ФОТО. ВІДЕО. У Довгому вшанували видатного земляка-футболіста

На Закарпатті добре пам’ятають футбольного нападника з Довгого Івана Шопу.

Він був стрімким, наполегливим в атаці, володів сильним ударом. Пограв за «Суднобудівник» (Миколаїв), «Карпати» (Львів), «Шахтар» (Кадіївка), «Динамо» (Хмельницький), «Верховину», «Говерлу» (Ужгород). Запам’ятався також як тренер. Згадуючи про свого спортивного побратима, Іван Ледней, багаторазовий чемпіон України, не стримував сліз: «Пам’ятаю його як хорошого друга та гравця. Забивний, не боявся нічого, ліз на всі м’ячі, простріли. Багато є що згадати. Я грав на позиції захисника, а він – нападником. Уболівальники любили його. Настирливий. Невеликий зростом, але головою грав добре, на випередження. Я з ним провів багато років. У Миколаєві два сезони пограв. Попрацювали в спортивному ліцеї. Він – великий, хороший чоловік. Як людина, як футболіст, як тренер…»

А Іван Цимбал, президент ФК «Боржава» (Довге), зазначив: «Він мені фактично першим тренером був. Багато має вихованців. Довжанських і таких, які загалом грали у великих командах і в Закарпатті, і за межами області. Створив ліцей спортивний. Теж багато там виплекав вихованців… Заслуговує поваги, щоб йому віддати честь. І ми зробили захід пам’яті його». Юрій Шопа, рідний брат Івана, теж додав: « Цілеспрямований був – постійно на атаку, на атаку, на атаку. Людина, яка хотіла забивати. Людина з великої літери, Футболіст із великої букви».

…Захід пам’яті планували провести ще минулого року. Проте на заваді стала війна. Нині ж громада Довгого змогла втілити в життя ідею. Спочатку в селі в пам’ять про Івана Шопу влаштували турнір для дітей. Як розповів Віктор Симканич, довжанський сільський голова, змагання тривали впродовж двох тижнів. Участь узяли більше 70 дитячих команд з усієї області. Окрім популяризації імені самого Івана Юрійовича та футболу серед покоління, яке підростає, було зібрано ще й майже сто тисяч гривень. Ці гроші передадуть на потреби Збройним силам України.

А вінцем ушанування видатного футболіста й тренера стала товариська зустріч ветеранів з участю команд Довгого та Іршави. На цей захід завітали рідні Івана Шопи, зокрема, удова Марія Юріївна та брат Юрій Юрійович, керівництво села, ветерани, ті, хто добре знав маститого нападника.

На відкритті лунав Державний гімн України, хвилиною мовчання вшанували загиблих у війні з росією, звичайно, сказали чимало добрих слів на адресу І.Шопи, наших доблесних воїнів, які захищають державу від ворога.

…А далі був футбол. Матч, який обслуговувала суддівська бригада в складі Івана Старости, Богдана Попюрканича та Владислава Батрина, запам’яталася цікавим та видовищним суперництвом. До перерви команди не виявили переможця: у господарів двічі пенальті реалізував Дмитро Баран та ще один гол в активі Олександра Симканича. Натомість іршавцям установити паритет допомогли автогол і дубль Івана Фурика.

Ще більшу результативність команди продемонстрували в другому таймі. В іршавців відзначилися Іван Ільницький (двічі), Юрій Чонка та Іван Фурик. А в довжанців – В’ячеслав Шуста, Михайло Батрин, Дмитро Баран та Віктор Ганчич. Отож 4:4, а в підсумку – 7:7!

Як не дивно, не виявила переможця й серія пенальті. Теж рівновага – 3:3. То вже справді, перемогла дружба! Організатори не могли передбачити такий розвиток подій, але повели себе як дійсно гостинні господарі: більший кубок вручили іршавцям, а менший – своїй команді. Було відзначено й кількох гравців, зокрема кращих у матчі: Олександра Дякулича (Іршава) та Івана Пилипа (Довге). Кубки, медалі, індивідуальні призи вручав довжанський сільський голова. Крім того, В.Симканич нагородив ветеранів фубтолу. Так, грамоти та грошові премії було вручено: Іванові Леднею, Михайлові Кваку, Юрію Шопі, Василю Ловзі, Іванові Попику, Михайлові Романцю, Іванові Пилипу, Василю Фірці, Івану Якубу.

Присутніх також вітав Андрій Веждел, заступник голови Хустської районної асоціації футболу, а М.Шопа подякувала організаторам та учасникам за чудово організований захід.

Після матчу на стадіоні панувала така ж щира, тепла атмосфера. Згадували Івана Юрійовича, говорили про перспективи відродження футболу в Довгому, на заваді якому стала війна, про підтримку місцевих юних футболістів. Не знаю, чи з небес усе це чув і бачив уславлений нападник. А якщо так, то мав лишитися задоволеним. Адже його улюблена гра в рідному селі таки продовжується…

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ