ФОТО. Вища ліга. Перше коло: На «екваторі» надій

Перше коло у Вищій лізі подарувало чимало цікавих матчів і дало поживу для різних роздумів. За гарячими слідами деякі з них уже просяться до друку. Отож спробую дещо підсумувати.

Змагання показали, що в чемпіонаті є два очевидні лідери: «Ужгород» і «Севлюш». В обох командах ведеться серйозний тренувальний процес, суттєво зміцнено матеріальну базу, ведеться кваліфікований підбір гравців – звідси й результат. Кожна з названих команд приємно вразила по-своєму.

У виноградівців є свої лідери на кшталт Юрія Чонки, високий рівень командної взаємодії, збалансована лінія нападу й неймовірно працездатний захист. Як наслідок, колектив забиває в середньому три голи за матч і в 13 зустрічах пропустив тільки 4 м’ячі, що виглядає майже фантастично.

Підопічні Івана Білака жодного разу не програли, зокрема здолавши й свого основного конкурента з обласного центру (3:0). Лише задовольнились нічиєю в поєдинках із середнянцями, ужгородцями («Спартакусом») і дийдівцями. Відрадний і такий факт: чемпіон першого кола на одному диханні відіграє два тайми практично в усіх поєдинках, що говорить і про хорошу фізичну підготовку гравців. Честь і хвала президентові клубу Іванові Матруничу, який таку команду підтримує.

Команду ФК «Ужгород» очолив Іван Шанта. Добре підкутий теоретично, хороший психолог, він одразу показав результат роботи: команда з набором далеко непростих для керування гравців стала лідером чемпіонату. Звичайно, заслуга в тому не тільки тренера, хоч згуртовувати іменитих виконавців – дійсно складна справа. Заслуговує на добрі слова президент клубу Андрій Андріїв, котрий створив і продовжує створювати сучасну інфраструктуру стадіону «Автомобіліст», до команди запрошено досвідчених і яскравих виконавців. Невипадково ж у п’ятірці кращих бомбардирів – троє представників саме «Ужгорода»: Роберт Гегедош, Михайло Реплюк і Василь Пиняшко.

Колектив демонструє неймовірну ефективність в атаці. Так, у 13 іграх забито 60 м’ячів, а це в середньому більше 9 голів за два матчі! Чому не вдалося стати чемпіоном першого кола, хоч весь час клуб лідирував? Причин декілька. І справа не лише у фарті, якого не вистачило в поєдинках із виноградівцями (поразка) та «Спартакусом» і «Мункачем» (нічия). Не так справді, повторюся, легко керувати амбітними першокласними гравцями. А ще потребує коригування лінія захисту. За пропущеними м’ячами ужгородці – на 7–9 місцях. Також «срібло» ФК «Ужгород» на «екваторі» наочно ілюструє: у футболі дрібниць не буває. Не вистачило якоїсь дещиці концентрації в грі-дербі із земляками зі «Спартакуса», і в доданий час (за іронією, ще й в останньому матчі першого кола) була втрачено перемогу, яка виводила б колектив на тверде перше місце.

Що дрібниць у футболі не буває, проілюструвала й ситуація із ФК «Минай» у матчі з хустянами. Порушення регламенту щодо кількості проведених замін коштувало дебютантові ліги трьох очок. А так – бути і в першій трійці за пісумками першого кола! Утім і перебування в умовному другому ешелоні команд – теж успіх для «Миная», котрий, до слова, так само активно працює над інфраструктурою, а також питаннями менеджменту в клубі. Той факт, що клуб має свою прес-службу, про багато говорить. А чим не показовий факт здорової амбітності клубу: навіть за хороших показників відбувається зміна тренера на досвідченого Михайла Іваницю. Віриться, клуб Валерія Пересоляка ще скаже про себе своє слово і в другому колі, а конкретніше – змагатиметься за один із комплектів нагород.

У цій же групі – і ФК «Середнє», ФК «Дийдо», ФК «Вільхівці» і ФК «Берегово». Кожен із них по-своєму йшов до верхів турнірної таблиці. Наприклад, середнянці тривалий час були в тіні, але цілеспрямована (і головне холоднокровна!) робота тренера Вадима Дьордя дала свої плоди. Команда витримала психологічний пресинг із боку основних конкурентів і вийшла на третє місце. Дийдівці навпаки, весь час ішли в лідерах, але десь не вистачило ігрової стабільності, фарту, упевненості – і на проміжному фініші поза «медалевою» межею. Тут, правда, іноді спрацьовував і соціально-економічний фактор, який виявився доволі впливовим: чимало футболістів вимушені їхати на заробітки, від чого міць команд відчутно страждає.

«Вільхівці» ж зробили основний акцент на виступах у рідних стінах, отож спромоглися втратити лише одне очко вдома, натомість переграли основних конкурентів – середнянців, дийдівців. Берегівці вразили контратакувальним футболом, успішною грою на виїзді: невипадково у п’яти матчах із семи гостьових здобули очки.

Саме названі колективи разом із основними лідерами найімовірніше розіграють між собою як комплекти нагород загалом, так і чемпіонський титул зокрема. Фундамент майбутніх перемог багато в чому визначить і тривале міжсезоння: зміни наставників, підсилення гравцями, тренування, включаючи спаринги, – це все те, чим нехтувати не можна.

Далі слід виділити хустян, мукачівців, спартакусівців і довжанців. У «Мункача» й ужгородців – доволі молоді, але перспективні колективи. Вони продемонстрували в багатьох матчах: молодь, якщо з нею серййонзно займатися, може на рівних конкурувати із досвідченими суперниками. Потрібен тільки час для набуття досвіду й зіграності.

У пивоварів і боржавців – свої традиції, але колективи потребують підсилення. Останній із них відчутно програє в захисті: команда пропустила в 13 іграх 50 м’ячів. Можуть бути зміни й на тренерському містку. Більшість із названих команд змагатимуться за місце всередині турнірної таблиці. Хіба що мукачівці здатні «стрибнути» вище, однак і тут є «але» – технічні поразки в стартових турах так просто для колективу не минуться.

ФК «Поляна» дещо одноосібно розташувався в турнірній таблиці. Наче і не відвертий аутсайдер, і водночас не вистачає ресурсу для завоювання позицій «золотої середини». Нічого не вдієш: це той випадок, коли омолодження колективу відбувається болісно. Головне – зробити правильні висновки на перспективу.

Замикають турнірну таблицю іршавці й тячівці. Командам насамперед не вистачає фінансового ресурсу, звідси кадровий голод і інші проблеми. Утім навіть таким складом обидва ФК в окремих зустрічах демонстрували цілком пристойний футбол. Але розрив між ними й іншими суперниками, особливо з групи лідерів, – доволі відчутний. Невипадково, наприклад, більшість матчів програно з різницею в три і більше м’ячів. А рахунки 1:7, 1:11 говорять самі за себе. І це один із мінусів обласного футболу у вищій лізі, адже позначається на такому факторі, як видовищність. Мали місце також невиїзди, подекуди занадто агресивна поведінка вболівальників. Хоч у цілому зміни на краще очевидні, зокрема в плані інфраструктури, суддівства, рівня відвідування глядачів, підготовки більшості команд. Це все ж уселяє оптимізм, що ми перебуваємо на «екваторі» надій, за яким, очевидно, слід чекати цікавої другої частини чемпіонату. Можливо, із несподіваною розв’язкою або надзвичайно щільною конкуренцією. Отож напрошується головний висновок: навіть за важких соціально-політичних реалій обласний футбол живе, дарує краянам радість командної гри.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ