2020 рік. 95 років від дня заснування легендарних «Літаючих учителів»

Розпочну свій матеріал з інформації, яка була надрукована у 1975 році (10 грудня) у заокеанській газеті українських емігрантів «Свобода» (місто Джерзі Сіті, США).

Автор матеріалу О. Твардовский інформував своїх читачів про відзначення золотого ювілею створення СК «Русь» (Ужгород) (мовою оригіналу): «15 листопада 1975 року заходами УСТ «Чорноморська Січ» і Союзу Закарпатських українців у домі «Ч. Січі» відбулася святочна імпреза, якою скромно, але успішно відзначено 50-річннй ювілей одного із найславніших в історії українського спорту – клюбу, що ним був СК «Русь» (Ужгород) на Закарпатській Україні. На жаль, досі українське суспільство дуже мало, або нічого не знає про величні звитяги СК «Руси», як у ділянці спорту, так і в ділянці його вкладу до пробудження і відродження національної свідомості українців на Срібній землі. Ще живуть між нами живі свідки, кал. змагуни і члени СК «Руси» і вони можуть цілком успішно збагатити золоті сторінки історії українського спорту. Про це ми мали можливість переконатися на цій ювілейній імпрезі. Згідно з nporpaмою вечора, святочні збори відкрив голова УСТ «Чорноморська Січ» М. Стебельський, який привітав присутніх, між якими було ряд діячів Союзу Закарпатських Українців разом із його головою д-ром Б. Комарнинським. Дальше голова представ головного доповідача свята, кол. українського «Пеле» – Івана, Володимира Кобзяра. Колишній футболіст СТ «Україна» (Львів), а пізніше «зipкa-чарівник» українських симпатиків СК «Русь» (В. Кобзяр за СК «Русь» Ужгород грав протягом 7 сезонів: 1932–1938 рр. – В. Г.) виявився не меншим «чарівником» для присутніх учасників свята. У своїх спогадах п. Кобзяр вміло переніс їх думки в ці часи І країни де ця славна спортова дружина своєю високою технікою і блискучими перемогами в численних міжнародних змаганнях, випростовували похилені хребти поневоленого українського народу. «Літаючі учителі», так їх nonyлярно називали (майже усі змагуни працювали учителями) через це, що наші футболісти летіли на гри до різних міст і країн літаком, виявилися справжніми npoбуджувачами національної свідомості українського народу на Закарпатті та у великій мірі спричинилися до історичного проголошення Української Закарпатської Державності! Доповідь п. Кобзяр розпочав поданням з відповідними поясненнями – осіб, що в 1931 році входили до Управи СК «Pyсь», а ними були: А. Лавришин, А. Марко, сенатор Е. Бачинськнй, полк. С. Єфремов, доктор І. Гаджега, дир. Н. Крайняк, С. Клочурак, Інсп. Ю. Ревай, Вереш, Карбованець, A. Mepесій, В. Мужак, С. Комар, Ю. Лацанич, М. Лацанич, І. Шабельський, д-р В. Комаринський, В. Татинець, лікарі клюбу: д-р М. Долинай і д-р А. Бращайко. Почесними головами СК «Руси» були: губернатор К. Грабар і о. А. Волошин – npeзидент. Тренер Базіка – в 1933 році Мазаль. У складі футбольної дружини виступали: О. Бокшай, В. Федак, О. Новицький – воротарі, П. Криж, І. Товт, В. Родик, Палінчак – оборонці, В. Іваичо, А. Бачо, А. Бендас, Ф. Куруц, Повшик – помічники (півзахисники – Авт.), В. Ковач, В. Кобзяр, Шандор, Крайняк, И. Криж, М. Суковський, Ю. Хома, Махата. У цьому складі СК «Русь» здобула великі перемоги, між якими на відмічення заслуговує перемога з чемпіоном середньої Европи, що в цьому часі був. мадярський клюб з Будапешту – 4:1, коротко після перемоги мадярів у фіналі за згаданий чемпіонат в Італії з клюбом «Ювентус». Понад 10 тисяч українців заповнили стадіон в Ужгороді та щиро вітали своїх улюблених переможців.

СК «Русь» протягом років здобував чемпіонати Закарпаття і Словаччини, а в 1936 році після фінальної перемоги в Ужгороді 4:1 з клюбом «Баття Злін» ввійшов до найвищої клясу футболу Чехо-Словацьхої Республіки. Очевидно старші-брати чеські клюби не були прихильно наставлені до цього українського клюбу. Різними методами вони хотіли позбутися СК «Руси» (несправедливими суддівськими рішеннями) вже після першого сезону рішенням делегатів клюбів замість двох, рішено ycyнути 8 найвищої дивізії 4 клюби між якими був СК «Русь». Також п. Кобзяр наводив світлі І зворушливі факти про СК «Русь». Змагуни цього українського клюбу були зразковими епортовцями, що їх наслідували тисячі українських юнаків по містах і селах Закарпаття.

Також цікаві факти, які були варті уваги наводили і співбесідники п. Кобзяра, д-р Шандор та хол. змагуни Е. Іван та Ю. Хома. Після доповіді й відповідей, згідно з рішенням Управи УСТ «Чорноморська Січ» – голова М. Стебельськнй відзначив п. І. В. Кобзяра за видатні заслуги для українського спорту, золотою ювілейною медалею і грамотою УСТ «Чорноморська Січ».

Дякуючи за цю несподіванку, п. Кобзяр висловив гордість, що одержав це відзначення від УСТ «Чорноморська Січ», Ці святочні збори закінчилися спільною вечерею та піснями рідного краю».

Приємно такі інформації читати. Думаю, що нам, жителям рідного краю і функціонерам спортивної індустрії Срібної землі потрібно брати приклад від своїх земляків із-за океану. Ось для чого в Ужгороді потрібен, як ковток повітря, музей «Спортивної слави Закарпаття». Я ще раз і ще раз переконую, що стільки знаних спортсменів, як на Срібній землі, нема у всій Західній Україні. Аби не бути багатослівним. Були часи, коли за збірну колишнього СРСР з футболу виступало відразу троє наших земляків (середина 80-их років минулого століття): В. Рац, І. Яремчук, В. Пасулько, у 70-их рр. – Й. Сабо та Ф. Медвідь, середина 50-их рр. – І. Мозер та Й. Беца. З Всесвітньої універсіади (2009 р.) двоє закарпатців повернулися із «золотом» – М. Бабаль-мол. та В. Микуляк. Медалі такого ґатунку привезли з чемпіонату світу серед юнаків двоє вихованців мукачівської школи футболу – А. Мущинка та М. Русин-мол. (1987 р. н.). До речі, головний трофей українцям вручив сам «король футболу» – Пеле. У 60-их роках минулого століття двоє тенісистів-закарпатців (ужгородець Й. Гагер та мукачівець М. Мозер) поспіль кілька років представляли Україну у символічному списку «10 кращих тенісистів СРСР». Чемпіонами колишнього Союзу серед сільських команд ставали футбольна команда «Колгоспник» з Берегова (1952 рік) та жіноча волейбольна команда з с. В. Копаня, що на Виноградівщині. Сюди можна додати й родзинки закарпатського спорту – це всесвітньовідомий богатир Карпат І. Ф. Фірцак-Кротон; ЖГК «Колос» (Берегово), який 8 сезонів провів серед елітних жіночих команд колишнього Союзу. Цей список можна продовжити.

Свого часу підготував матеріал «Символічна збірна СРСР на закарпатський лад» до якого ввійшли футболісти Срібної землі, що грали у Першій, Другій та олімпійській збірних СРСР, а також входили до списку «33 кращі футболісти колишнього Радянського Союзу та «22 кращі гравці України».

На цей раз хочу скласти «Символічну збірну Західної України (1925–1955 рр.).

Коли переглядав книгу-енциклопедію про історію словацького та чеського футболу («Золота книга про словацький футбол», видана у Братиславі 1998 р., 760 стор.) випадково натрапив на цікаву інформацію, автором якої є знаний історик та футбольний статистик із Галичини В. Кубійович – це «Список кращих футболістів Західної України». Сам автор свого часу зізнався, що він склав його здебільшого (1928–1938 і 1941–1943 рр.) із слів знаних фахівців, зокрема Ю. Зубача зі Львова, В. Соломонка із Буштина, що на Тячівщині, а також окремих провідних статистів з Буковини, Прикарпаття, Волині й Поділля. За словами Василя Васильовича (з ним автор матеріалу був особисто знайомий) існували й призи – чаша і салатниця з кришталю, що їх отримували лауреати. До речі, СК «Русь» двічі поспіль виборював «Всеукраїнську чашу», яка 4 роки поспіль розігрувалася на Західній Україні (1926–1929 рр.) між кращими командами, що представляли Чернівецьку, Львівську, Рівненську, Тернопільську, Івано-Франківську області та Підкарпатську Русь (матеріал про змагання «Всеукраїнська чаша» теж свого часу був надрукований на сайті Закарпатської асоціації футболу).

Отже, лауреатами престижного списку «Кращий футболіст та голкіпер України» протягом 15 сезонів (1928–1943 рр.) були: 

Із названих вище легендарних гравців із Срібної землі та провідних футболістів цього періоду складемо символічний список під умовною назвою

Збірна Західної України на закарпатський лад (1920–1945 рр.):

воротар – О. Бокшай, польові гравці –В. Ковач, Ю. Крайняк, В. Кобзяр, Ф. Куруц, Ц. Чанчинов, Й. Криж, Д. Товт*, М. Михалина, М. Коман, Г. Калочаї, М. Михалина, Т. Попович.

Головний тренер – Й. Базіка (входить до 100 кращих тренерів України (версія газети «Український футбол»), до речі, єдиний з 20-ти.

Примітки: * (усі ці гравці грали у провідних командах Закарпаття до війни, а також за збірні Угорщини, Чехословаччини та збірну СРСР-2).

Ці факти, можливо, і не називав би з історії закарпатського футболу, але здобуття ФК «Минай» (президент – Валерій Пересоляк, головний тренер – Василь Кобін, капітан команди – Василь Пиняшко) путівки до Прем’єр–ліги чемпіонату України – це насправді велика історична подія в історії крайового футболу. Я можу її прирівняти лише: по-перше, коли СК «Русь» (Ужгород) (1936 рік) виборола путівку до Державної ліги колишньої Чехословаччини та фінальний матч чемпіонату Словаччини (10 вересня 1933 р.) між ужгородськими командами СК «Русь» та УМТЕ. Тоді з рахунком 3:2 перемогла команда «Літаючих учителів» і стала чемпіоном сусідньої країни.

Перемога ФК «Минай» – це серйозний виклик тим, котрі буквально за останні 15 років (2001–2016 рр.) «умудрилися» залишити Закарпаття з його славною історією без команди майстрів. Вони «Говерлу» просто стерли з футбольної карти України та Європи й перекрили їй повітря, аби більше ніколи не тішила своєю грою рідних уболівальників. А ужгородська «Говерла», до речі, ще до 2016 року була рекордсменом щодо проведення офіційних матчів серед команд майстрів (чемпіонати та першість СРСР, України – див. «Український футбол», «Рекорди ФК «Говерла» (Ужгород), 29 червня 2016 рік). Нагадаю рекорд ФК «Говерла», який у першості СРСР виступав з 1947 р. (з деякими перервами) до 2016 р. Ужгородці серед команд майстрів провели 43 сезони, а це 1651 офіційний матч: перемог – 616, нічиїх – 424 та поразок 611 (+5). Різниця забитих і пропущених м’ячів – 1927:1866 (+61). Для порівняння візьму два провідні клуби України: ФК «Динамо» (Київ):

 ФК «Шахтар» (Донецьк):

Спасибі усім, хто причетний до Великої перемоги ФК «Минай»!!!

Василь ГАДЖЕГА,
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України

1. Ресторан «Корона», де у 1925 році був заснований СК «Русь» (Ужгород).

2. Перший склад СК «Русь» (Ужгород).

3. Легенда закарпатського футболу Олекса Бокшай – «гумійовий» голкіпер СК «Русь» (Ужгород) та ФК «Славія» (Прага).