До 100-річчя заснування СК «Русь». Частина ІІІ

До вашої уваги чергова частина розповіді про найвідомішу команду краю.

Крізь призму пам’ятних ігор, або 10+1 крок

СК «Русь», 1927 рік – перед грою з СК «Україна» в Львові

1. 04.06.1926, ЧсСК (Ужгород) – СК «Русь» 2:0

Ця гра була першою в історії СК «Русь», а отже, незважаючи на статус товариської, незважаючи на те, що недосвідчена команда звісно поступилася іменитому супернику (найсильнішій слов’янській команді краю на то той час), вона навічно увійшла в історію. Гра відбулася на стадіоні ЧсСК за присутності тисячі глядачів, суддею був Елек Вайнман, а перший склад «Русі» згідно В.Федака був наступним: А.Гелетка, І.Гаргай, Т.Іванчо, С.Комар, А.Марко, В.Беллас, К.Папп, Ф.Хома, Й.Криж, Г.Пастор, Й.Хома.

Маловідомим фактом є те, що насправді ця гра була першою, так званою, «публічною» грою команди. В дійсності щоб перевірити свої сили, зігратися і приготуватися до зустрічі з поважною публікою, першу «тренувальну» гру з тим таки ЧсСК «Русь» провела ще 21 травня і поступилася 0:3.

Газета «Новое время» дуже ретельно висвітлювала діяльність новоствореного русинського клубу і в якості ілюстрацій можемо навести публікації газети за 27 травня та 3 червня 1926 року.

«Новое время», 27.05.1926

«Новое время», 03.06.1926

Бачимо, що Йосип Криж з’явився в складі «Русі» на гру 4 червня, вочевидь, в останню хвилину, окрім того до першого складу команди, який безпосередньо готувався до гри, також входили Бачо, Азарій, Горват та Матей.

СК «Русь», 1926 рік – перше відоме фото команди

2. 28.05.1927/29.05.1927 СК «Україна» (Львів) – СК «Русь» 3:3/3:3

Говорячи сьогоднішньою мовою це були перші дві міжнародні товариські ігри «Русі». Годі й казати, що поїздка до Львова на запрошення найвідомішого місцевого (та власне і всієї Західної України) українського клубу СК «Україна» з найменшими подробицями описувалася в львівській пресі та викликала жвавий інтерес серед вболівальників. Зустрічі проводилися в рамках так званого «Дня українського спорту» і ці ігри були основною частино програми. До честі ужгородців результати ігор з більш відомим і досвідченим суперником були цілком пристойні – двічі команди зіграли в результативну нічию з однаковим рахунком 3:3. Слід згадати і той маловідомий факт, що «Русь» підсилилася для поїздки двома гравцями ЧсСК (Ужгород) – запрошеними «легіонерами» були Бунчек і Рес, до того ж Бунчек відзначився в обидвох іграх.

На поле в двох іграх виходили такі гравці СК «Русь»: Бокшай, Гаргай, Іванчо, Комар, Бачо, Марко, Матей, Пастор, Рес, Й.Криж, Хома, Бунчек, Шкіряк. В двох іграх 3 голи забив Бунчек, ще один Й.Криж, автори ще двох голів «Русі» невідомі.

3. 15.04.1928 СК «Русь – УМТЕ (Ужгород) 1:0

Весною 1928 року команда СК «Русь» стала учасником так званого «пасхального турніру». В Ужгороді такого плану турніри з чотирма учасниками проводилися досить регулярно. Весною на честь свята Пасхи, восени на честь річниці створення чехословацької держави, відомими були і турніри, які організовувало товариство «Червоного хреста». Незважаючи на привід, формат проведення, як правило, був однаковим: в перший день турніру грали два півфінали, наступного дня у фіналі грали переможці півфіналів між собою, гра за третє місце могла проводитися, а могла і не проводитися. Так от, «Русь» вперше була учасником такого заходу. Іншими учасниками були ЧсСК, УТК та УМТЕ. Загалом в Ужгороді було 5 сильних футбольних команд, цього разу поза турніром опинився УАК. Чи то випадково, а можливо ужгородська футбольна спільнота вирішила підтримати молоду команду «Русі» і долучити її до свого кола.

У перший день змагань 7 квітня на стадіоні ЧсСК господарі досить сенсаційно поступилися УМТЕ з рахунком 2:5. Натомість «Русь» не менш сенсаційно перемогла УТК з рахунком 2:0. Цікаво, що ця зустріч була призупинена в суботу через настання темряви (занадто довго грали перший півфінал) і догравалася наступного дня в неділю 8 квітня. Як би там не було, а команда «Русі» опинилася у фіналі. В грі за третє місце ЧсСК переміг УТК 1:0, а от у вирішальній грі між СК «Русь» та УМТЕ було зафіксовано нічию 1:1 навіть після додаткового часу. Таким чином, було вирішено провести ще гру між командами через тиждень.

15 квітня 1928 року команда СК «Русь» перемогла УМТЕ з рахунком 1:0 і завоювала перший трофей в своїй історії. Так, це був просто товариський турнір, але цей Пасхальний кубок насправді дав старт подальшим здобуткам команди. Щодо самої гри, то перевага була на стороні УМТЕ, однак ще в першому таймі гравцям «Русі» пощастило забити гол, а потім вдалося втримати переможний рахунок до кінця зустрічі.

СК «Русь», 1928 рік

Стоять зліва направо: верхній ряд – І.Повшик, М.Шкіряк, Ф.Куруц, А.Владимир, Ю.Русинко, В.Роман; середній ряд – М.Шандор, В.Ковач, А.Бачо, А.Марко, Й.Криж, В.Мельник, Й.Хома; нижній ряд – О.Шерек, О.Бокшай, А.Рудловчак

4. 14.09.1930 СК «Русь» – СК «Жиліна» 3:3

1930-й став воістину знаковим для ужгородського (а разом з ним і закарпатського) футболу. Цього року на радість місцевим вболівальникам було відкрито три нових стадіони. Нагадаємо, що до 1930 року всі ужгородські команди грали по черзі на двох полях – ЧсСК (яке знаходилося на так званому Флудері, в районі сучасного ФМК) та УАК (сучасний стадіон «Спартак» в Підзамковому парку). Довгий час, до 1928 року, існувало й поле клубу УТК, яке було першим футбольним майданчиком в місті, розташованим на місці теперішніх шкіл №10 та 11. Однак тодішня влада мала розроблений генплан Ужгорода, який містив і впорядкування сучасної Православної набережної для убезпечення лівобережної частини міста від підтоплень Ужем під час паводків, тому історичний майданчик УТК було закрито.

Так от, в 1930 році одразу три ужгородські клуби відкрили власні нові майданчики для гри в футбол. Цими клубами були УТК, УМТЕ і СК «Русь». Таким чином, станом на жовтень 1930 року в місті налічувалося 5 (!) футбольних стадіонів, придатних для проведення ігор чемпіонату області. Напевно цій цифрі, як і кількості команд такого рівня сучасний Ужгород може позаздрити.

Спортивний клуб «Русь» відкривав свій новозбудований стадіон на вулиці Доманинській 14 вересня 1930 року. Знаходився майданчик одразу після будівель військової частини, зараз на його місці приватна забудова. До цього «Русь» спочатку, одразу після заснування, використовувала для ігор поле УАК, а потім, після непорозуміння і сварки між клубами через масовий перехід гравців з УАК до СК «Русь», використовувала стадіон ЧсСК для проведення домашніх ігор.

В якості суперника було обрано чинного чемпіона Словаччини СК «Жиліна» і, слід сказати, гра вдалася на славу. Під чуйним керівництво судді Чижека команди видали дуже цікаву й результативну гру, чим потішили місцевих вболівальників, рахунок 3:3 говорить сам за себе.

СК «Русь», 1930 рік

5. 20.06.1931/21.06.1931 СК «Україна» (Львів) – СК «Русь» 1:1/0:3

У 1931 році вояж до Львова для ігор з СК «Україна» повторився. Звичайно на той час СК «Русь» вже була досвідченою і зіграною командою, що й позначилося зрештою на результатах. І якщо в першій грі було зафіксовано бойову нічию 1:1, то наступного дня «Русь» влаштувала місцевому клубу розгром, забивши три голи без відповіді в свої ворота. Цього разу обійшлося без запрошених гравців, а от що залишилося незмінним, то це ажіотаж в місцевій пресі і цікавість вболівальників.

Склад СК «Русь» був таким: Бокшай, Товт, П.Криж, Шкіряк, Куруц, Повшик, Бендас, Шандор, Й.Криж, В.Роман, А.Роман. В другій грі замість Повшика на поле вийшов Бачо. В першій грі за «Русь» відзанчився Шандор, в другій – В.Роман, А.Роман та вже згаданий Бачо.

Отож ужгородці повернулися додому із загальною перемогою в двох іграх. Проте, вочевидь, найбільшим здобутком стало те, що з наступного року за «Русь» почне виступи найкращий гравець «України» Володимир Кобзяр, який проведе в «Русі» 6 сезонів та стане одним з кращих гравців за історію клубу та одним з найкращих бомбардирів.

Гравці СК «Русь» та СК «Україна», 1931 рік – перед грою в Львові

6. 27.08.1933/03.09.1933/10.09.1933 СК «Русь» – УМТЕ (Ужгород) 1:0/2:3/3:2

Можливо нам зараз складно оцінити унікальність цієї події, але в 1933 році за звання абсолютного чемпіона Словаччини з футболу змагалися дві ужгородські команди – СК «Русь» та УМТЕ. Слов’янський та угорський чемпіони Закарпаття пробилися до фіналу, власне нічого подібного в історії ані до того, ані після не траплялося, по суті цей рік був справжнім тріумфом закарпатського футболу. Для виявлення переможця довелося зіграти аж три гри і навіть з рахунків зрозуміло, що боротьба була запеклою і практично рівною. Зрештою «Русь» виявилася сильнішою і вперше здобула титул абсолютного чемпіона Словаччини. Потім команда грала за право виходу до вищої чехословацької ліги, однак двічі програла празькому німецькому клубу ДФК з рахунками 1:4 та 1:3. Втім, навіть незважаючи на це, СК «Русь» безперечно провела чудовий сезон.

Вочевидь, буде цікаво які гравці взяли участь в «закарпатських» фіналах, отже:

СК «Русь»: Бокшай, П.Криж, Товт, Бендас, Бергер, Шкіряк, Ковач, Шандор, Кобзяр, Й.Криж, Суковський, Бачо

УМТЕ: Гудак, Балог, Панцел, Балажгазі, Горняк, Коменда, Контратович, Коган І, Келлемеш, Бенеш І, Бенеш ІІ, Шеффер, Шоломон

У першій грі в складі СК «Русь» відзначився Й.Криж, в другій грі в складі «Русі» відзанчилися Й.Криж та Шандор, в складі УМТЕ двічі Балажгазі та Бенеш ІІ, в третій грі за «Русь» забивали Суковський, Кобзяр та Й.Криж, за УМТЕ двічі відзначився Коган І.

СК «Русь», 1933 рік – чемпіон Словаччини і Підкарпатської Русі

7. 16.08.1936, СК «Русь» – СК «Батя» (Злін) 4:1

Ця гра є, напевно, «найрозтиражованішою» з історії ігор СК «Русь». Ще б пак, адже перемога надала можливість команді опинитися серед учасників чехословацької державної ліги сезону 1936/37 – найвище досягнення серед усіх закарпатських футбольних колективів часів Чехословацької республіки. Якщо говорити мовою фактів, то у відбірному турнірі СК «Русь» завдяки цій перемозі зрештою зайняла друге «прохідне» місце серед п’яти учасників, перше місце зайняла «Вікторія» (Жижков), а команда взуттєвого магната Баті опинилася в таблиці третьою і не пробилася до еліти. Загалом СК «Русь» опинилася серед учасників відбірного турніру в якості абсолютного чемпіона Словаччини, цей титул команда здобувала двічі, окрім 1936-го року ще в 1933-му.

Склад команди у вирішальній грі був наступним: Бокшай, Радик, П.Криж, Бендас, Куруц, Іванчо, Махата, Кобзяр, Крайняк, Й.Криж, Суковський. В складі СК «Русь» голами відзначилися Кобзяр, Крайняк, Йосип Криж та Махата, за грою на стадіоні в Ужгороді спостерігало аж 8 тисяч глядачів.

СК «Русь», 1936 рік – чемпіон Словаччини і Підкарпатської Русі

8. 23.08.1936 «Спарта» (Прага) – СК «Русь» 6:0

Перша гра чехословацької державної ліги для «Русі» звісно мала величезне значення. Волею жереба починати чемпіонат потрібно було в Празі з одним з найвідоміших місцевих клубів «Спартою». Кінцевий рахунок 6:0 звісно не налаштовував на оптимістичний лад стосовно долі «Русі» в державній лізі. Хоча, це не був найбільший розгром для «Русі» – варто згадати хоча б 10:0 від «Славії» в 1937 році.. Зрештою в другому колі команда виступила краще, ніж в першому і в остаточній турнірній таблиці чемпіонату «Русь» (Ужгород) зайняла 11 місце з 12-и команд, обігнавши «Моравську Славію».

СК «Русь», 1936 рік, перед стартом дебютної гри в державній лізі

Стоять зліва направо: верхній ряд – тренер Отто Мазал-Шквайн, А.Бендас, М.Суковський, Ю.Крайняк, В.Кобзяр, О.Бокшай, Ф.Куруц, П.Криж, Й.Криж; нижній ряд – В.Радик, Е. Іванчо, Й.Махата.

9. 30.08.1936 СК «Русь» – СК «Наход» 2:2

Для «Русі» це була перша домашня гра чехословацької державної ліги на власному стадіоні. Зрозуміло, що це була перша гра такого рівня загалом для Ужгорода і для місцевих футбольних вболівальників. На стадіоні «Русі» на Доманинській вулиці зібралося 3 тисячі глядачів, які стали свідками здобуття улюбленою командою першого залікового очка до турнірної таблиці. Ужгородці двічі вели в рахунку, але, на жаль, не змогли втримати перемогу. Давалися взнаки певний мандраж та відсутність досвіду ігор на такому рівні. За «Русь» відзначилися Крайняк і Кобзяр, а склад команди був наступним: Бокшай, П.Криж, Радик, Бендас, Куруц, Іванчо, Суковський, Кобзяр, Крайняк, Махата, Й.Криж. Історичний перший м’яч у лізі забив Володимир Кобзяр.

Загалом після перших двох турів одне очко в таблиці вважали хорошим початком для дебютанта, на жаль, наступні залікові бали «Русь», як виявиться, отримає аж в 9 турі після перемоги над «Моравською Славією» в Брні. Ці три очки і будуть здобутком клубу в першому колі. Але це буде потім, а поки «Літаючі вчителі» стали справжньою родзинкою чехословацького чемпіонату.

СК «Русь», 1936 рік

На фото гравці СК «Русь»: верхній ряд – Радик, Ковач, Бокшай, Спевар, Кобзяр; нижній ряд – Суковський, Й.Криж, Куруц, Крайняк, Федак, Бендас, Іванчо, Товт.

10. 14.08.1939 СК «Русь» – АФК (Лученець) 5:3

На початку 1939-го року Угорському футбольному союзу довелося терміново вирішувати, що робити з футбольними клубами приєднаної в кінці 1938-го території Закарпаття. Оскільки футбольний сезон 1938-39 був вже в розпалі, то про доєднання закарпатських команд до поточного чемпіонату Угорщини мова йти не могла. А отже, для них (а також для угорських команд Словаччини) було організовано спеціальний турнір, так званий «Верховинський кубок» (Felvidéki kupa; Фелвідийк – територія сучасної Словаччини та Закарпаття). В турнірі взяло участь вісім команд: СК «Русь», УАК, УМТЕ, УКМШК – усі з Ужгорода, МШЕ (Мукачево), «Турул» (Паланок), ЧШЕ (Чоп) та БФТК (Берегово). Перемогу в закарпатській групі здобула «Русь», друге місце зайняла команда МШЕ, третє – УАК. Зрештою ці три команди, а також БФТК з наступного сезону 1939-1940 були допущені до другого дивізону чемпіонату Угорщини.

14 серпня 1939 року відбувся фінал «Верховинського кубка», в якому зустрілися переможці закарпатської та словацької груп цього турніру. Команда СК «Русь» перемогла АФК з словацького Лученця з рахунком 5:3 і стала абсолютним переможцем. У фіналі тричі відзначився Чанчінов, по одному голу забили Й.Криж та Крайняк.

СК «Русь», 40-ві роки 20 ст.

11. 01.07.1945 СК «Єднота» (Кошіце) – СК «Русь» 4:1

Так сталося, що Закарпаття вчергове перейшло до рук іншої країни. Те, що де-факто відбулося восени 1944-го року, а де-юре на початку 1946-го, довгі роки називали «визволенням»… В 1945 році люди в Закарпатській Україні (доки не відбулося офіційного приєднання до радянського союзу) ще намагалися жити своїм звичним життям і спортсмени – не виняток. Футболісти проводили товариські ігри, в тому числі міжнародні, згодом влітку організували чемпіонат. Збірна Закарпаття готувалася до виступів на Спартакіаді в Києві, от тільки поза конкурсом, бо ж статус територія ще мала «невизначений». Проте перші відчуття, що життя змінилося і не в кращу сторону прийшли досить швидко. В газетах мало писали про футбол, а якщо і писали, то поверхнево, це була не Угорщина, де друкували всі склади і вказували авторів голів. Минулорічний учасник вищої ліги чемпіонату Угорщини, найстаріший клуб Закарпаття УАК просто зник, існування «угорського» клубу за нових порядків було неприпустимим. Так, наче відновився «угорський» УМТЕ, ніби ж можна, це ж робітничий клуб. Виявилося, що можна, проте під дозволеною назвою «Спартак». Тим часом почалися арешти, люди зникали, колишні спортсмени в тому числі. Спортивний клуб «Русь» намагався жити своїм життям, цю команду не мали б чіпати, вона ж «своя». Проте не так сталося… Вже з скупої газетної пропагандистської риторики стає зрозуміло, що часи змінилися і то незворотно. Гравці «Русі» програли в словацьких Міхаловцях місцевому «Пивовару» 1:2. Ніби нормальна річ, у футболі буває. Однак не в новій країні. Спортсмени не можуть програвати міжнародні ігри. Зрештою у матчі-реванші в Ужгороді «Русь» перемогла 5:0, питання закрили. Однак 1 липня в Кошіце «Русь» програла «Єдноті» 1:4. Гол забив Папп, а склад команди був наступним: Кречко, Михалина, Шерегій, І. Богдан, Лавер, Й. Богдан, Полачек, Юхвид, Папп, Товт, Задор. Мабуть цю гру й можна вважати останньою в змісті тієї «Русі», яку ми знали. Так, через декілька днів почнеться чемпіонат області і на попередньому етапі «Русь» двічі переможе «Партизан» з Севлюша 6:1 та 5:1, однак це вже будуть останні згадки про «Русь» в пресі. Вже у фінальному етапі чемпіонату і в товариських іграх кінця 1945-го року грає… «Динамо» (!).

Так, команді з назвою «Русь», з її історичним соціально-культурним навантаженням, здобутками за часів «буржуазних» Угорщини та Чехословаччини не було місця в новій країні. Тим більше надійшов час подавати заявку на Спартакіаду і потрібно було надати список прізвищ гравців і команд, які вони представляють. У країні, де індивідуальність не віталася та й взагалі кожна команда повинна була представляти не щось своєрідне, а якесь «дозволене» спортивне товариство, не могло бути «Русі».

Тому вигадали «Динамо», хоч насправді «справжнє» «Динамо» організують пізніше, в 1946-у, дійсно як команду однойменного товариства. Отак з серпня 1945-го року «Русь» перехрестили. Звісно гравці й тренери почали розуміти справжній жах нової тоталітарної країни. Тим більше десь якраз тоді помирав на шахті в Єнакієво Едмунд Бачинський. Очільник «Русі», колишній мер Ужгорода та сенатор чехословацького парламенту. Безжальна система не зважала на імена чи регалії. Дехто встиг втекти до Угорщини та Словаччини, доки кордони остаточно не зачинилися. Дехто ризикнув залишитися і загримів в табори. А декому зрештою «пощастило» і він розпочав нове життя чи то в організованому на початку 1946 року «Спартаку», чи то в інших командах. Щодо «Русі», то її назва все-таки повернеться ще раз.

Влітку 1946 року було організовано спортивне товариство «Більшовик» працівників закладів просвіти і про команду вчителів згадали! У турнірній таблиці осіннього чемпіонату Закарпаття можна побачити дві команди з назвою «Русь-Більшовик» – ужгородську та хустську. Однак від колишньої слави залишилася лише ця спотворена назва. Спортивна робота в товаристві проводилася на відносно слабкому рівні, та й колишні гравці «Русі» знайшли собі місце в нових командах.

І вже в наступному 1947 році приставка «Русь» у назвах команд не фігурувала…

Михайло РУЩАК, історик закарпатського футболу
спеціально для краєзнавчого часопису «КАРПАТОЗНАВСТВО»

(опубліковано у номері 3 журналу «Карпатознавство» за рік 2025, с. 30 – 36)

До 100-річчя заснування СК «Русь». Частина І

До 100-річчя заснування СК «Русь». Частина 2