«Я навіть не думав, що зможу так»: як легендарний футболіст зі Сваляви став оператором БПЛА

До вторгнення Юрій Куцкір грав у футбол за свалявський «Авангард», а в лютому 2022 року долучився до ДПСУ, пройшов піхоту, дістав два поранення, опанував БПЛА.

Історію військовослужбовця оприлюднило Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України. Футбол був важливою частиною життя Юрія ще з юності. Він виступав на обласному рівні за свалявський «Авангард». У той період команда шість разів поспіль ставала чемпіоном Закарпатської області. Саме футбольне минуле подарувало прикордоннику позивний «Ромаріо» – на честь відомого бразильського футболіста. Після початку повномасштабного вторгнення бойовий шлях Юрія проліг через Харківщину, Сумщину, Луганщину й околиці Бахмута. Спочатку він служив у піхоті. Після двох поранень і лікування у шпиталі йому запропонували опанувати нову спеціальність – оператора безпілотних літальних апаратів. «Я навіть не думав, що зможу так. Але все вийшло, тому що було бажання», – розповідає старший сержант. На початку повномасштабної війни використання безпілотників лише набирало обертів. Техніка вже була, однак досвіду та розуміння її можливостей часто бракувало. Згодом оператори вдосконалювали навички, опановували нові підходи, а дрони ставали дедалі важливішою частиною бойової роботи.

Нову професію Юрій освоював на практиці, переймаючи досвід побратимів. Спостерігав за їхньою роботою, навчався під час чергувань і поступово почав виконувати нічні польоти. Найважче було призвичаїтися саме до роботи вночі, особливо до посадки безпілотника. У темряві складніше оцінювати відстань та орієнтуватися у просторі. Проте з досвідом прийшла й упевненість. Тепер Юрій з усмішкою згадує свої перші польоти. А коли бачить новачків, яким уперше доручають нічне завдання, упізнає в них власне хвилювання. На переконання прикордонника, оператору БПЛА зовсім не обов’язково з дитинства захоплюватися комп’ютерними іграми. Набагато важливіші зацікавленість, бажання вчитися та готовність розбиратися в новому. Робота настільки захопила Юрія, що іноді йому складно відірватися від неї навіть тоді, коли вже час відпочивати. А підтвердження результатів виконаних завдань додає мотивації. Після служби в піхоті Юрій особливо цінує можливість частіше спілкуватися з родиною. На передових позиціях іноді минали дні, а то й тижні, перш ніж вдавалося нормально поговорити з рідними. Тепер він може написати чи зателефонувати додому, повідомити, що все гаразд, що поїв і збирається відпочивати. Для близьких такі короткі звістки багато означають. Та й самому військовослужбовцю спокійніше, коли знає, що рідні не залишаються без жодної інформації про нього. Футбол також залишається частиною його життя. Під час відпусток Юрій зустрічається з друзями та знову виходить на поле. Це можливість ненадовго повернутися до звичних занять і провести час із близькими за духом людьми. Планів на майбутнє у прикордонника небагато. Найбільше він хоче повернутися до родини в мирній Україні. А ще – продовжувати грати у футбол.

Джерело