Ювіляр Юрій Ціпле: півзахисник, котрий за сезон оформлював по два дублі

Сьогодні, 30 жовтня, знаному футболісту із Тячівщини, колишньому гравцеві команд майстрів (ужгородської «Говерли», івано-франківського «Спартака» («Прикарпаття») та грузинської «Гурії» з Ланчхуті), а також тренеру Юрію Ціпле виповнилося 70 років.

Про ювіляра мова піде далі, а наразі пригадалася поїздка на черговий ветеранський Меморіал пам’яті колишнього «залізного капітана» київського «Динамо», почесного громадянина м. Мукачева, заслуженого майстра спорту Василя Турянчика, що відбувся торік у середині квітня. В авто Івана Улинця разом із автором цих рядків також їхали колишні гравці ужгородської «Говерли» Степан Войтко, Олександр Пахомов та Михайло Іваниця.

По дорозі додому вирішили зупинитися у придорожньому кафе в Зняцеві й випити після ситного «третього тайму» каву по-закарпатськи. Ні з того ні з сього мова зайшла, звичайно ж, про вічний футбол, і хтось сказав: «Ех, були роки, були футболісти…». А я підтримав репліку й додав: «Уже давно намагаюся згадати всіх футболістів-закарпатців, котрі грали протягом 1972–1987 років – тобто протягом 15 років, коли за головну команду краю („Говерла“ та „Закарпаття“) виступали переважно наші земляки. Їх, думаю, назбирається добра сотня».

Пахомов: – Я був капітаном команди, тож пригадати своїх партнерів мені буде неважко. А їх було-таки чимало. Думаю, сотні не набереться, а от 75 – так.

Іваниця: – Оце тема! Минуло майже пів століття, але цікаво буде їх усіх згадати. Тим паче, що якраз чекаємо на каву.

Улинець: – Та тільки з мого рідного села Ільниці та з Нового Давидкова за вже колишніх ужгородців грало щонайменше 10 футболістів. Загинаю пальці: з Ільниці – Віктор Пасулько, Іван Гецко, Михайло Ловска, Віктор Сочка і я. Нове Давидково: Василь та В’ячеслав Медвіді, Іван Качур, Василь Штима, Мирослав Кабацій, Йосип Микуланинець – ось уже й 11!

Войтко: – Я грав тоді й був навіть тренером «Говерли» у 80-х роках, але боюся, що 100 закарпатців, які одягали футболку нашої ужгородської команди протягом тих 15 років, не набереться. Це ж три-чотири, а то й п’ять повноцінних футбольних колективів. Давайте розпочнемо з воротарів: 1. Васютик Володимир, 2. Квак Михайло, 3. Ковач Іван, 4. Ковач Олександр, 5. Майороші Емеріх, 6. Микулець Олександр, 7. Надь Ігор, 8. Стойка Степан, 9. Ухаль Василь, 10. Югас Володимир.

Пахомов: – Не будемо вказувати амплуа гравців та звідки конкретно вони, а називатимемо лише імена та прізвища.

Автор матеріалу: – Тоді я спочатку запишу їхні прізвища на аркуш, а потім за абеткою складу цей своєрідний список:

11. Альберт Михайло, 12. Андрейчик Петро, 13. Бенедек Юрій, 14. Бобаль Матвій-ст., 15. Борка Василь, 16. Буловчак Іван, 17. Вамоші Йосип, 18. Варга Степан, 19. Ваш Анатолій, 20. Войтко Степан, 21. Волощук Микола, 22. Гада Юрій, 23. Гаджа Степан, 24. Гаджега Василь, 25. Гач Олександр, 26. Гецел Степан, 27. Гецко Іван, 28. Гордицький Вадим, 29. Грін Іван, 30. Грубчак Василь, 31. Джмурат Михайло, 32. Диковець Іван-мол., 33. Долгош Олександр, 34. Дошкар Іван, 35. Дудаш Василь, 36. Еней Олександр, 37. Зайтлер Ласло, 38. Зан Отілло, 39. Зубанич Віктор, 40. Іваниця Михайло, 41. Іванчев Микола, 42. Ідьяртов Олександр, 43. Ільків Олександр, 44. Кабацій Мирослав, 45. Кароль Йосип, 46. Кіш Карло, 47. Ковач Віктор, 48. Коман Володимир, 49. Корпонай Тиберій, 50. Костик Юрій, 51. Кузьма Василь, 52. Кутлан Андрій, 53. Кучинка Василь, 54. Леврінц Елек, 55. Ледней Іван, 56. Легерда Олександр, 57. Lендєл Ярослав, 58. Лобанов Костянтин, 59. Ловска Михайло, 60. Лукач Іван, 61. Мальцев Юрій, 62. Маслякевич Богдан, 63. Медвідь Василь, 64. Медвідь В’ячеслав, 65. Мелеш Василь, 66. Мигович Василь, 67. Микуланинець Йосип, 68. Митровський Микола, 69. Ньорба Федір, 70. Оліяр Роман, 71. Панулін Василь, 72. Пасулько Віктор, 73. Пахомов Олександр, 74. Пінковський Володимир, 75. Плоскіна Володимир, 76. Погоріляк Іван, 77. Поллак Олександр, 78. Пономаренко Юрій, 79. Пфайфер Томаш-мол., 80. Розгоні Федір, 81. Рудай Олександр, 82. Русин Микола, 83. Рущак Володимир, 84. Рущак Сергій, 85. Сабов Юрій, 86. Свергун Олександр, 87. Селменський Степан, 88. Сех Микола, 89. Сочка Віктор, 90. Стецьо Василь, 91. Сухан Ярослав, 92. Теремта Олександр, 93. Тіма Андрій, 94. Тимчак Микола, 95. Товт Адальберт, 96. Токарєв Петро, 97. Тулайдан Тарас, 98. Тулейбич Володимир, 99. Улинець Іван, 100. Фанта Микола, 101. Фляшко Іван, 102. Цап (Шевченко) Микола, 103. Ціпле Юрій, 104. Цицика Іван, 105. Цубина Іван, 106. Чейпеш Сергій, 107. Чирков Юрій, 108. Чичура Василь, 109. Шангін Іван, 110. Шебі Степан, 111. Шопа Іван, 112. Штима Василь, 113. Щербей Василь, 114. Ягор Іштван, 115. Якубик Володимир.

Іваниця: – Оце так список! До речі, мені з Тячівщини телефонували, зокрема із Солотвина, і казали, що у Юрія Ціпле – ювілей. 30 жовтня йому виповнюється 70 років. Там мають на меті підготувати й провести футбольний турнір серед ветеранів на його честь. Запрошували і нас.

Наша довідка: Юрій Іванович Ціпле народився 30 жовтня 1956 року в с. Біла Церква, що на Тячівщині. Виступав на позиції півзахисника. Завжди встигав допомогти захисникам і водночас підтримував нападників, забиваючи потрібні й важливі («очкові») голи. Навчався «гри мільйонів» у місцевих знаних тренерів. У шкільні роки входив до складів збірних школи та району.

У 1975 році 19-річний Юрій Ціпле одягнув футболку резервного складу вже ужгородської «Говерли».

1976–1977 рр. – гравець ФК «Солекоп» (Солотвино), що виступав у першості Закарпаття (Перша ліга).

1978 рік – тренер Іштван Шандор запросив Ю. Ціплю до головної команди Закарпаття – ужгородської «Говерли».

Свій дебютний матч за команду майстрів 21-річний хлопець провів на ужгородському стадіоні «Авангард» 2 квітня 1978 року. Це була гра ужгородців з армійцями Києва (СКА), яких тренував гранд вітчизняного футболу – легендарний півзахисник київського «Динамо» та збірної СРСР, бронзовий призер Олімпійських ігор (1972 р.) та чемпіонату світу (1966 р.), наш славетний земляк Йожеф Сабо. Принципова гра завершилася внічию – 2:2. У господарів голами відзначилися Федір Розгоні та Костянтин Лобанов. До речі, Костянтин у перших 10 дебютних матчах у ворота суперників «відвантажив» аж сім голів. У шостому турі ужгородці вдома переграли хмельницьке «Поділля» з рахунком 2:0 – дублем тоді відзначився саме Лобанов.

Перший гол за ужгородців Ю. Ціпле забив у 30-му турі (13 серпня 1978 року) у Львові, в матчі СКА – «Говерла» (2:2). Перший м’яч у тій зустрічі провів Олександр Свергун, а другий – Юрій Ціпле.

А далі були два блискучі дублі закарпатця. Спершу в 42-му турі (8 жовтня): «Говерла» – «Атлантика» (Севастополь) – 2:0. Другий дубль стався в останньому, 46-му турі (29 жовтня – якраз напередодні дня народження ювіляра!): «Говерла» – «Шахтар» (Горлівка) – 3:0 (два голи забив Ю. Ціпле й один – Федір Розгоні).

У цьому сезоні за «Говерлу» тячівець провів 21 календарний матч і відзначився 5 голами, що є чудовим результатом для дебютанта! Його досвідчені партнери Олександр Пахомов та Іван Улинець провели по 43 матчі: перший відзначився одним голом, а второй – чотирма.

У наступному сезоні Юрій Ціпле був серед шістки гравців, котрі провели за «Говерлу» найбільше офіційних матчів: Семушин – 45 ігор, Пахомов – 41, Леврінц – 40, Зан – 39, Ділай – 38 та Ціпле – 37 поєдинків (у яких став автором одного району).

Наступні два сезони Юрій Ціпле відіграв за команду Першої ліги чемпіонату СРСР – івано-франківський «Спартак» («Прикарпаття»). Його доробок у цьому колективі – 56 офіційних матчів та 5 голів.

Олександр Пахомов, який тоді також виступав за іванофранківців, згадує такий неординарний випадок:

«Що не кажіть, а за Ціпле „полювали“ представники грандів вітчизняного футболу, – ділиться спогадами корінний вже ужгородець. – Якось до нас навідався представник телеграфу і попросив Юру піти з ним, адже його запрошували на термінову телефонну розмову із самої Москви. Ми, троє чи чотири хлопці, теж із ним пішли. Приходимо. Працівники телеграфу кажуть: „Зараз із вами говоритиме адміністратор московського «Спартака»“. Юра заходів у кабінку і зняв слухавку. А там йому повідомляють, що розмову вестиме сам головний тренер „Спартака“ Костянтин Бєсков! На Юру немов відро крижаної води вилили. Про що саме Бєсков із ним балакав, нам, звісно, не відомо. Але факт залишається фактом: він особисто запрошував закарпатця до Москви. Юра після того три дні заїкався! Проте до столиці так і не поїхав».

«Інший випадок, – продовжує Олександр Пахомов. – Юру запросили після Івано-Франківська до іншої відомої команди – грузинської „Гурії“ з Ланчхуті. Вручили йому там серйозну суму грошей як підйомні. Юрій аж знітився і чесно сказав начальник команди: „Щось забагато. Можу й не відпрацювати“… Той лише посміхнувся у відповідь: „Тебе гроші нехай не хвилюють. Бери, коли дають. Ти краще на полі грай так, щоб тобою були задоволені і керівництво клубу, і наші палкі глядачі“».

1982–1984 рр. – майже три сезони закарпатець провів у складі першолігової «Гурії» (Ланчхуті). У 1982 році цей колектив тренував славетний футболіст, колишній капітан тбіліського «Динамо» та збірної СРСР Муртаз Хурцілава. За грузинську команду наш півзахисник відіграв 50 матчів і забив 5 голів.

У 1987 році 31-річний Юрій Ціпле знову одягнув футболку ужгородського «Закарпаття». Він, як і колись, став одним із лідерів колективу. Того сезону найчастіше на поле виходили: Пахомов та Мартиненко – по 48 разів, Ступар та Батич – по 45, Коман – 44 та Ціпле – 43 матчі (відзначився 5 голами). Свій останній гол за команду майстрів хавбек забив у 44-му турі (10 вересня 1987 року) у матчі «Закарпаття» – «Десна» (Чернігів) – 2:1.

Загалом за команди майстрів закарпатський хавбек провів 207 календарних ігор і став автором 21 голу.

Після завершення кар’єри у професійному футболі Ю. Ціпле понад 10 років працював граючим тренером у ФК «Ялинка» (Великий Бичків), що виступав у чемпіонаті області та першості України серед аматорів, а ще більше років віддав вихованню молоді як дитячий тренер Солотвинської ДЮСШ. У 1993 році його підопічні виграли Кубок газети «Новини Закарпаття». Почесний трофей капітану та наставнику «Ялинки» тоді вручили головний редактор «НЗ» Ілля Ільницький та автор цих рядків, який у той період працював у регіональній газеті завідувачем відділу.

Шановний ювіляре!

Від імені Закарпатської асоціації футболу, Ваших колишніх партнерів по команді, а також численних уболівальників щиро вітаємо Вас із цією визначною подією у житті.

Висловлюючись нашою, футбольною лексикою: нині на Вашому життєвому табло, як колись на стадіонах під час Ваших важливих голів, загорілися солідні цифри – 70 років. Здається, ніби ще вчора Ви разом із партнерами виходили на зелений газон, ділили радість перемог, переживали прикрі поразки й віддавали всі сили в кожному матчі. Шанувальники футболу та колеги добре пам’ятають Ваш непоступливий характер, фірмові передачі, філігранні підкати та справжній лідерський дух на полі.

Миру Вам, міцного здоров’я, щастя, добробуту, затишку, родинного тепла й побільше оптимізму. Ще раз із 70-річчям, шановний Юрію Івановичу!

Василь ГАДЖЕГА,
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України

1987 рік. Березень. Виноградів. Навчально-тренувальні збори ФК «Закарпаття» (Ужгород).

Стоять (зліва направо): капітан команди Олександр Пахомов, воротар Сергій Страшненко, Віктор Ковач, Григорій Батич, Адальберт Товт, Василь Мигович, Ярослав Касперський, заступник капітана команди Михайло Ловска, воротар Ігор Надь, Володимир Ступар.

Присіли: Василь Мартиненко, Стефан Боднар, Володимир Коман, Володимир Наумчук, Віктор Зубанич, Юрій Ціпле та Іван Гецко.