ФОТО. Хронологія футболу Закарпаття: рік за роком
17.12.2018 - 21:19Вони були одними з перших. 1910 рік. Ужгородський атлетичний клуб (УАК)
1921 рік. Стартував чемпіонат Підкарпатської Русі. Першим чемпіоном стала команда УМТЕ (Ужгородське Робітниче Тілогартуюче Товариство).
У 1932 та 1933 рр. цей клуб теж виборов золоті медалі у чемпіонаті серед угорських команд. У цей період за команду уже грав майбутній перший тренер ФК «Спартак» (Ужгород) Берталон Вейг, який із ужгородцями протягом 1946–1953 рр. тричі вигравав золоті медалі та кубок УРСР серед аматорів.
1934 рік. Берегівчанин Гейза Калочаї у складі збірної Чехословаччини на чемпіонаті світу, який проходив в Італії в 1934 році, став срібним призером змагання чотириріччя. До речі, він до цих пір залишається єдиним представником України з медаллю високого ґатунку.
1936 рік. Найбільш гучного успіху до ІІ світової війни досяг СК «Русь» (Ужгород), який у 1936 році виступав у державній лізі (чемпіонат країни, Вища ліга) Чехословаччини. За прославлену команду «літаючих учителів» грали: воротарі Олекса Бокшай (зіграв 18 матчів і пропустив 63 голи), Василь Федак (4 і 16 голів, а ще один поєдинок він відіграв у полі), захисники Павло Криж (6), Федір Куруц (8), Василь Радик (20), Іван Товт (21), півзахисники Андрій Бендас (21), Михайло Шкіряк (13), Едмонд Іванчо (11), Шандор Карман (відіграв 11 матчів і став автором 2 голів), Андрій Копчай, (1), Юрій Хома (2 і 1), нападники Юрій Крайняк (16 і 5), Володимир Кобзяр (9 і 3), Йосиф Криж (21 і 6), Йоган Бідмон (18 і 4), Михайло Суковський (11 і 1), Василь Ковач (15), Йозеф Махата (3), Гаврило Мозер (2), Володимир Роман (2), Властиміл Фріба (11). Головні тренери Августин Лавришин та Отто Мазал-Шквайн.
1941 рік. Футболісти мукачівської гімназії (зліва направо) Василь Горняк, літописець закарпатського спорту Петро Крайняниця та колишній гравець СК «Русь» (Ужгород) і київського «Динамо» Георгій Лавер, який відійшов у вічність минулого року, стали володарями всеугорського Кубка Святого Василія. У цьому турнірі на стартовому етапі брало участь 3 тисячі шкільних команд Австро-Угорщини.
1944 рік. СК «Русь» виборов путівку до Вищої ліги Угорщини, але Друга світова війна не дала можливості команді Ужгорода зіграти в еліту футболу Угорщини.
1946 рік. ФК «Спартак» (Ужгород) у своєму дебютному році вперше виборов золоті медалі чемпіонату України серед ККФ.
(Зліва направо) головний тренер Берталон Вейг, голкіпер Олександр Бокотей, капітан команди Дезидерій Товт (із кубком), а також Михайло Кречко, Йосип Бiловарi, Георгiй Лавер, Василь Радик, Рудольф Бунчек, Йосип Раковцi, Iван Фабiян, Адальберт Задор, Михайло Михалина, Дмитро Калинич, Адальберт Товт, Рудольф Айхерт, Вiльгельм Гайлик, Карло Олаг, Володимир Юхвiд, Гейза Тесар, Микола Гедi, Юлiй Фiялко та начальник команди Ф. Куруц.
Москва. Жовтень 1946 рік. Кубок СРСР. 1/4 фіналу. На світлині гравці ужгородського «Спартака», які в 1/8 фіналу переграли команду вищої ліги ФК «Динамо» (Ленінград). У чвертьфіналі грали з «міцним горішком» – ФК «Спартак» (Москва). Нагадаємо, що ужгородці перед цим удома в товариських матчах двічі поспіль обіграли одноклубників. Але на цей раз гору взяли господарі (5:0).
Зліва направо: капітан команди Р. Бунчек (із квітами), голкіпер О. Бокотей, Й. Біловарі, І. Фабіян, Г. Лавер та інші.
1947–1952 рр. Гравці мукачівського «Динамо» протягом цих 6 сезонів у чемпіонаті Закарпаття виборювали золоті нагороди! За рекордсменів виступали: Т. Петрушевич, Ю. Соломонко, Г. Фіялко, С. Галада, В. Горохов (к/к), С. Сабо, М. Фокас, Г. Фіялко, П. Молнар, В. Сопко, Т. Попович, О. Держанов, І. Мозер, Ю. Жига, А. Піпкін, І. Деменьєв. Тренер – В. Ціммерман.
1949 рік. Резервісти київського «Динамо» вперше в історії своєї команди вибороли золоті медалі (чемпіонат СРСР серед дублерів). Золоті медалі були вручені й 9-ом вихованцям закарпатської школи футболу (на фото зліва направо): Георгій Лавер, Іван Фабіян, Ернест Юст, Василь Годничак, Золтан Сенгтовський, Михайло Коман, Василь Гажо, Золтан Дьєрфі-мол. та Дезидерій Товт.
1950 рік. У цьому сезоні «спартаківці» Ужгорода оформили дубль – вибороли золоті медалі в чемпіонаті та кубок України серед аматорських команд. Тріумфальний сезон-50 ужгородський «Спартак» провів у такому складі: воротарі Адальбер Товт та Золтан Папп, захисники Йосип Бiловарi, Василь Гажо, Йосиф Егерварі, Василь Ревачко, півзахисники Дмитро Калинич, Людвіг Надь, нападники Адальберт Сабо, Олександр Цiцей, Карло Олаг, Юлiй Грубчак, Федір Касонi, Вiльгельм Гайлик, Ернест Кеслер, Юлiй Поневач. Капітан команди Василь Ревачко. Начальник команди Федір Куруц. Старший тренер Василь Радик-ст. Тренер-лікар Василь Ігнат.
1953 рік. Місто Пенза (Росія). Фінал Центральної ради ДСТ «Іскра». ФК «Іскра» (Мукачево) – ФК «Іскра» (Омськ) – 9:0. За мукачівців виступали (справа наліво): капітан команди К. Кауер, воротар З. Папп, польові гравці Й. Біловар, І. Куля, С. Галада, Ю. Грубчак, Д. Візінгер, С. Попович, О. Ціцей, М. Мішко та Д. Кул.
1954 рік. В 1/4 фіналу Кубка СРСР київські динамівці у Москві зустрілися з місцевим ФК «Спартак». 6 попередніх кубкових зустрічей завершувалися перемогою москвичів. На цей раз господарі від киян програли з рахунком 1:3. Дублем відзначився закарпатець Михайло Коман (36 та 72 хв.).
У фіналі кияни з рахунком 2:1 переграли єреванський «Спартак». Переможний гол провів той же М. Коман (на фото справа в центрі). Додамо, що в цьому сезоні за всесоюзну кришталеву чашу відчайдушну боротьбу вели й 4 вихованців закарпатської школи футболу: Тиберій Попович, Ернест Юст, Михайло Михалина та Михайло Коман.
У 1956 році олімпійська збірна СРСР вперше стала чемпіоном Олімпійських ігор, які проходили на Зеленому континенті – в Австралії. У складі її був і мукачівець Йосип Беца. Й. Беца (зліва) бореться за м’яч із французьким форвардом, володарем «Золотого м’яча» Раймоном Копою.
1966–1968 рр. Гравці ФК «Динамо» (Київ) тричі поспіль ставали чемпіонами СРСР та володарями кубка Радянського Союзу. У його складі були й 4 вихованців закарпатської школи футболу: Василь Турянчик (на фото з кубком), Йожеф Сабо, Ференц Медвідь та тренер Михайло Коман.
1971 рік. У цьому році на Закарпатті вперше був проведений чемпіонат та кубок області серед жіночих команд. Свого часу у Мукачеві були дві рівносильні жіночі команди, які виступали не лише в чемпіонаті Закарпаття, але й на першість України.
На знімку багаторазовий чемпіон краю ЖФК «Грація» (Мукачево). Тренери: Василь Ковач (зліва) й Іван Шимон.
1972 рік. Цього сезону футболісти ужгородської «Говерли» вперше за майже півстолітній період домоглися такого вагомого результату, здобувши срібні медалі у чемпіонаті СРСР серед команд ІІ ліги (клас «А», українська зона). А кували цю перемогу прості закарпатські хлопці (зліва направо): на знімку срібний призер першості колишнього Союзу серед команд класу «А» ужгородська «Говерла» (стоять зліва: тренер Іван Пажо, капітан команди Юрій Чирков, Йосип Бордаш, Іван Качур, Василь Стецьо, Віктор Грушко, Василь Мелеш, Степан Гаджа, Йосип Вагань, головний тренер Дезидерій Товт, начальник команди Олександр Малець (присіли): Іван Мущинка (адміністратор команди), Микола Русин, Степан Войтко, Микола Іванчев, Володимир Пінковський, Іван Вернер, мс СРСР Степан Варга, Василь Медвідь. На знімку відсутній Микола Митровський та Микола Тимчак.
1972 рік. «Рубіновий кубок» у кращого голеадора команди Миколи Русина (в центрі). Із ним поруч стоять: (зліва) Володимир Пінковський та (справа) Степан Войтко.
1977 рік. На знімку: ФК «Приладист» (Мукачево) – чемпіон України серед команд КФК: Василь Іванов, Степан Голомб, Володимир Ліба, Георгій Жига (забив 2 голи), Михайло Альберт, Олександр Хаустов (1), Золтан Візінгер (2), Мирослав Кабацій, Василь Козик (відзначився 3 голами), Олександр Легерда (автор 4 голів), Отто Штраус (2), Семен Розенбаум, Степан Купець, Василь Зайтлер (забив 13 голів), Георгій Дудинський (5), Іван Попович (5), Юрій Шаповалов (5), Юлій Грубчак, Юрій Лещинець (1), Антон Тима.
Капітан команди Георгій Жига. Начальник команди Михайло Гасинець. Старший тренер мс СРСР Федір Ванзел. Тренер Еміл Горват.
Кращими гравцями команди стали: захисник Георгій Жига та півзахисник Василь Козик. Голи у фіналі забивали: Василь Козик – 3, Георгій Дудинський, Василь Зайтлер, Олександр Легерда та Георгій Жига у ворота суперників провели по одному м’ячу.
1992 рік – перший чемпіон області у Незалежній Україні ФК «Аваль» (Довге).
За команду грали: Михайло Квак, Іван Пилип (к/к), Михайло Довжанин, Віктор Ганчин, Федір Батрин, Володимир Савко, Михайло Ловска, Андрій Орос, Юрій Шопа, Сергій Батрин, Іван Гершені, Віталій Канчій, Іван Огар, Василь Гельбич, Михайло Гецко, Юрій Ловга, Михайло Симканич. Президент команди «Аваль» Іван Шопа. Головний тренер Іван Ледней. Адміністратор Василь Майор.
10 лютого 1992 року на стадіоні с.Ільниця Іршавського району відбувся перший офіційний поєдинок незалежної України (етап Кубка України «Поділля» (Хмельницький) – «Буковина» (Чернівці). Перший матч обслуговувала бригада закарпатських арбітрів у складі В.Онуфер, С.Селменський та В.Попович.
29 квітня 1992 року на ужгородському стадіоні «Авангард» відбувся дебютний матч збірної Незалежної України з футболу. Цього дня вона провела свій перший міжнародний поєдинок проти збірної Угорщини. Перший склад збірної України (стоять зліва направо): Олег Лужний, Сергій Погодін, Сергій Беженар, Юрій Никифоров, Сергій Щербаков, Ігор Кутєпов, Юрій Шелепницький (присіли): Сергій Третяк, Сергій Ковалець, Ілля Цимбалар, Олег Саленко. Виходили на заміну: Юрій Сак, Сергій Гусєв та закарпатець Іван Гецко. Головний тренер Віктор Прокопенко.
Перший гол за нашу національну збірну України забив закарпатець Іван Гецко.
Січень 1993 року. Уперше в історії закарпатського футболу та незалежної України звання рефері ФІФА та лайнсмена ФІФА присвоєно нашим землякам Валерію Онуферу та Степану Селменському.
1996 рік. Берегово. Перші переможці обласного Суперкубка ФК «Карпати» (Рахів). Президент клубу – директор Рахівського лісокомбінату Василь Вайнагій. У фіналі рахівчани обіграли (1:0) місцевий ФК «Віжибу».
2001–2006 рр. – рекорд області протягом цих років встановив ФК «Авангард» (Свалява), який 6 разів поспіль ставав чемпіоном Закарпаття, тричі здобував обласний кубок і стільки ж разів брав Суперкубок. Склад ФК «Авангард»: С. Головнич-мол., М. Безик, В. Боднар, В. Куделко, М. Кручаниця, М. Каналош, О. Браєр, В. Пінковський, О. Губані, О. Кіт, М. Ковтун, С. Дрекслер, В. Гей, М. Мангур, О. Кошеля, Т. Лазарович, В. Шевченко, О. Грабар, В. Лофинець, В. Пфайфер, М. Реплюк, А. Сливка, М. Бундаш, М. Стегура, Ю. Куцкір, М. Якуб, О.Печунка (2). Президент – М. Кіт; начальник команди – С. Головнич-ст., тренери: В. Мигович і М. Кондря.
У сезоні 2003/2004 рр. ФК «Закарпаття» став переможцем першості України (І ліга) і здобув вдруге путівку до елітного дивізіону. Малими золотими медалями були нагороджені закарпатці: В. Овсієнко, М. Бундаш, В. Кобін, О. Когутич, М. Кополовець, В. Корнутяк, В. Микуляк, В. Стецо, В. Гей, М. Бобаль, І. Білак. Почесний президент – С. Ревак; президент – В. Паульо; виконавчий директор – М. Щербей; віце-президент – О. Іщенко; генеральний директор – І. Шіц, начальник команди – В. Турянчик; головний тренер – В. Ряшко; тренери: В. Васютик та М. Іваниця.
2007, 2008 та 2012 рр. – трикратний чемпіон Закарпаття, стільки ж разів володів суперкубком області – ФК «Мукачево»: воротарі Е. Князь, Р. Феєш, захисники О. Когутич, П. Зийнич, Е. Стецо, П. Рудай, В. Маринець, Р. Максим, М. Крьока, півзахисники М. Карібов, В. Кампов, В. Варга, А. Лендєл, І. Бисага, нападники А. Предчук, М. Решко, Д. Беца, О. Розман. Тренери В. Ряшко та В. Карібов.
2010 рік. Через 60 років кубок України серед аматорських команд знову на Закарпатті. А виграв українську чашу ФК «Берегвідейк». Він у руках гравця берегівської команди М. Гурки.
2016 рік. Переможці Всеукраїнських фінальних змагань із футболу «Шкіряний м’яч – Кубок Coca-Cola»-2015/2016 (молодша вікова група) – команда Ужгородської ЗОШ № 19 (головний тренер Ігор Гарлач). У складі тріумфаторів грали: А. Орос, Ф. Цібло, О. Чепканич, В. Бучок, М. Пімінов, І. Кобеляш, М. Росул, О. Башмарін, Д. Окогріб, А. Мушак та А. Пришляк.
У сезоні 2018/2019 рр. ФК «Ужгород» – учасник чемпіонату України серед аматорських команд Західної зони.
2017–2018 рр. ФК «Минай» – нова «команда-зірка» закарпатського футболу. За останні два роки молода команда виборювала: золоті медалі чемпіонату Закарпаття, двічі поспіль – Кубок області та один раз Суперкубок, а також стала чвертьфіналістом чемпіонату України серед аматорських команд. У сезоні 2018/2019 ФК «Минай» – учасник чемпіонату України серед команд ІІ ліги Західної зони. Після осінньої частини змагань ФК «Минай» посідає 1 місце.
Кольори ФК «Минай» захищають: воротарі С. Мелашенко, В. Сидоренко, Д. Бабенко, захисники О. Допілка (капітан команди), С. Федак, В. Беца, Р. Смокоровський, П. Стасюк, І. Ощипко, М. Минайленко, півзахисники В. Корнутяк, Е. Сухомлин, В. Пиняшко, Я. Лобода, М. Бабій, І. Вагін, В. Микуляк, М. Гаврилешко, М. Кополовець, О. Шпак, В. Кобін, нападники І. Капустей, А. Нурієв, В. Образцов, Р. Гегедош…
Підготував Василь ГАДЖЕГА,
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України
А де ж хоч якийсь доказ про 1893 рык? Ы не стидно брехати?
Так і не надали жодного доказу про 1893 рік? Я уважно слідкую. Ну невже не стидно брехати? Ви ж розумієте, що всі любляь Закарпаття, а в мене особисто в Ужгороді та Мукачево багато друзів, з якими я товаришую давно. І мені ж не хочеться ганьбити футбольну спільноту цього чудового краю. Але як же Ви так піддались на брехню двох придурків Ганджеги та Сельменського? Вони ж заради свого звеличування готові навіть нашкодити усім вам і федерації вашій в цілому. Ну як же ви будете тепер спілкуватися з сусідами львів’янами, які готуються відмітити 125-річчя українського футболу через піівроку, а ви узяли й склали їм велику дулю, просто узяли й насцяли на святиню нашого футболу, на пам’ятник в Стрийському парку. Невже ви думаєте що вони колись вам таке пробачуть. Та й керівництво Федерації футболу України підвели, бо Європа та й ФІФА просто з реготу помруть, коли взнають, що в них не знайшлося розуму заборонити цю ганебну брехню. Ну, не можу я зрозуміти Вас. Ну невже ж такі усі безмозглі? Чи може правда в тому анекдоті, що в родині було три сина – двоє розумних, а третій – футболіст. Схаменіться, Ще можна виправити становище.