Проблеми розвитку дитячого футболу Закарпаття

Дитячий футбол Закарпаття нині знаходиться ніби на підйомі. Проводиться велика робота з його розвитку та вдосконалення. Цю тему піднімають на засіданнях виконкомів ФФЗ. Обговорюється вона й в інших державних структурах. Реформується організація проведення змагань. Зокрема система розіграшу чемпіонату ДЮФЛ Закарпаття.

Усе це добре, але є і проблеми, які необхідно вирішувати, аби покращити розвиток дитячо-юнацького футболу в краї. Адже дитячий футбол це незмінна складова дорослого футболу, а також іміджу закарпатського футболу в країні та за її межами. Вболівальники вже давно мріють про повернення колишньої слави крайового футболу. Появу нових футбольних зірок, які б прославляли наш край і стали прикладом для підростаючого покоління. Для цього необхідно провести велику роботу. Тому що без дитячих футбольних шкіл із правильною філософією, висококваліфікованими фахівцями, науковим підходом та технічними засобами цього досягнути важко.

Головними проблемами дитячого футболу Закарпаття є:

– інфраструктура;

– фінансування;

– низька зарплата дитячого тренера;

– низький рівень кваліфікації дитячих тренерів;

– транспортування на змагання;

– ставка на результат команди, а не на прогрес гравця;

– низька популяризація дитячого футболу.

Якщо взяти за основу кількість спортивних шкіл області, які мають відділення футболу, то статистика у нас позитивна. У кожній із них працюють тренери з футболу. Проводимо багато змагань, їздимо на змагання в інші області і навіть за кордон. Маємо обласну дитячо-юнацьку футбольну лігу. Здавалося б, все правильно. Але є проблеми, які, щоб досягти успіху, потрібно негайно вирішувати. Інакше руху вперед не буде.

Однією з головних і першорядних причин є відсутність належної інфраструктури. Можливо, кращі справи в Ужгороді та Мукачеві, але і там не все в порядку. Інфраструктура ніби є, але вихованці спортивних шкіл не завжди мають доступ до якісних футбольних полів. Доводиться чути, що діти виїжджають за межі міста для проведення тренувань у Кінчеші, Сторожниці, де футбольні поля, м’яко кажучи, не в ідеальному стані. А що говорити про глибинку? Там більшість шкіл взагалі не має власних футбольних полів. Як правило, орендують. А в якому стані орендовані поля? Хіба можна на них підготувати висококваліфікованого, технічного футболіста? Навіть на ігри чемпіонату ДЮФЛ Закарпаття дітям не дають кращих полів міст області. Адже вони бережуться для аматорів, учасників чемпіонату Закарпаття. Дітям дістається найгірше.

А як дитячі команди забезпечені спортивним інвентарем? Коли ДЮСШ отримують мізерні кошти на їх придбання. А окрім футболу, в школах є і інші види спорту. Є школи, де за виділені на рік кошти, можна купити всього 5 м’ячів. Висновок, у кожному місті, кожному районі місцевим керівникам, підприємцям необхідно покращувати інфраструктуру і покращувати фінансування ДЮСШ. Адже у таких умовах, навіть тренерський та учнівський ентузіазм не допомагає. Працювати доводиться в умовах, які залишені нам у спадок від Радянського Союзу. А Європа, яка і так була попереду, постійно удосконалює роботу з дітьми і покращує умови. А все це позначається на навчальному процесі.

Існують проблеми відбору дітей до шкіл, а особливо до провідних футбольних шкіл області. Часто доводиться чути скарги батьків на упереджений відбір тренерами. Чим це викликано? Заробітна плата тренера ДЮСШ в середньому становить 1500 гривень. Це повний оклад при тижневому навантаженні 24 години. Шкільний вчитель має 18 годин навантаження. А тренеру, окрім цього ще необхідно їхати на змагання, вирішувати проблеми транспорту, оплати арбітражу, забезпечення гри медпрацівником. (У багатьох ДЮСШ області відсутня штатна одиниця медпрацівника). У таких випадках, на допомогу ідуть батьки. Тому часто при відборі дітей до секцій тренери віддають перевагу дітям із забезпечених сімей (їх називають виїзними). Адже без участі в змаганнях прогресу не буде. Буває, що при відборі, перевагу віддають дітям «своїх» (тобто родичам, друзям, впливовим високопоставленим чиновникам). Тренеру складно відмовити наполегливому проханню таких людей, адже він занадто залежний від них. Діти цих людей відчувають своє вище становище порівняно з дітьми із звичайних сімей, і часто цим не соромляться користуватися, що негативно впливає на моральних дух команди і майбутніх футболістів. Часто заможні батьки вимагають у тренера особливого ставлення до своїх чад, намагаючись створити їм щасливе дитинство, не усвідомлюючи, що їх дитина займає місце таланта, який сидячи на лавці запасних морально ламається і зневірюється у своїх можливостях. Часто буває, що такі таланти згасають і зникають назавжди.

Черговою проблемою дитячого футболу є те, що тренер одразу вимагає результат від кожного гравця. На жаль, такі вимоги сучасної системи. У результаті йому доводиться ставити найвищих воротарями, а найшвидших – нападниками. Думка дитини при цьому не враховується. Як не враховується, що діти ростуть нерівномірно. У результаті вчорашній високий хлопчик за літо стає одним з найнижчих. Таке відношення не дає повним обсягом розкритися таланту. Не малу роль відіграє і філософія гри, яку нав’язують дітям. Із перших днів багато тренерів вимагають гру в пас, в один дотик, грати на команду. Безперечно, командна гра важливий фактор, але в той же час потрібно враховувати індивідуальний розвиток футболіста. З цією командою він грає нині, а вже завтра він іде в нову, де у тренера зовсім інше бачення філософії гри. Не треба забувати, що завдання дитячого тренера, навчання футболістів, а не підготовка команди.

Інша проблема нашого дитячого футболу – перемога будь-якою ціною. Поразка тренерами розцінюється як трагедія, що є неприпустимим. Ставка на результат, а не на техніку, вбиває дитячий футбол. Ще один фактор – велика кількість ігор за рік. Є тренери, які вважають, що чим більше ігор, турнірів, тим краща підготовка. Це може спрацювати і дати тимчасовий результат. Але це велике навантаження на дитину і в майбутньому може мати негативні наслідки. Головна задача тренера – не нашкодити. Деякі тренери, які через зависокі навантаження досягають позитивного результату на певному періоді. А потім юні таланти кудись зникають. Куди? Вони просто виснажені в дитячому футболі, а потім їх переслідують травми несумісні з продовженням кар’єри футболіста.

Тому на зразок провідних європейських шкіл, необхідно підійти до цього питання науково та системно. При ФФЗ необхідно створити науково-методичний центр, який розробить систему та методику підготовки футболістів, враховуючи всі необхідні для цього аспекти. Щоб футболіст, переходячи з команди в команду, не починав по новому навчатися грати в футбол. Усі тренери Закарпаття повинні працювати за єдиною науково обґрунтованою методикою. Створивши такий науково-методичний центр, регулярно проводити навчання тренерів. У нас багато тренерів, які отримали дипломи кілька десятків років тому. Вони не займаються самовдосконаленням, працюють за радянською системою. Необхідно проводити практичні семінари, наукові конференції. Ознайомлювати тренерів з новими, сучасними методами роботи.

Ще однією з негативних рис є визначення рівня майстерності ДЮСШ в області. З однієї сторони це непогано. Але є і інша сторона медалі: директори шкіл, віддають перевагу видам спорту, які поповнюють скарбничку набраними балами. І часто від них можна почути, що краще зосередитися на роботі зі спортсменами в одиночних змаганнях, адже вони більше дають до заліку школи, ніж команда, а також і менше фінансових витрат.

Великою проблемою дитячих команд є виїзди на змагання. У бюджетах ДЮСШ непередбачена ця стаття фінансування. Кожна команда два рази на місяць має виїзні ігри. Для цього потрібен транспорт. Найдешевшим транспортом нині є «Шкільний» автобус. Але законом «Про шкільний автобус» передбачено транспортування учнів до школи та додому. А як їхати на змагання? Більшості керівникам шкіл та тренерам, доводиться самостійно відшуковувати кошти на придбання паливно-мастильних матеріалів та матеріальне відшкодування водію за роботу в вихідний день. Де взяти ці кошти? Якщо є спонсор – добре. А якщо немає? Доводиться залучати батьків. І знову талановиті діти із малозабезпечених сімей губляться. Комплексуючи, вони, як правило, полишають футбол.

І наостанок, хочеться сказати, що увага дитячому футболу на Закарпатті зі сторони спортивних журналістів дуже низька. Так пишуть. В основному сухі факти, результати та статті про успіхи окремих команд. Основна увага журналістів прикута до аматорського чемпіонату області чи району. А про дітей треба писати. Писати про проблеми і недоліки дитячого футболу, про перспективних футболістів. Проводити аналіз ДЮФЛ Закарпаття по кожному туру. Їздити в віддалені міста та села і робити звідти репортажі. Висвітлювати розвиток футболу в окремо взятих містах та районах області. Увага до дітей зі сторони ЗМІ і телебачення – важливий стимул для дітей.

Враховуючи вищенаведене, з метою покращення розвитку дитячо-юнацького футболу в Закарпатті, необхідно:

1. Влада області, Департамент освіти та науки, влада на місцях мають приділяти більше уваги покращенню інфраструктури і фінансування ДЮСШ.

2. Створення при ФФЗ науково-методичного центру.

3. Звернутися до Кабінету міністрів із ініціативою внести зміни в Закон про ДЮСШ.

4. До того ж Кабінету міністрів внести зміни та доповнення в закон про «Шкільний» автобус.

5. Засобам масової інформації більше приділяти увагу розвитку дитячо-юнацького футболу в області.

Олесь ФЕДОРКО