перед початком сезону, тому що почали готуватися лише за два тижні до початку першості, і для мене було важливо, щоб молоді футболісти проявили себе з найкращої сторони. Я розумів, що це буде сезон експериментів, і, якщо чесно, нам це вдалося. До початку сезону я вважав, що місце в середині таблиці або нижче буде для нас хорошим результатом. А так як ми зайняли гідне третє місце (навіть ще до останніх турів боролися за перші місця) вважаю, що саме для нашої команди цей сезон можна вважати вдалим.

– Чи можете виділити найбільш прогресуючих гравців у команді?

– Ну, звичайно. Якщо чесно, тільки молодих гравців я хотів би виділити. Це молодий гравець, капітан команди Євген Лукіяник. Саме він вносив певний позитив у колектив. Це й Олександр Мадяр, який час від часу показував досить пристойну гру, це і Лінтур, який відіграв за нас декілька матчів, але у зв’язку з тим, що він поступив у вищий навчальний заклад у столиці, більше не мав змоги приділяти увагу нашій команді. Це і Андрусь, який також досить стабільно пограв увесь чемпіонат. Хотів би виділити й голкіпера Костянтина Марка, який мене здивував у деяких матчах із позитивної точки зору. Десь наприкінці сезону ми від нього очікували більшого. Хотів би виділити і ряд інших, але поки зупинюся тільки на цих.

– Можете поділитися з планами на наступний сезон? Плануєте йти у Вищу лігу?

– Ні, не можу.

– Через введення єдиної бази даних ФФЗ багато гравців, скоріш за все, виїдуть грати за кордон. Чи готуєтесь Ви якось до вирішення проблеми набору гравців на новий сезон?

– По цій ситуації є ще багато питань. Зараз проходить переформатування ФФЗ як громадської організації в громадську спілку. Звичайно, ФФЗ робить багато для того, щоб утримати гравців, і на останньому засіданні Виконкому ФФЗ було ухвалено рішення допустити гравців, так би мовити, легіонерів, до участі в чемпіонатах Закарпаття. Це є одним із варіантів вирішення цього питання, як це бачить ФФЗ. Щодо моєї думки, то ми не зможемо утримати хороших молодих перспективних гравців, так як оплата праці за кордоном і в нас поки не рівносильна. І поки в нашій країні та нашому регіоні зокрема не буде стабільної ситуації, це питання не вирішиться.

– Минулих вихідних було підведено підсумки роботи Федерації футболу Ужгородщини, яку Ви очолюєте. Як оціните цьогорічний чемпіонат Ужгородського району?

– Я вам скажу, що змагання в Ужгородському районі, чемпіонат і першість, мають досить високий рівень. У цьому році брало участь 17 колективів, вони були поділені на дві ліги, і, думаю, мало хто з районних федерацій в області може порадувати тим, що в них виступають команди у двох лігах. А що стосується саме рівня футболу в Ужгородському районі, то «Ліга чемпіонів Закарпаття» показала, що футбол на Ужгородщині на високому і гідному рівні, так як дві команди представляли наш район: це минулорічний віце-чемпіон та фіналіст Кубку Ужгородщини «Великі Лази» і команда, яка зайняла перше місце в першості Ужгородського району «Світанок» (Руські Комарівці). Комарівці дійшли до чвертьфіналу, а команда з Великих Лаз – до півфіналу. Це хороший показник. Думаю, що в наступному році команда з Ужгородщини обов’язково посяде перше місце, принаймні я в це вірю і сподіваюся.

– Ви є засновником і президентом ФШ «Зінедін». Як вважаєте, на яких принципах має будуватися виховання професійного футболіста?

– На рахунок виховання професійного футболіста я Вам ще не можу сказати, тому що ми ще ні одного не виховали. Взагалі виховання футболіста проходить в хорошій, дружній атмосфері, дітки виховуються в колективізмі. У нашій школі нема якогось зверхнього ставлення, що тренер – це є вищий штабель, а дитина, юний футболіст, – нижча. Усі однаково вітаються як із головним тренером Олександром Івановичем Філіпом, так і з тренерами, і зі мною. Майже кожен кожного знає за іменами, і я думаю, що такі моменти (дружні стосунки в колективі, здоровий мікроклімат, хороша теоретична підготовка наших тренерів, які є не тільки тренерами, футболістами, практиками, а й постійно працюють над вдосконаленням своїх можливостей) передають дітям. Наші діти займаються не тільки практичними заняттями з футболу, вони мають у своєму навчально-тренувальному процесі й теоретичну підготовку. Я можу так сказати: років через десять я міг би Вам дати відповідь на те питання, яке задали Ви.

– Із якими проблемами найчастіше стикаєтесь як президент дитячо-юнацької футбольної школи?

– Хвала Богу, проблем у нас немає ніяких. Є певні моменти, з якими людина кожний день пересікається у своєму житті. Потрібно щось міняти в дитячому футболі Закарпаття, щоб проводилися змагання на належному рівні, адже рівень у нас, якщо брати футболістів чемпіонату, непоганий, але хочеться, щоб була якась градація в чемпіонаті. Щоб ми знали, що є команди вищої ліги, першої ліги. Щоб не було таких ігор, де ми могли б програвати з рахунком 0:10 або вигравати 10:0. При цьому втрачається якийсь спортивний принцип: у дітей немає тої самовіддачі, важко налаштувати дітей на матч. Друге питання: потрібно сформувати графік, календар ігор, щоб він був стабільний, щоб ми розуміли, що навчання для дітей є на першому місці, щоб діти не відривалися від занять у школах. Це негативно впливає на шкільну підготовку дітей, а ми всі добре розуміємо, що хоча футбол є номером один, але все ж таки після школи.

– Цього року ваші вихованці дебютували у ДЮФЛ Закарпаття. Чи задоволені Ви першим колом у їх виконанні?

– Так, можу сказати, що задоволений. Команда 2004 р.н. брала участь у ДЮФЛ Закарпаття разом із ФСТ «Україна» – це у нас такий пробний проект, тому що в нас немає ще діток 2002-2003 р.н., і якщо брати, зокрема, групу 2004 р.н., так як у нас був відтік дітей в СДЮСШОР, нині ми займаємо друге місце разом із командами «Сузір’я» Свалява, «Мункач» і йдемо на рівні з ними, то я думаю друге коло покаже, на якому знаходимося ми. Але при тих усіх моментах і негараздах, які в нас були в групі 2004 р.н., то я думаю, що це є непоганим результатом, але ми очікуємо, звичайно, кращого.

Що стосується команди 2006 р.н., то в нас також у цій групі ще два роки тому були певні проблеми, але я думаю, що команда зараз знаходиться на етапі формування самого колективу. Дітки, на яких ще два роки тому не розраховували взагалі, зараз показують гідний футбол і тільки друге коло дасть відповідь на питання, де ми знаходимось. Але як на мене, цій групі можна покласти оцінку «задовільно». На оцінку «добре» чи «відмінно» вона покаже себе в другому колі.

Команди 2007 і 2008 р.н. виступають у групах із старшими на рік. Це певного роду експеримент. Це робилося для того, щоб ми побачили, чи варто молодим футболістам грати з дорослішими суперниками. Адже ми вважаємо, що команди 2007 і 2008 р.н. є найбільш збалансованими, вони можуть дати достойний бій командам старшим на рік. Саме за малюнком гри, як хлопці б’ються і віддаються на футбольному полі, я ними задоволений. Звичайно, результатом ні, тому що команди посідають місця в середині таблиці. Ми молода футбольна школа, яка ставить перед собою максимальні задачі – битися не за призові місця, а за перше місце.

– Поділіться з нами враженнями про подорож до Німеччини. Що цікавого дізнались від німецьких спеціалістів стосовно роботи з дітьми?

– Це перша моя така поїздка за кордон, а саме в Німеччину, в клуб другої Бундесліги «Мюнхен-1860». Я зустрічався з футбольними тренерами їхньої футбольної школи, приїхав на їхнє запрошення туди, і хотів, щоб вони поділилися з нами певним досвідом роботи. Що було дивно: зустрів нас саме тренер їхньої головної команди, який виводив команду на останню гру першого кола, Денис Бушуєв. Він зустрів мене, показав клубну базу. Я був дуже вражений і задоволений тим, що в них є п’ять повноцінних футбольних полів, одне з яких є штучним, і на цій базі проводять свої тренування всі вікові групи їхньої футбольної школи. Дуже прикро, що мені не вдалося побувати на тренуваннях їхньої школи, адже за день до цього дітки були відпущені додому на різдвяні канікули. Але хочу сказати, що саме керівництво школи запросило відвідати наших тренерів практичні курси на п’ять днів у березні місяці, щоб наші молоді тренери мали можливість побачити та отримати певну програму, яку вони рекомендують для східноєвропейських країн. Вони надали методичні рекомендації, певну програму, за якою наша школа з наступного року почне свою діяльність.

– Наближаються свята, як плануєте провести старий-новий рік та зустріти Новий?

– 29 грудня весь колектив дитячо-юнацької футбольної школи «Зінедін» збереться на підведення підсумків року, що минає. Обов’язково у нас буде невеличкий фуршет, де ми всі один одному подякуємо за те, що було, і побажаємо в наступному році, щоб ми були, в першу чергу, здорові й так само дружні. Що стосується мене особисто, то Новий рік, звичайно, проведу вдома, в колі сім’ї, яка в мене немала. Я думаю, що тепліше і затишніше, ніж у сім’ї, не буває ніде – чи в нашій спортивній сім’ї, чи в особистій.

– І наостанок побажання для наших читачів перед новорічно-різдвяними святами.

– Здоров’я, щастя, закарпатської серенчі, футбольної і не футбольної, щоб у кожній сім’ї царювала злагода; всім гравцям і тренерам – віри у свої сили та нових перемог.

Lobda