До 100-річчя заснування СК «Русь». Частина ІІ
15.07.2025 - 10:40
Легендарні «літаючі вчителі» СК «Русь», фото – Transcarpathian Heritage
Коли перша гра – не перша, або як посваритися на три роки з сусідом
Отже, перші регулярні збори правління СК «Русь» відбулися 4 квітня 1926 року. До складу керівництва футбольного відділення клубу входили Августин Лавришин, Йоси Райкович, Сергій Єфремов, Олександр Микита та Андрій Марко. На цих же зборах звернулися до Східнословацької футбольної жупи щодо прийняття клубу до лав Чехословацької асоціації футболу. Забігаючи наперед, зазначимо, що в газеті «Slovenský Východ» за 29 травня того ж року можемо знайти інформацію про підтвердження прийняття СК «Русь» до ЧСАФ на загальних зборах асоціації, що відбулися 21 травня. Проте загалом варто відзначити, що ці юридичні процеси тривали помірно довго. Скажімо, весною 1926 року на Закарпатті провели об’єднаний чемпіонат краю серед угорських і слов’янських команд. Але «Русь» просто не встигла туди заявитися.
«Slovenský Východ», 29.05.1926
Іншими проблемами для новоствореної футбольної команди були відсутність власного майданчика для тренувань та ігор і, власне, відсутність достатньої кількості гравців. Першу проблему спочатку вирішили домовленістю з «Ужгородським атлетичним клубом» (УАК) щодо використання його стадіону (сучасний «Спартак»). А іншу вирішували в тому числі й нестандартними способами – оголошеннями в газетах. Перше оголошення з’явилося ще 18 березня.
«Новое время», 18.03.1926
І якщо це оголошення ще було по суті інформаційно-формальним, то вже 25 березня було опубліковане наступне послання клубу, яке чітко адресувалося саме юнакам русинського походження з проханням доєднатися до складу команди. Тобто іншими словами це була досить агресивна спроба натиснути на патріотизм серед молоді. Окремо наголошувалося на переході русинських гравців до «Русі» з інших команд. І ця спроба вдалася.
«Новое время», 25.03.1926
У книзі Василя Федака «Закарпаття у спортивному вимірі» можемо знайти перелік з 10 футболістів, які перейшли до СК «Русь» тільки з клубу УАК. Зокрема, це були Андрій Бачо, Йосип Криж, Стефан Комар, Йосип Хома, Гедеон Пастор, Василь Беллас, Карл Папп, Андрій Марко, Титус Іванчо, Федір Хома. Про цей масовий перехід ми ще згадаємо, а поки наведемо й інші імена з першого складу основи футбольної команди «Русі»: Іван Бачинський, Адальберт Гелетка, Андрій Рудловчак, Юрій Куберка, Іван Гаргай. До юнацької команди з часом зголосилися Микола Шкіряк, Олекса Бокшай, Федір Куруц, Михайло Шандор, Ференц Матей, Іван Повшик, Володимир Роман, Андрій Роман, Василь Федак, Микола Матяш, Іван Товт. Згодом до команди доєдналися Володимир Лімонов, Василь Ковач, Еміль Мельник, Юрій Русинко та Отто Шерек. Останній був чехом за національністю, проте також доєднався до лав «Русі». Перше тренування команди відбулося на стадіоні УАК після обіду в неділю 4 квітня.
«Новое время», 08.04.1926
А 18 квітня з’явилося оголошення про те, що цього дня свою першу гру зіграє юнацька команда «Русі» з ровесниками з УАК. Проте, на жаль, нема інформації чи ця гра дійсно відбулася і з яким рахунком завершилася.
«Новое время», 18.04.1926
Власне чому є сумніви стосовно гри юнацьких команд «Русі» та УАК. Пригадуєте масовий перехід гравців з УАК в «Русь»? Так от, втрата десяти гравців, як виявилося, мала катастрофічні наслідки для команди УАК. В черговому матчі чемпіонату Закарпаття 18 квітня 1926 року УАК «сенсаційно» програв ЧсСК 1:2 і стало зрозуміло, що команда не зможе розраховувати на перемогу в турнірі. Всю провину за невдалий сезон правління УАК переклало на спортивний клуб «Русь», який «забрав» у них гравців. Усі контакти між клубами миттєво було розірвано, а «Русь», яка тільки домовилася про використання стадіону УАК, знову опинилася без місця тренувань. Керівництво «Русі» в терміновому порядку досягло угоди про використання поля Чехословацького спортивного клубу (ЧсСК), а конфлікт між УАК та «Руссю» тривав цілих три (!) роки, протягом яких команди принципово не зустрічалися між собою. «Матч-примирення», як його називали в пресі, відбувся аж 30 травня 1929 року, УАК переміг 3:0 і тільки тоді інцидент офіційно було вичерпано.
«Новое время», 25.04.1926
Та повернемося в 1926-й рік. Нарешті 21 травня футбольна команда СК «Русь» зіграла свою першу гру. Суперником став звісно ЧсСК, який переміг «Русь» з рахунком 3:0. Кореспондент газети «Новое время» вважав гру «Русі» в цілому задовільною за винятком дій голкіпера і бажав надалі ретельно тренуватися. Здавалося б, маємо дату, суперника, рахунок – от же вона, історична перша гра. Так, та не зовсім. З точки зору нас, сучасних дослідників історії футболу, все так і було. А між тим в ті часи розрізняли так звані «тренувальні» ігри і «публічні». Ця гра увійшла в історію саме як «тренувальна», тому і в загальній пресі, і в книзі В.Федака першою грою СК «Русь» вважалася не ця гра, а наступна.
«Новое время», 28.05.1926
3 червня 1926 року «Русь» провела свою першу «публічну» гру з глядачами на стадіоні ЧсСК. Якщо аналізувати анонс гри в газеті «Новое время», в якому було надруковано орієнтовний склад основи команди та список запасних гравців, то в запасі можна знайти 2 прізвища футболістів, про які не згадує В.Федак в своїй книзі в переліку перших гравців команди – це Горват та Азарій. Хто такий Горват наразі незрозуміло, відомий гравець з таким прізвищем виступав тоді за клуб УТК, а от брати Азарії були відомими футболістами з Буштина, в 20-х роках минулого сторіччя грали за СК «Тячів» і цілком могли розглядатися як кандидати до новоствореної команди.
«Новое время», 03.06.1926
Гра завершилася перемогою більш досвідченої команди ЧсСК з рахунком 2:0 (1:0). Склад «Русі» в книзі В.Федака відрізняється від анонсу газети «Новое время» лише на одного гравця – замість Андрія Бачо грав Йосип Криж, якому згодом судилося стати кращим бомбардиром команди за всю її історію. Судив гру представник клубу УМТЕ Елек Вайнман, а серед тисячі глядачів на трибунах за першою публічною грою новоствореної команди «Русі» спостерігав зокрема і губернатор Закарпаття Антон Бескид. Голи в складі ЧсСК забили Заплетал та Фюзешері. Загалом гра «Русі» сподобалася вболівальникам, які відвідали стадіон навіть під загрозою дощу в той день.
У 1926 році СК «Русь» зіграє ще три гри, окрім дебютних з ЧсСК. 29 червня зафіксовано першу перемогу над УМТЕ з рахунком 2:1; 9 липня – поразку на виїзді від НТК (Севлюш) з рахунком 1:3; 11 липня – перемогу над іншим новоствореним русинським клубом краю СК «Духнович» з Мукачева з рахунком 3:1. Окрім того група гравців СК «Русь» активно брала участь і іграх слов’янської збірної Закарпаття.
Напевно «Русь» могла зіграти в дебютному сезоні набагато більше ігор. Команда ставала дедалі більш відомою, зокрема ще один новостворений колектив СК «Вікторія» (Чоп) планував провести свою першу гру саме з ужгородцями, про що було повідомлено в пресі. Однак не так сталося.
«Slovenský Východ», 13.07.1926
І причиною цьому було керівництво УАК, образа якого не вгамовувалося і яке подало скаргу у вищі футбольні інстанції Братислави і Праги та домоглося дискваліфікації десятьох гравців, які перейшли в «Русь». Звісно керівництво СК «Русь» подало апеляцію на таке рішення ЧСАФ, однак доки тривали юридичні суперечки, команда не могла грати без такої кількості гравців основи. А отже наступні свої ігри «Русь» провела вже в 1927 році у повному складі після підтвердження апеляції та права грати усіх гравців.
Августин Лавришин
Михайло РУЩАК, історик закарпатського футболу
