Сезон ще не встиг розпочатися, а графік вже просто шалений

У п’ятницю вони відіграли 4 тур Другої ліги, а вже у вівторок їм брати участь в 1/64 фіналу Кубка України. Клуби ПФЛ вже в серпні сповна вивчать географію нашої великої країни, а також і можливості людського організму.

Ось, наприклад, ФК «Ужгород» – 11 серпня вони з’їздили в Калуш на матч 3 туру, а це 263 км (близько 4 годин) дороги в одну сторону. Вже 16 числа їм випало зіграти енерговитратний домашній матч з «Поділлям», а 20-го – запланований кубковий поєдинок у Сумах з іншим новачком Другої ліги – «Альянсом». 1173 км (14 з половиною годин) в одну сторону. 24 числа 5 тур чемпіонату, а 27-го (якщо проб’ються в 1/32 фіналу) – ще один раунд кубка.

Нормально!

Особливо як для недавніх аматорів, які поки не звичні до такого зносу.

І це аж ніяк не поодинокий випадок. Ось, наприклад, рейс «Енергії» в першій половині серпня. Нова Каховка – Суми – Нова Каховка – Краматорськ. Рахуємо у кілометрах: майже 1400 км туди і назад на виїзд до «Альянсу», домашня зустріч, за нею – більше 1100 км туди і назад в Краматорськ і знову додому на матчі. Все це з невеликими паузами – спочатку в тижневому циклі, а ось у ці два тижні – дворазовому, з матчами в мід-уїк.

Звичайно, треба розуміти, що це не зовсім типова ситуація. Чи вплинула на неї «Перемога-гейт» – судові дебати навколо невидачі атестата аматорському клубу з міста Дніпро, який пішов в суди «загального користування». У зв’язку з цим були припинені процеси жеребкування календаря чемпіонату і кубка. Кажуть, спочатку перший попередній раунд Кубка України планувалося провести 7 серпня, тобто, дати все-таки певну паузу.

Але чи достатньо цього?!

Якщо хтось захоче порівняти український низовий футбол з провідними футбольними державами, відразу убережемо вас від такого порівняння. Фармакологія, можливості відновлення і комфорт переїздів у клубів-учасників єврокубків і навіть умовного Чемпіоншипа – це небо і земля в порівнянні з жебраками українськими клубами. Це не інша цивілізація – це інша галактика.

Сумнівне задоволення проїхати загальних 1000+ км на бусику типу «Еталону» або «Спринтера» в нашу спеку, а потім на ватяних ногах ще й відбігати 90 або навіть 120 хвилин, надовго вибиває з ритму футболістів. Запитайте будь-якого практикуючого тренера, чим загрожує такий тривалий виїзд і скільки турів він ще дає про себе знати, збиваючи з курсу навіть досвідчених висококласних лідерів.

А велика ротація – це не про нас. Середнячки Другої ліги зазвичай тримають в складі 19–22 гравців. Це не клуби УПЛ, де, з урахуванням молодіжного та юнацького складів, 60+ гравців в заявці. Сил на такий марафон не набрати. І кадрових ресурсів теж. Можливо, трудові резерви були б побільше, будь у клубів ПФЛ спільні заявки зі своїми командами з першості ДЮФЛ U-19 або ж фарм-клубів в області, але такого не буває.

Так чому ж нас має навчити гаряче літо 2019 роки?

Перш за все, категорично не рекомендується нагромаджувати більше одного раунду кубка на місяць. Це не для наших реалій – як по географії турнірів, так і за можливостями відновлення. Порушується навчально-тренувальний процес. Збивається графік тренувань. Втомлюються гравці.

По-друге, якщо вже ми починаємо у липні, а закінчуємо в перших числах червня, слід краще розтягувати календар. Для кого матчі в будні дні? Кому потрібно це убозтво? Може, хтось ледарює, але все ж у нас працьовита країна і дуже, дуже багато любителів футболу просто не можуть дозволити собі злиняти з роботи в чотири або навіть п’ятій годині вечора. А скільки ультрас не зможе пробити виїзд, тому що вчасно не складено чіткий календар, тому що жеребкування проводиться впритул з раундом!

По-третє, у формуванні календаря сезону в цілому і конкретних раундів повинні обов’язково мати право голосу тренери команд. Це непогано, коли від команд на різні наради та жеребкування приїжджають адміністратори, начальники команд або навіть спортивні директора. Дивно, коли президенти особисто відвідують такі заходи. Але працювати за таким графіком все-таки командам – ​​гравцям і їхнім тренерам, тому, як мінімум, потрібно робити дорадчий орган при УАФ з тренерським активом або профспілкою (Всеукраїнським об’єднанням тренерів з футболу). Це дозволить уникнути якихось очевидних для фахівців негативних речей і краще сформувати календар.

І головне – Кубок України з футболу насправді шикарний турнір. Зустрічі команд, які за звичайних обставин ніколи не зустрінуться. Екзотичні виїзди для грандів. Забиті битком стадіони в глибокій провінції. Жорсткі дербі, такий десерт, як серія післяматчевих пенальті. На відміну від багатьох наших сусідів, навіть від багатьох провідних футбольних країн, у нас кубковий турнір не носить статус другосортного. Налаштовуються більш-менш всі – для нижчих ліг це шанс привезти в своє місто «Динамо» чи «Шахтар», для молоді в складі грандів – отримати першу практику, для другого ешелону УПЛ – пробитися в єврокубки, для «кубкових чудес» типу «Інгульця», СК «Дніпро-1» або черкаського «Славутича» – це місце слави. Все це потрібно ще вміти подати. І все буде добре.

Ярослав СМІЛЯНСЬКИЙ, Sport Arena