Вища ліга-2016. Цифри, факти, підсумки. ФК «Вільхівці»

Новачок вищої ліги. Hайсхідніша команда чемпіонату області. Дуже амбітна у доброму розумінні слова. Збудник спокою чемпіонату. Півтора кола «Вільхівці» були претендентами на медалі, але останні 9 турів «зламалися» як морально, так і психологічно. Чисто домашня команда з претендентів на медалі. Можливо, якби не втрата двох основних форвардів, Арделяна та Габора, все могло бути по-іншому.

У сезоні 2016 року ФК «Вільхівці» здобули 34 очки із 72 можливих або 47,22%. У 24 матчах команда Тячівщини провела у ворота суперника 42 голи або 1,75 гола за гру. Пропустила у свої ворота 33 голи або 1,37 за матч. У першому колі команда здобула 20 очок із 36 можливих або 55,55%. За цей період забила у ворота суперників 25 голів у 12 матчах або по 2,08 гола за гру. У свої ворота пропустила 14 або по 1,16 гола за гру. У ІІ колі «Вільхівці» здобули 14 очок або 38,8% від можливого. У ворота суперників було проведено 17 голів або по 1,41 гола за гру. У свої – пропущено 19 або по 1,58 за матч. Як бачимо, команда провела два різних кола. У першому – 20 очок і співвідношення 25:14. У другому – 14 очок і різниця м’ячів 17:19. Пояснення тому є. Це однозначно втрата двох швидких, технічних і забивних форвардів Арделяна і Габора. А ось слабкий результат на виїзді – не вилікувана минулорічна хвороба Східної зони І ліги, де виступали «Вільхівці».

Удома вільхівчани здобули 26 очок із 36 можливих або 72,2%. На виїзді – 8 очок із 36 або 22,2%. Тут уже на втрату форвардів не спишеш. Якби вільхівчани трішки краще виступали на виїзді, тобто на рівні «Середнього», «Дийдо», «Берегова» і не провалити фініш чемпіонату, то реально могли боротися з «Минаєм» за бронзові нагороди. В останніх 9 турах команда Юрія Бучка здобула 5 очок із 27 можливих. Коментарі зайві. Але в такому чемпіонаті, як цьогорічний, новачку виступити на рівні досвідчених «Середнього», «Дийдо», «Берегово» дуже складно. Грати у «Вільхівцях» боялися всі, навіть «Ужгород», «Севлюш» і «Минай». Найслабше «Вільхівці» виступили з трійкою призерів, де вони здобули всього 1 очко із 18. «Ужгород» – 0, «Севлюш» – 0, «Минай» – 1. Із рівними собі у них показник посередній – 8 очок із 18. «Середнє» – 4, «Дийдо» – 3, «Берегово» – 1. Із командами, які в турнірній таблиці нижче середини, вони зіграли трохи краще –10 очок із 18. «Мункач» – 4, «Оболонь» – 3, «Спартакус» – 3. Хороший результат у них із аутсайдерами – 15 очок із 18. «Поляна» – 6, «Боржава» – 6, «Бужора» – 3. «Вільхівці» – єдина команда, яка вела боротьбу за медалі й програла іршавській «Бужорі». Цю поразку на виїзді пояснити досить важко.

Одна з найсильніших ланок у команді – воротарі – Іван Ковач та Ігор Солодовник. Іван Ковач – серед кращих голкіперів області. Більшість матчів чемпіонату відстояв просто відмінно, кілька матчів, особливо з лідерами, де команді потрібний був його досвід, провалив. Захист, за оцінкою фахівців, середнього рівня, але певний період часу грав дуже самовіддано, особливо в домашніх поєдинках. Товт, Скрип, Кардач, Бенко, Матяш, Белега намагалися довести, що порядок б’є клас. Матяш один із кращих персональників чемпіонату, і це відчули на собі лідери багатьох команд. У півзахисті весь сезон відіграли Терпак, Грубінка, Фіцай, Куцин, Апіян, Богович. Лідери цієї ланки – Терпак і Апіян. Обидва технічні, можуть видати точний пас на 40-50 метрів, володіють сильним і поставленим ударом. Під стать їм також Фіцай та Куцин. У Апіяна добре розвинуте гольове відчуття. Уся лінія півзахисту працювала і на захист, і на атаку. У нападі блискуче відіграли Арделян та Габор. Якщо Арделян за рахунок високої швидкості дуже добре атакував трішки з глибини, то Габор добре почував себе на вістрі. Після переходу Арделяна в «Минай» (склалося враження, що гравця забрали, щоб ослабити «Вільхівці», бо у «Минаї» не використовували його кращі якості) і важкої травми Габора, атакуючий потенціал команди різко знизився. Мандич не встиг набрати відповідної форми і, по великому рахунку, допомогти не зміг. І ще одна деталь стосовно гри команди: склалося враження, що тренеру команди Юрію Бучку вдалося привити гравцям «залізну» ігрову дисципліну, щось на зразок «німецького футбольного порядку». Практично не маючи у своєму складі зірок першої величини, «Вільхівці» багато матчів грали на рівних із сильними командами. Вони, як для дебютанта, не так багато пропускали.

У команди була чудова глядацька підтримка. Упродовж сезону вона мала велику підтримку від уболівальників. У Вільхівцях – одна з найвідданіших команді «торсида».

Слід відзначити також велику роботу в селі з реорганізації стадіону. Тут проведено велику роботу. Найслабкіше місце – якість футбольного газону, але, знаючи амбіції президента клубу Михайла Цірика, можна зробити висновок, що й футбольне поле у Вільхівцях буде відповідного рівня. Загалом Михайло Цірик та Юрій Бучок зробили багато для «цивілізації» футболу в глибинці краю. Потрібно також констатувати, що ФК «Вільхівці» – серед небагатьох команд, яка мала свою специфічну манеру гри (своє обличчя), що однозначно збагачувало футбол області.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ, 

Далі буде