Пам’ятаємо. «Іван Вагнер був стовпом оборони у командах»

Цими днями екс-гравцю збірної України (клас «Б»), СКА Львів, донецького «Шахтаря», кіровоградської «Зірки» та харківського «Авангарду» мукачівцю Івану Альбертовичу Ваґнеру виповнилося б 80.

Був такий період, коли у складі львівського СКА грало відразу троє мукачівців, яких називали тріо «В»: Вагнер, Вернер і Варга. Свого часу про І. Вагнера наші львівські колеги написали так: «Гравці команди цінували його за те, що він добре бачив поле і міг точно віддати пас партнерові під улюблену ногу. Закарпатець у СКА відразу став стовпом оборони команди. Фізично розвинений, тактично і технічно грамотний гравець. Ніколи не поспішав, бо вважав, що завжди встигне».

Наша довідка: Іван Альбертович Вагнер народився 31 червня 1940 року у Мукачеві. Правий захисник. Свою футбольну кар’єру розпочав 18-річним юнаком у місцевій команді «Локомотив», яка виступала у чемпіонаті Закарпаття. Першим тренером у нього був знаний форвард та тренер ужгородського «Спартака» Борис Калинов.

У 1960 році його призвали на дійсну військову службу, яку проходив у Львівській Залізній дивізії, правильніше грав за армійську команду Яворова (районний центр, де знаходилася військова частина, що обслуговувала й охороняла Яворівський полігон). Команда була учасником першості Львівщини. Через два роки мукачівця «приписали» до львівського СКА, За цей колектив відіграв три сезони (1962-1964 рр.) – майже 100 ігор. У складі львівських армійців у цей період також грали Юрій Сусла з Перечина, Томаш Пфайфер та Арпад Шандор з Ужгорода, а також його земляки – Степан Варга та Імре Лендєл. Тренував львівських армійців знаний фахівець Сергій Шапошніков.

У 1962 році львів’яни зайняли високе 4-те місце серед 39 команд, що виступали у першості СРСР серед команд класу «Б», українська зона). Ужгородський «Спартак» фінішував аж на 36-ій позиції. Футболісти СКА Львів в Ужгороді обіграли господарів з мінімальним рахунком 0:1, а у Львові була зафіксована бойова результативна нічия – 1:1. У нашій команді гол провів Іван Диковець, який наступного року одягне футболку новоствореного ФК «Карпати» (Львів), де тренером стане ужгородець Ернест Юст.

У цьому сезоні запам’ятався міжнародний товариський матч між армійцями Львова та ФК «Краковія» Краків (Польща). Ця принципова гра завершилася бойовою результативною нічиєю – 2:2. У львів’ян авторами голів стали Анатолій Пузач та Ігор Кабанов. Крім І. Ваґнера у цьому поєдинку грав ще один закарпатець – це голкіпер з Перечина Ю. Сусла.

У 1963 році львівські армійці мали усі шанси стати переможцями у першості СРСР (клас «Б», українська зона). Та їм не вистачило одного очка, яке вони повинні були брати у лідерів – ФК «Локомотив» (Вінниця), а потім в Ужгороді в останньому турі перемогти місцеву «Верховину» (наша «Верховина» обидва календарні матчі програла армійцям Львова – Авт.). Але у Вінниці вийшла осічка. Спочатку ужгородець Т. Пфайфер, котрий вийшов один на один із голкіпером «залізничників» не зумів переграти брамкаря Вострова. Після першого тайму львів’яни уже «горіли» з різницею у два м’ячі. Ужгородець Арпад Шандор, який теж грав у цій грі, згадує: «Під час перерви до нас звернувся Сергій Шапошников: «Хлопці, не мені вам казати, ви і самі знаєте, як багато ця гра значить для мене і для вас. Попереду ще 45 хвилин. Зберіться. Два м’ячі – не катастрофа. Ви весь сезон грали чудово, а цей матч у вас буде найкращим. У це я вірю».

Львів’янам у другому таймі таки вдалося зрівняти рахунок. Один із голів забив головою той же ужгородець Арпад Шандор. Та під завісу поєдинку господарям таки вдалося вирвати перемогу. Вона їм забезпечила золоті медалі, а львів’янам – срібні. Зате підопічні М. Шапошнікова не залишилися без трофею – команді був вручений «Рубіновий кубок». Цей приз газети «Молодь України» здобуде й ужгородська «Говерла», правда, через 10 років. У сезоні-63 у складі армійців Львова перебувало аж 5 закарпатців: Іван Вагнер, Томаш Пфайфер, Степан Варга, Арпад Шандор, а також тренер Ернест Кеслер.

У 1964 році львів’яни знову зайняли 2-ге місце у підсумковій турнірній таблиці, але уже від лідера (ФК «Полісся» Житомир, 44 оч.) відстали аж на сім позицій. Стільки ж набрала очок (37) і наша ужгородська «Верховина», правда, у закарпатців була гірша різниця забитих і пропущених м’ячів. У цьому сезоні крім вищеназваних закарпатців до них приєднався берегівчанин Іштван Секеч. Цей рік запам’ятався і тим, що 7 гравців львівського СКА ввійшли до складу збірної УРСР класу «Б». Серед них четверо наших краян – Іван Ваґнер, Томаш Пфайфер, Степан Варга та уже згадуваний Іштван Секеч.

У 1965 році мукачівець перебрався до команду вищої ліги – донецького «Шахтаря», правда, виступав в основному за місцевих резервістів.

Сезон-66 Іван Вагнер провів у складі кіровоградської «Зірки» (тренер – Йосиф Ліфшиць), яка виступала у чемпіонаті СРСР (клас «А», 2-га група). Разом із мукачівцем за цей колектив грало ще троє закарпатців: Ласло Скунць із Виноградова, Андрій Товт з Берегова та Іван Хаткевич із Ужгорода. Але у цій команді він провів лише перше коло (7 матчів), а закінчив сезон-66 знову к Донецьку. І знову виступав за дублюючий склад «Шахтаря».

А закінчив свою футбольну кар’єру у командах майстрів Іван Вагнер у 1967 році. Цього року за кіровоградську «Зірку» він відіграв лише два офіційні поєдинки, правда, ще три поєдинки на Кубок СРСР, До речі, найбільш вдалим для кіровоградців у цих змаганнях був саме цей сезон, адже команда вийшла в 1/32 фіналу кубку колишнього СРСР. На цьому етапі кіровоградці гостювали (11 травня 1967 рік) у Воронежі, де з рахунком 1:2 поступилися місцевому ФК «Труд». А перед цим вони успішно пройшли попередні етапи, обігравши армійців Одеси – 2:1 та ФК «Луч» Владивосток – +:-.

Після Кіровограда І. Вагнер ще кілька років виступав за сільські команди Мукачівщини та ветеранів міста над Латорицею.

Мукачівець, як згадували про нього львівські журналісти «Ніколи не поспішав». А ось попрощатися із наземним життям дуже поспішив. Він рано пішов від нас. Йому не було ще й 35… (1975 рік). Сумно.

Матеріал підготував
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України
Василь ГАДЖЕГА

P.S. Автору так і не вдалося відшукати фото І. А. Ваґнера. Якщо комусь вдасться це зробити, будь ласка, скиньте на електронну пошту vasil.gadzhega@gmail.com Наперед дуже вдячний.