ФОТО. «Є сила, що може забрати з життя, а з пам’яті – ніколи»

Ці слова були написані на меморіальному банері Василя Стеца, якому б 4 квітня виповнилося 50 років….

Він міг би в той день вийти на це ж поле, як виходив багато разів на нього в молоді роки в складі закарпатської команди майстрів. І нині б вітали зі знаковим ювілеєм. Та доля намалювала темні візерунки на вікні життя. Тож тепер довелося грати матч із приводу круглої дати народження, але, на жаль, пам’ятний…

Сьогодні Василь Стецо мав би піввіку. Однак не судилося. Між тим він народився у футбольній родині 4 квітня 1974 року. Його батько-тезко був срібним призером чемпіонату СРСР у другій лізі в складі ужгородської «Говерли»-1972. Ігрові гени передалися й синові. Отож зодягав футболку однієї з провідних команд вищої ліги Радянського Союзу, потім багато років виступав за ФК «Закарпаття», а також за «Полісся» (Житомир), «Приладист» (Мукачево). Після завершення основної спортивної кар’єри виходив ще на футбольні стадіони області в складі «Карпат», «Хіміка», «Перечина». А ще ж працював учителем фізвиховання, тренером ДЮСШ, головним тренером ФК «Перечин», очолював Федерацію футболу Перечинщини.

Гра № 1 у краї стала нерозривною частиною життя Василя Васильовича так само, як незгладний його слід у розвитку футболу району, області. А ще як почалася війна, зодягнув військову форму. Але не переставав приділяти увагу розвиткові улюбленого виду спорту, вихованню в ньому юного покоління. Тому й не забувають В.Стеца. Його трагічно не стало 21 серпня 2023 року. Рідні, друзі, колеги бережуть світлий образ Василя Васильовича у своїх душах. І в день піввікового ювілею влаштували матч пам’яті.

Захід відбувся в Ужгороді, на стадіоні «Авангард», на центральному полі. Прийшли батько Василь Васильович, мама Ганна Андріївна, удова Наталія Валеріївна, донька Валерія Василівна, брат, теж відомий футболіст, Едуард Васильович, голова ЗАФ Іван Дуран, його заступник і очільник КУ «Стадіон «Авангард» Ужгородської міської ради» Віктор Качур, заступник міського голови Ужгорода, голова Ужгородської асоціації футболу Василь Гомонай, члени виконкому ЗАФ, працівники з Ужгородського РТЦК та СП, міський голова Перечина Іван Погоріляк, а також тренери, відомі в минулому футболісти, вихованці Василя Васильовича…

Після урочистого відкриття заходу, за що, до речі, велике спасибі Іванові Дурану, Вікторові Качуру, Іванові Погоріляку, Василеві Гомонаю, Іванові Качуру, Іванові Ковачу, Михайлові Готрі, Іванові Цибику, Сергію Чопику, В’ячеславу Пінковському, Едуардові Стецу, Іванові Бучку, Олександрові Іканіну, відбувся власне поєдинок між гравцями-ветеранами команд СК «Перечин» та ФК «Закарпаття». Початок грі дала бригада арбітрів на чолі з Петром Миляном.

Футболісти старалися на совість. Про це свідчить і рахунок: 3:3 у першому таймі, 3:3 – у другому, а в серії пенальті таки влучнішими виявилися представники «Закарпаття» – 6:5. І в підсумку 12:11.

Після товариської зустрічі капітан команди ФКВ «Карпати імені Василя Турянчика» (Мукачево) Олександр Переста вручив подарунки батькові В.Стеца – Василю Васильовичу-старшому. Між іншим, підростає онук нинішнього ювіляра-покійного – чотирирічний Станіслав. Він теж виявляє зацікавленість до футболу. Отож подарований м’яч цілком доречний!

На завершення всі зібралися, сфотографувалися біля банера із зображенням В.Стеца та згадували його таким, яким він був – щирим, із загостреним почуттям справедливості, відвертим і безмежно відданим родині та футболу…

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ