У пошуках нової зміни

ІІ Міжнародний дитячо-юнацький турнір із футболу на честь Андрія Гаваші, окрім приємних миттєвостей, залишив по собі й чимало запитань.

Погодьтеся, коли ми програємо 0:5 суперникові, який виступає молодшим складом, або 1:10 чи 0:16, на душі стає тривожно. Або ж чи привабливою є статистика:

U-17. «Говерла» (Ужгород) – 5 ігор, 2 виграші, 0 нічиїх, 3 поразки, різниця м’ячів – 4-15; СДЮСШОР (Ужгород) – 5 ігор, 0 виграшів, 1 нічия, 4 поразки, різниця м’ячів – 1-14.

U-15: «Говерла» (Ужгород) – 5 ігор, 3 виграші, 0 нічиїх, 2 поразки, різниця м’ячів – 12-18; СДЮСШОР (Ужгород) – 4 гри, 1 виграш, 1 нічия, 2 поразки, різниця м’ячів – 4-6. СДЮСШОР-2002 (Ужгород) – 5 ігор, 0 виграшів, 0 нічиїх, 5 поразок, різниця м’ячів – 2-34.

Утім не посипатимемо голови тренерів попелом, а спробуємо розібратися. Ось що зазначив Іван Дуран, голова ФФЗ: «Турнір є вкрай необхідним для закарпатського футболу, щоб показати, де ми знаходимося, на якому місці, у якому стані, і як із нього піднятися вище. Змагання продемонстрували, що дитячий футбол області, як і весь, на жаль, виглядає не надто привабливо. Це м’яко сказано. Адже дуже мало наші команди забили й іще більше пропустили. Тому робитиму все, щоб наступного року провести турнір на ще якіснішому рівні й запросити знову серйозних суперників. Цьогоріч уже другі за ліком такі змагання менше вдалися, ніж минулого року, Але все одно показали, що закарпатський футбол існує, і ми розвиватимемо його».

Свою думку висловив і Олександр Філіп, заслужений працівник фізичної культури і спорту:

– Наші діти апріорі не можуть конкурувати з ровесниками «Динамо» чи «Шахтаря», бо перебувають у різних категоріях за рівнем умов, підготовки. Скажімо, якщо до послуг топ-команд кілька полів, то в Ужгороді їх узагалі нема. Зробили, правда, «Автомобіліст», але на ньому гратимуть переважно дорослі. Є ще «Спартак» у більш-менш хорошому стані, однак там дозволяють проводити лише передігрові тренування. Біда й у тому, що свого часу, коли Україна перетворилася на один великий базар, тренери розійшлися в пошуках кращого заробітку, і в нашому футболі настав крах, відсутня гідна заміна. Тепер пожинаємо ті гіркі плоди. Має місце і той факт, що не всюди з дітьми працюють кваліфіковані фахівці. Або, скажімо, окремі школи переживають їх омолодження, відповідно такі наставники ще не набули потрібного досвіду.

У підсумках турніру не бачить трагедії Вадим Дьордь, директор СДЮСШОР (Ужгород):

– Чому програємо з великим рахунком? Наприклад, команда Володимира Мухлиніна є на рік молодшою за основних суперників. Її включили на змагання останньої хвилини. Плюс вона щойно повернулася з турніру в Румунії, у якому перемогла. А це про багато що говорить. До того ж удома ми грали з фіналістом змагань ДЮФЛ України. Зрештою, наша команда 2001-го року народження теж виступала у фіналі ДЮФЛ України, боролася з з кращими суперниками, потрапила до вісімки найсильніших. Це показник. Не слід забувати й той факт, що перед тренерами киян, гірників і нашими наставниками стояли різні завдання. Діти влітку відпочивали. Ми переглядали кандидатів до школи, готувалися до чемпіонату України. У провідних академій – «Динамо» й «Шахтаря» – колективи вже вкомплектовані. А в нас немає грошей для таких потреб, на збори. У цьому турнірі набралися досвіду й рухаємося далі. Я не роблю проблем із поразок навіть із великим рахунком. Зважте на те, що команди за шість днів зіграли п’ять матчів. Було дуже спекотно. Так, усі перебували за рівних умов, але провідні академії взяли тих виконавців, кого хотіли. А ми – кого можемо. Хто хоче потрапити до нас і підходить, того й беремо. Зараз Габовда на перегляді в «Динамо», у «Шахтарі» – Русин. Із «Динамо» контракти підписали Біловар, Семчо. Забрали в нас захисника. Пробуємо нового гравця, але заміну знайти не так просто. Тим не менше, трагедії не роблю, турнір пройшов якісно, за що вдячний керівництву ФФЗ, на хороших полях, за доброго суддівства. 12 вересня стартує новий чемпіонат ДЮФЛ України, тож «курчат» будемо рахувати не осінню, а весною.

Володимир Мухлинін, тренер-викладач СДЮСШОР, так само вважає, що не слід зациклюватися на рахунках:

– Скажу лише за свою команду. Я радий, що ми виступили в цьому турнірі. Хтось у ньому, правда, дивиться на цифри, а я крізь призми підготовки до сезону. Рахунок 0:16 мене жодним чином не хвилює. Ми програли старшим. Інша справа, коли вони поступаються молодшим із великим рахунком. Так не повинно бути. Крім того, у мене такого відбору основних гравців і відповідної лави запасних немає, як у «Динамо» чи «Шахтаря». Ми перебуваємо на різних стадіях і завданнях підготовки. Наприклад, у матчі з «Динамо» я відпрацьовував створення штучного положення поза грою й на результат не дивився. Варто дивитися, і де ми тренуємося, а де тренуються гірники й динамівці. Зрештою, я знав, на що йду. Гравці отримали хороші спаринги, навантаження. Адже перед тим ми були в Румунії на турнірі за участі 17 команд. За 4 дні мали 6 ігор. Приїхали рано додому й у той же день змагалися із «Шахтарем». У травні ми виступали в Харкові з топовими командами, і я, повірте, знаю реальну силу свого колективу. А поки отримали хорошу можливість підготуватися до сезону.

Золтан Сільваші, головний тренер дитячої футбольної школи «Говерла» (Ужгород), своєю чергою, зізнався:

– За підбором гравців ми не можемо конкурувати з провідними футбольними академіями України. Це нереально хоч би з того, що наша область невелика, а «Шахтар» і «Динамо» беруть гравців з усіх куточків держави. До топ-клубів приходять кращі, а ми працюємо з тими, хто є. Плюс часто ми не готові психологічно грати з найсильнішими командами. Декілька років тому були на турнірі за кордоном, грали з кращими європейськими клубами. Коли наші хлопці виходили на поле з ними, то ще до гри тремтіли від одних нашивок емблем на футболках. Потрібно над цим теж працювати. Мають місце й суб’єктивні фактори. Пропустили в матчі з перших хвилин, і це вплинуло. Або ж перші зустрічі припали на фаворитів, і не ввійшли в гру. Необхідно ще інфраструктуру змінювати. «Шахтар» тренувався в «Камелоті», а де займаються наші діти? Особливо по селах. Щоб навчити хлопчаків, потрібно створити їм ідеальні умови.

Слушну ідею подав Іван Шангін, заступник директора Ужгородської ДЮСШ №1:

– Я не бачив матчів, у яких наші команди поступилися з розгромними рахунками, тому до кінця об’єктивно висловити думку не зможу. За звичної ситуації так не повинно бути. Програти 2–3 м’ячі команді такого ж віку – інша справа. А взагалі причин таких невдач може бути багато. Одна з основних – підбір гравців. Тобто немає повноцінного комплектування. Відсутні особистості. А якщо з’являються, то їх тут же забирають у провідні футбольні академії. Можливо, щось і в тренувальному процесі в нас не так. На мій погляд, потрібно всім зібратися за круглим столом, чітко виробити піраміду дитячо-юнацького футболу, почути проблеми, які існують, вислухати один одного, а правда, як відомо, посередині.

Також фахівці зазначали, що даючи гравців у команду майстрів, не отримують від неї підтримки. Одне слово, робота над дитячо-юнацьким футболом потребує коригування. І такі турніри, як на честь Андрія Гаваші, за участю провідних команд, дають більше інформації, над чим працювати далі, де і як шукати та готувати нову зміну, яка б стала гордістю не лише футболу на Закарпатті, а й в Україні.

Володимир ТАРАСЮК