Пишемо історію футболу на Закарпатті разом

Першому українському золоту – 75, або Дебютні матчі ужгородського «Спартака» серед команд майстрів.

Москва. Жовтень 1946 рік.
На світлині гравці ужгородського «Спартака» перед матчем із своїми одноклубниками з Москви.
Зліва направо: капітан команди Р. Бунчек, голкіпер О. Бокотей, Й. Біловарі, І. Фабіян, Г. Лавер та інші.

Але про нього поговоримо у наступному матеріалі, адже перед чемпіонатом України серед аматорських колективів (КФК), відбувся довгоочікуваний дебют ужгородського «Спартака» у змаганні на кубок колишнього Радянського Союзу. Сама ж наша команда була створена наприкінці 1945 – початку 1946 рр. А перші офіційні ігри ужгородці серед команд майстрів провели саме на кубок СРСР.

Сам кубок СРСР (див. фото ліворуч) був заснований у вітчизняному футболі в 1936 році. Але він ще тоді не був кубком, а …кришталевою вазою. Ця ваза потрапила на полицю одного з комісійних магазинів. Тут її і запримітив колишній московський футболіст, тренер, а у той час голова Секції футболу СРСР Олексій Соколов. Цього року сталися кардинальні зміни у радянському футболі – стартував перший чемпіонат СРСР серед команд майстрів (раніше змагалися збірні міст), а потім мав стартувати і розіграш кубка. Соколов порадився з членами Секції, які дали добро купити цю вазу. Розробили ескіз призу. Ювеліри з срібла зробили прикраси, підставку. Бронзову фігурку футболіста, який увінчує кубок, подарував шанувальник футболу К. Распєвнін. Висота кубка складала 57 сантиметрів, а важив він нівроку – 6 кілограмів. Щороку на кришці та підставці гравери вписували назви команди-переможниці. Уперше цей приз того ж року 28 серпня був вручений першому переможцю – московському «Локомотиву». Востаннє – московському «Спартаку», який, як клуб, що найчастіше його здобував (10 разів), отримав його назавжди.

Отже, перший офіційний матч у всесоюзних змаганнях ужгородський «Спартак» провів 9 серпня 1946 року на рідному стадіоні. Цього дня господарі екзаменували одноклубників зі Львова, які провели зустріч у рамках 1/16 фіналу кубка СРСР. Закарпатці цей історичний поєдинок виграли з досить великим результатом 5:1. Через тиждень матч-відповідь відбувся у місті Лева. Тут теж господарі святкували Вікторію, правда, із скромнішим рахунком 2:0.

Перша гучна перемога на всесоюзному рівні

1/8 фіналу Кубка СРСР (усі поєдинки проходили у Москві протягом 8–20 жовтня). Авторам книги вдалося відшукати протокол цього історичного поєдинку.

08.10.1946 р. Москва. Стадіон «Динамо».

ФК «Динамо» (Ленінград) (Вища ліга чемпіонату СРСР) – ФК «Спартак» Ужгород (учасник чемпіонату УРСР серед КФК) – 4:3.

Склади команд: ФК «Динамо» (Ленінград) – Георгій Шорец, Павло Забєлін, Володимир Лемешев, Олег Ошенков (майбутній тренер київського «Динамо» – Авт.), Борис Орєшкін, Костянтин Сазонов, Василь Лотків, Борис Цибін, Анатолій Вікторов, Євген Архангельський (прізвище 11-го гравця не вдалося встановити – Авт.).

Головний тренер – Михайло Осипович Окунь. (через три роки цей фахівець стане головним тренером київського «Динамо»).

ФК «Спартак» (Ужгород): Олександр Бокотей, Йожеф Біловарі, Гейза Тесар, Георгій Лавер, Михайло Михалина, Дмитро Калинич, Рудольф Айхерт, Іштван Раковці, Дезидерій Товт, Янош (Іван) Фабіян, Іван Задор.

Головний тренер – Берталон Вейг (перший закарпатець, який закінчив курси тренерів у Москві – Авт.).

Голи: 1:0 – Євген Архангельський (4 хв.), 1:1 – Дезидерій Товт (17 хв.), 2:1 – Василь Лотків (21 хв.), 2:2 – Рудольф Айхерт (62 хв.), 2:3 – Іван Задор (67 хв.), 3:3 – Анатолій Вікторов (87 хв.), 3:4 – Янош Фабіян (додатковий час, 93 хв.).

Авторам вдалося знайти і газетний звіт про цей історичний матч. Його назва «Ленінградці вибули з боротьби»:

«Дебют футболістів ужгородського «Спартака» викликав великий інтерес спортивної громадськості. Було відомо, що ця закарпатська команда організована з досвідчених гравців, завоювала звання чемпіона України і виявилася переможницею у фіналі Південної зони; з 16 календарних матчів ужгородці виграли 13 і 2 звели внічию. Але тепер «Спартаку» довелося зустрітися в боротьбі за кубок СРСР з досвідченою і сильною командою «Динамо» (Ленінград) (у підсумковій турнірній таблиці 1946 року цей клуб посів 5-те місце серед елітних команд колишнього Радянського Союзу» – Авт.).

Природно, що перед матчем у більшості глядачів були сумніви в тому, чи здатні спартаківці протистояти динамівцям. Початок матчу підтвердив ці сумніви. Уже на 4-ій хвилині Архангельський забив перший гол у ворота «Спартака». Впадали в очі невпевнені дії захисту ужгородців, особливо її правого крила і воротаря. Але згодом закарпатці поступово зорієнтувалися з обстановкою і почали демонструвати добротну гру. Загальний результат 5:3 на користь підопічних Б. Вейга.

Особливо їм вдавалися довгі точні передачі зі своєї половини поля аж у карний майданчик суперника. Все частіше і частіше ужгородці в 2-3 дотики м’яча стали проходити поле. Поступаючись ленінградцям в індивідуальній швидкості, вони явно випереджали їх у колективних комбінаціях, в їх гостроті, енергії. На 17-ій хв. зусиллями форварда «Спартака» вдалося зрівняти рахунок. Ленінградці обрали невірну тактику. Замість того, щоб боротися за ініціативу, вони надовго відійшли у захист, грали скупчено, не страхуючи один одного. В середині тайму ленінградці зробили один з небагатьох ривків вперед. Воротар Бокотей пропустив не сильний, але хитро пробитий Лотковим м’яч (2:1).

У другій половині ужгородці міцно захопили ініціативу, граючи раніше довгими передачами, точно розподіляючи м’яча ударами голови. Особливо їм вдавалися атаки по правому флангу. Звідти і наносилися удари по воротах ленінградців. Треба сказати, вся п’ятірка ужгородців добре б’є здалеку. Розігрався і захист ужгородців, особливо Біловарі й Тесар. Незабаром технічний Айхерт, а потім напористий Задор, використовуючи невпевненість ленінградського захисту, сильними ударами забили два голи. 3:2.

Ленінградці довгий час намагалися змінити свою оборонну тактику, а в атаці, на жаль, безсистемно діяли форварди Архангельський та Цибіна. І все ж спортивне щастя ще раз усміхнулося ленінградцям: незадовго до кінця тайму Вікторов красивим ударом з ходу забив м’яч і зрівняв рахунок (3:3).

У додатковий час спартаківець Янош Фабіян забив вирішальний м’яч, забезпечивши своїй команді заслужену перемогу. Надалі ленінградці нічого не могли зробити, так як їм довелося грати без Сазонова, вилученого з поля за грубість. Погано відсудив цей матч В. Широков із Москви».

Станіслав Веселов, газета «Радянський спорт», 10 жовтня 1946 р.

Через 5 днів ужгородці в 1/4 фіналу Кубка СРСР зустрілися з грандом вітчизняного футболу, майбутніми володарями всесоюзного трофею московськими одноклубниками. Подивитися на цей принциповий поєдинок прийшло понад 40 тисяч уболівальників. Б. Вейг виставив попередній склад ужгородського «Спартака». Та цей день виявився не закарпатським. Уже на 6–ій хвилині матчу Г. Глазков забиває перший гол у ворота нашого Олександра Бокотея. Через 5 хвилин змс СРСР Микола Дементєв (екс-головний тренер львівських «Карпат» у сезоні–1965/1966 рр. – Авт.) доводить рахунок до 2:0.

У другому таймі господарі провели ще три «сухі» м’ячі у наші ворота. Загальний рахунок 0:5 на користь господарів.

Чому ужгородці у Москві програли місцевим одноклубникам з розгромним рахунком? Звичайно, клас є клас, до того ж москвичам у цьому матчі допомогли не лише «рідні стіни», але й їхній московський арбітр М. Дмитрієв.

І все ж, забігаючи наперед, скажемо, що ужгородці за цю поразку двічі взяли реванш від москвичів, котрі напередодні нового футбольного сезону проводили свої навчально-тренувальні збори на Закарпатті. У першому матчі, який відбувся 13 квітня 1947 року, ужгородці виграли у своїх кривдників з рахунком 2:1, а рівно через тиждень – вдруге (1:0). Звіт про цю гру читаємо у газетному матеріалі під назвою: «Ужгородці перемагають вдруге» (газета «Закарпатська правда» за 22 квітня):

«Завершувався перший тайм, який був насичений гострою боротьбою за м’яч, цікавими комбінаціями, винахідливістю форвардів та захисників. На останній хвилині голкіпер господарів Олександр Бокотей, який, до речі, грав особливо добре, взяв сильний м’яч від нападаючого москвичів Рєзцова. Потрібно сказати, що футболісти з білокамінної на цей раз були здивовані стійкістю та витривалістю ужгородців. У перерві матчу можна було почути, як головний тренер столичного «Спартака» Микола Дементьєв зауважив своїм товаришам: «Сильна команда. Має все, щоб бути в першій групі». Це було сказано влучно. Отже, ужгородський «Спартак», а це особливо приємно, зумів уже в дебюті виправдати довір’я шанувальників, здобути визнання спеціалістів, залишити свій вагомий слід не лише в історії закарпатського, але й українського футболу. І хоча в майбутньому не завжди будемо задоволені лідером закарпатського футболу, однак із усією відповідальністю можемо констатувати, що на українському футбольному небосхилі з’явилася ще одна самобутня й цікава команда, в якій свої перші кроки робили багато знаних майстрів шкіряного м’яча, більшість яких згодом виступатимуть за такі провідні команди СРСР: «Динамо» Київ, Мінськ, Москва, «Карпати» та СКА Львів, «Чорноморець» та СКА Одеса, ЦБЧА, «Спартак», «Торпедо» і «Локомотив» Москва…

Василь ГАДЖЕГА, Володимир КАТОЛИК, Михайло РУЩАК –
дослідники «гри мільйонів» на Срібній землі.

(Продовження буде)