До підсумків сезону-2018: вища ліга

Що було доброго й не дуже в головних обласних регулярних змаганнях.

Весь обласний футбол (вища ліга – не виняток) жив у фарватері (а значною мірою за його відсутності) суспільного буття країни. Економічні негаразди, війна, політична нестабільність – ті фактори, які, хочемо цього чи ні, визначали негативний вплив на гру мільйонів. Відповідно нестача тренерів, футболістів, суддів, слабкі фінансові тили клубів, відсутність достатнього рівня спортивної та вболівальницької культур були тими факторами, які негативно позначалися, зокрема, і на вищій лізі обласного чемпіонату.

Уже той факт, що в чемпіонаті взяли участь тільки 11 команд, говорить сам за себе. Командам не вистачало ігрової практики. До того ж непарна кількість колективів «робила» одного з учасників вільним від матчів. Це додавало труднощів у плануванні тренувального процесу, підтримці ігрового тонусу. Плюс поєдинки відбувалися не лише в неділю, а й в інші дні тижня. Тож частина вболівальників і футболістів не могли бути на матчах. Мали місце переноси й невиїзди команд (хоч фактично з об’єктивних причин). Конкуренція за перші три місця й унизу турнірної таблиці не виправдала сподівань. Окремі ж колективи за рівнем спортивної майстерності узагалі не відповідали вимогам вищої ліги. А в окремих команд залишаються серйозні проблеми з інфраструктурою.

Утім, навіть за всіх негативів ми не тупцювали на місці, а рухалися вперед. Найголовніше: нам удалося зберегти клуби й узагалі обласний футбол. Таким може похвалитися далеко не кожна область в Україні.

Друге. Ми йтимемо вперед, якщо не «консервуватимемося», а будемо шукати шляхів виходу на змагання всеукраїнського рівня. У контексті сказаного участь ФК «Ужгород» в аматорському чемпіонаті України та «Вільхівців» і «Севлюша» у відповідному Кубку є суттєвим позитивом. Незалежно від продемонстрованих результатів. Граючи з кращими командами з інших областей, більше є можливостей побачити свої здобутки й прорахунки в спортивні роботі, зокрема в тактичній побудові, для об’єктивнішого визначення рівня потенціалу клубних футболістів (зокрема перспективної молоді), їх ігрової взаємодії тощо.

Далі. З 11 команд більшість, а це ядро переважно золотої середини турнірної таблиці (таке ядро передусім цементувало надійність чемпіонату) переважно нарівні конкурували між собою, а в окремих матчах давали гідний бій лідерам. Зі 110 поєдинків 66 – а це майже 61 відсоток – завершилися або внічию, або перемогою однієї з команд із різницею в один-два м’ячі. Інакше кажучи, більшість зустрічей відбувалися в цікавому, непоступливому суперництві. Важливо й те, що ми стали розуміти: на технологіях ХХ ст. футбол розвивати вже не вийде. А отже, потроху розвиваємо базу, намагаємося зберегти навіть за складних умов те, що маємо.

Що ж до спортивних підсумків, то не викликає сумнівів перша трійка. Особливо вдало виступив «Севлюш»: не програв жодного матчу, забив найбільше голів і достроково став чемпіоном. Достойно виступили середнянці, котрі за весь чемпіонат втратили тільки 15 очок, та ужгородці, які розривалися на два «фронти». Крім призерів, добре себе зарекомендували й інші команди. Скажімо, «Вільхівці», юнь мукачівської команди, котрі потрапили до першої п’ятірки, дебютант «Вітязь» із Концова. Останні ж два колективи посіли відповідно перше й друге місця серед юнаків, що дає підстави розраховувати на перспективне підсилення.

Сезон був нелегким, але за всіх його складнощів справжнього футболу теж не бракувало. Десь стабілізується ситуація з трудовою міграцією, фінансовим ринком, окремі команди переживуть зміну поколінь, а хтось із команд першої ліги нового сезону, можливо, захоче підвищитися в класі, і матимемо більшу якість. Вірмо в краще.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ