Він грав проти Олега Блохіна. І не тільки…

Відомому закарпатському футболістові та тренерові Гаврилу Качуру сьогодні виповнилося 70 років.

Якою багатою на футбольні таланти є закарпатська земля! Представники старшого покоління добре пам’ятають Гаврила Качура – відомого гравця (який діяв практично на всіх позиціях, окрім воротарської) та тренера. Він народився в багатодітній сім’ї 11 березня 1954 року в Новому Давидковому, що на Мукачівщині. Шлях у футбол був закономірним. Адже хто в ті часи не віддавався улюбленій спортивній грі?! ї Ось сім’я Гаврила Васильовича мала 6 братів, і майже всі ганяли шкіряного. Зокрема, і Іван Васильович, який через рік матиме 80 років, став професіональним футболістом та виступав у командах «Карпати» (Мукачево), «Закарпаття» (Ужгород), «Буковина» (Чернівці). Та особливого успіху у футбольній кар’єрі братів із родини Качурів досягнув «передостанній» за віком – Гаврило Васильович. Першим його тренером був Михайло Лендєл, а сам хлопець став вихованцем команди «Метеор» (Мукачево), виступав у турнірі за призи «Шкіряного м’яча».

Після 8 класу вступив у місцеве профтехучилище. Там потрапив у футбольні руки до Йосипа Петаха, який теж безмежно любив футбол. Саме цей наставник спрямував юного Гаврила в подальшій спортивній кар’єрі. Так, Г.Качур виступав за збірну Закарпаття, України й СРСР, захищаючи честь товариства «Трудові резерви». Далі була служба в армії, а за рік, у 1973-ому, вже грав на першість України в складі львівських СКА та «Карпат» (дубль). 1974-ого захищав честь СК «Луцьк», потім перейшов у «Карпати» (Львів). На жаль, отримав травму й вимушено перебрався в Чернівці. Там у 1975–1976 рр. зодягав футболку місцевої «Буковини».

У 1977-ому році нова футбольна сторінка – опинився в складі одеського «Чорноморця», який виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР. І вже за рік Г.Качур отримав звання майстра спорту – двічі клуб фінішував у першій сімці колективів головного футбольного дивізіону Радянського Союзу.

У 1980-ому Гаврило Васильович перейшов до не менш знаного «Нефтчі» (Баку). Далі були друголігове хмельницьке «Поділля» (1981), першолігові львівські «СКА-Карпати» (1982), зрештою, мукачівські «Керамік» і «Приладист». Після закінчення кар’єри футболіста успішно продовжив тренерьку кар’єру, зокрема в 1994–1995 роках працював головним наставником клубу «Карпати» (Мукачево).

Коли сьогодні Гаврила Васильовича запитати, що для нього означає слово «футбол», він із висоти прожитих літ небагатослівно, але ємкісно відповідає – «це все моє життя». І в сьогоднішній день Закарпатська асоціація футболу щиро вітає ветерана з ювілеєм, який прославляв наш край і всамій області, і далеко за її межами. Бажаємо Г.Качуру міцного здоров’я, мирного неба, усіляких життєвих гараздів, родинної утіхи та многая і благая літ!

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ