Олександр Філіп про дитячо-юнацький футбол у свій День народження

Сьогодні, 5 січня, святкує День народження один із кращих дитячих тренерів Закарпаття Олександр Іванович Філіп.

Федерація футболу Закарпаття та футбольна громадськість області приєднується до привітань Шоні бачі й бажає подальших успіхів у тренуванні юних талантів Закарпаття.

Наша довідка: Олександр Іванович Філіп народився 5 січня 1940 року в Берегові. Однак у цьому райцентрі не прожив і року. Сім’я переїхала до Ужгорода. У місті над Ужем у 1957 році Олександр закінчив місцеву десятирічку (№ 10).

Перший тренер – Василь Федак. За амплуа О. Філіп – голкіпер.

У 1957 році він у складі збірної Закарпаття став срібним призером чемпіонату України серед школярів (1940 р.н.).

У цьому ж році почав виступати за ужгородський «Локомотив», а також був кандидатом у головну команду краю – ужгородський «Спартак».

У 1958 році вступив на навчання в Харківський інститут фізичної культури й спорту (спеціальність – тренер-викладач із футболу), який закінчив у 1962 р. Навчався в інституті разом із такими відомими в майбутньому спортсменами, як легкоатлетом Брумелем та богатирем України, кількаразовим олімпійським чемпіоном та чемпіоном світу Жаботинським (тренер О. Бакуменко).

1963–1964 рр. – за направленням працював учителем фізкультури в гірському селі Верхнє Водяне Рахівського району.

З 1965 року Олександр Філіп працює інструктором ДСТ «Авангард». Паралельно тренує гандбольну команду Ужгорода, яка неодноразово ставала чемпіоном та призером Закарпаття. За команду виступали Юрій Телепанич, Микола Зорін, Юрій Баш та інші провідні гравці 60-70-х років минулого століття.

З 1966 р. – дитячий тренер ужгородської ДЮСШ №1, а відтак більше 50 років обіймає посаду тренера з футболу.

У 1972 році підопічні Олександра Філіпа (збірна школярів області) стали відповідно шостою та четвертою командою в чемпіонаті колишнього СРСР та України.

У 1978, 1982 та 1989 роках – збірні команди школярів Закарпаття старшого тренера О. Філіпа були чемпіонами України серед сімнадцятирічних юнаків. У 1982 році підопічні Олександра Філіпа – збірна Закарпаття школярів (U-17) стала чемпіонами України, а В’ячеслав Медвідь у складі збірної команди УРСР ще й переможцем ІІІ Всесоюзних молодіжних ігор.

1984 рік – 17-річні вихованці О. Філіпа в Алушті виграли кубок республіканського ДСТ «Спартак», обігравши з рахунком 2:0 своїх ровесників з Житомира.

У 1992 році команда О. Філіпа стала чемпіоном області та переможцем традиційного турніру: «Кубок на честь змс СРСР Стефана Решка».

У 2001 році збірна команда школярів Закарпаття 1984 р.н. (тренер О. Філіп) здобула «золоті» медалі першості України серед команд І ліги.

З його ініціативи щороку в Ужгородському спорткомплексі «Юність» проходить дитячий турнір із міні-футболу, присвячений пам’яті колезі й другові О. Філіпа, колишньому дитячому тренеру СДЮШОР Юрію Бажову.

О. Філіп – почесний працівник фізичної культури і спорту України (2004 рік).

Нагороджений багатьма почесними грамотами облдержадміністрації, обласної ради, Федерації футболу України тощо.

Актуальне інтерв’ю про дитячо-юнацький футбол з Олександром Івановичем, яке нещодавно взяв наш кореспондент Михайло Арданик, публікуємо до вашої уваги.

– Олександре Івановичу, як оцінюєте розвиток дитячо-юнацького футболу на Закарпатті?

– На Закарпатті в союзні часи дитячо-юнацький футбол завжди складав конкуренцію командам із столиці республіки, а й цілого союзу. Наші дитячі команди пробивалися до фінальних союзних стадій, де перемагали і тбіліське «Динамо», московський «Локомотив», узбецький «Пахтакор» та інші клуби. Але в 90-ті вже в перші роки доби незалежності багато футбольних фахівців полишили тренерську роботу й зайнялися боротьбою за виживання, тому що футбол не зміг забезпечити їм належний рівень життя. Нині футбол знову починає відроджуватися і підтягуватися до колишнього рівня. Поступово з’являються нові дитячо-юнацькі футбольні школи, зростають тренерські кадри. Хоча й нині також складний час у житті країни, але гадаю, що футбол ми не втратимо. Добре, що Федерація футболу Закарпаття головну увагу приділяє розвитку дитячо-юнацького футболу – розробили чіткий формат проведення чемпіонату в дитячо-юнацькій футбольній лізі області. Для дитячих команд з обласного центру з’явилася гідна конкуренція в Мукачеві, Сваляві, Тячеві, Берегові, Виноградові. Та й у багатьох селах також діють свої якісні футбольні школи на Мукачівщині, Іршавщині, звідки раніше постійно виходили хороші гравці.

– Цікаво, куди ж діваються випускники дитячо-юнацьких футбольних шкіл? Адже в основі головної команди їх мізер.

– Відверто, то в ФК «Говерла» рівень інфраструктури на дуже низькому рівні, а гравці молодіжних команд U-19 та U-21 грають без зарплат та, навіть, за власні кошти купляють собі амуніцію. Тому туди не дуже й прагнуть потрапити здібні молоді футболісти, а ще й наставник основи В’ячеслав Грозний чомусь не звертає увагу на кращих гравців цих команд і таким чином у них фактично відсутня мотивація до прогресу. Складається таке враження, що нинішній коуч «Говерли» не зацікавлений у розвитку закарпатського футболу. Ви подивіться, як відтіснили з команди її екс-капітана Олександра Надя, ще раніше так і не дали можливості заграти Михайлові Кополовцю, який перебував у оренді з львівських «Карпат». Тож більшість випускників наших футбольних ДЮСШ працевлаштовуються в сусідніх країнах – Словаччині, Угорщині або ж Чехії, де є кращі умови, як фінансові, так і спортивні. Багато здібних дітей в юному віці через ці обставини перебираються в інші регіони України. На мою думку, якщо закарпатський футбол, який нині має добротний фундамент у вигляді дитячо-юнацьких команд не матиме власну професійну команду, де б були по-справжньому представлені місцеві вихованці, то така ситуація триватиме й далі.

– Як гадаєте, на Закарпатті буде створена ще одна професійна команда?

– Думаю, що це реально, але при цьому й держава мала б сприяти людям з бізнесу створювати такі умови, щоб вони були зацікавлені в інвестиціях у спортивну галузь. От ви подивіться, що зараз коїться з «Говерлою» – клуб має купу боргів і хто знає, чи по завершенню цього чемпіонату команда продовжить існувати.

– Цікаво, що мотивує Вас і надалі активно займатися тренерською роботою з дітьми в такому поважному віці?

– Після завершення трудової діяльності в ужгородській СДЮСШОР до мене звернулися ті люди, яких я особисто виховав й запросили очолити тренерський штаб спортивного клубу «Зінедін». Завдяки голові Ужгородської районної федерації футболу, президенту спортклубу «Зінедін» Олександру Роману для ефективної роботи тренерського штабу та наших вихованців тут створена чудова інфраструктура, а в планах – будівництво ще трьох стандартних футбольних полів: двох тренувальних (одне зі штучним покриттям) та ігрового поля. У нас чудова атмосфера в колективі, а з наполегливою роботою приходить і результат. Постійно беремо участь у різноманітних турнірах в Україні та закордоном. Ставимо перед собою завдання – заявитися в першу лігу дитячо-юнацької футбольної ліги України, а потім поборотися за потрапляння до вищої ліги ДЮФЛУ.

– Яким бачите в ідеалі майбутнє крайового футболу?

– Якщо брати до уваги дитячий футболу, то на Закарпатті він був є і завжди буде. Лише слід направити його в правильне русло, а тренерам професійно ставитися до свої праці. Якщо всі працюватимуть на благо футболу, то на нас чекає хороше майбутнє. Але ще раз повторюся, для цього потрібно створити умови.

– Зараз багато говорять про корупцію, чи існує вона в дитячому футболі?

– Можу в цьому плані говорити особисто про себе – ніколи нею не займався і зневажаю її в футболі.

– Дякуємо за приємну розмову. Бажаємо міцного здоров’я на многії літа, благополуччя, щедрої долі, щастя у житті, наснаги у тренерській роботі! Нехай Ваша енергійність, душевність і людяність привертають до Вас тих, хто працює і спілкується з Вами!

Федерація футболу Закарпаття