Дитячий тренер повинен виховувати особистостей

Основою розвитку професійного футболу є особистості. Але ці особистості формуються в дитячому віці, де особлива роль належить тренеру. Тому що тренер – є головною дієвою особою в формуванні юного футболіста, не тільки як майбутнього спортсмена, але і особистості.

Саме тренер формує всі необхідні якості, які повинні сформувати футболіста як особистість. Не всі юні футболісти стають зірками в майбутньому, але завдяки правильному підходу до своєї роботи тренер повинен привити ті якості які знадобляться дитині в майбутньому житті навіть поза футболом, в повсякденному житті. То яким же повинен бути дитячий тренер?

Як правило тренер ставить завдання підготувати якісного футболіста. І використовує в своїй практиці всі необхідні методи для виконання поставленої задачі. І частенько доводиться спостерігати доволі непривабливу картину, особливо на змаганнях, де тренери не цураються жорстких і далеко не педагогічних методів виховання. А одною з задач тренера є не нашкодити.

Тому ДИТЯЧИЙ ТРЕНЕР повинен любити дітей і розуміти їх. Бути турботливим, авторитетним, працелюбним. Діти люблять, коли тренер активно бере участь у тренуванні, разом з ними грає у футбол або виконує вправи, тому треба бути енергійним.

Обов’язково дитячий тренер повинен бути стриманим, вміти уважно і терпеляче вислуховувати вихованця у будь-якій ситуації. Не погано б мати почуття гумору, вміти розрядити напружену обстановку жартівливою реплікою, добродушним зауваженням, а також вміти прощати несуттєві помилки, які допущені несвідомо.

Педагогічними складовими тренерської майстерності повинні бути основані на повазі дітьми тренера як професіонала і особистості. Він повинен приносити користь дитині та загальній справі. Наповнити себе добротою. Питання покарання вирішує не тренер, а колектив. Якщо карає тренер, то у дитини і її батьків накопичується неповага до тренера. Якщо ж команда вирішила – реакція зовсім інші.

При підготовці до зустрічі з дітьми тренер повинен відповісти на три питання: до кого іду? Для чого іду? Що буду робити? Діяльність, організована тренером, повинна бути насичена взаємними інтересами. Інтересом дитини до процесу діяльності, до результату, до оцінки якості діяльності тренером, до адекватної самооцінки. У процесі організації діяльності тренер акцентує увагу на методичних положеннях: «грати, але не заграватися»; не що робити, а як робити; показати, як правильно не робити рухливих помилок. Відрізняти рухливі помилки від індивідуальних особливостей виконання рухової дії. Частіше дитину треба хвалити. Критикувати дитину треба дуже рідко і з поясненням причини такого відношення не до дитини, а до якості його діяльності. Створювати позитивну атмосферу. Іти від добра. Адже добро є найвища мета нашого життя. Підтримувати невдаху, зберігати тільки позитивне ставлення. Виховувати у юного футболіста увагу. Створювати атмосферу свідомого інтересу, зосередженості на якості діяльності і з першого дня занять вимагати якість.

Після поразки тренер обов’язково повинен навчити дитину аналізувати себе, навчити його оволодіти методами самопідбадьорюванням, самопереконанням, самоприказом. Ніколи не робити зауважень з позиції «ні». Не створювати ситуації психологічного тиску на дитину. Частіше цікавитися у дитини, як його справи, які завдання ставляться на тренуванні чи змаганні. Створювати у юного футболіста відчуття необхідності, формувати фундамент особистісного розвитку. Тренеру постійно необхідно розвивати свої педагогічні, психологічні і управлінські здібності. Регулярно удосконалювати себе. Знати і розуміти. Що дитина є виконавцем не чужої, а власної волі.

Олесь ФЕДОРКО, Прес-служба ФФЗ