Підсумки першої ліги: Західна зона

Хто б сумнівався: усе – «по-західному»!

Першість і тут мала свої тенденції, інтриги та загалом колорит. Одна з головних родзинок змагань – шлях чемпіона.

ФК «Бобовище» тернисто йшов до золотих нагород, а в підсумку здобув їх ще й із перевагою в три очки. У команди були важкі суперники на старті, але загалом майбутній чемпіон уже тоді показав, що претендуватиме на високі місця. Так, у першому турі на виїзді виграв у залізничників (2:1), потім удома зіграв 1:1 із «Вітязем», відтак у дербі з «Ф.Медвідя» у гостях зазнав поразки (0:2), але з’явилася безпрограшна шестиматчева серія з однією нічиєю (правда, це 2:2 вдома з «Рутенією»). І зрештою, фініш із поразкою (але 0:1 на виїзді від земляків з «Н.Коропця») та домашнім виграшем над березнянцями.

Старт другого кола теж виявився важким, але й заклав підвалини майбутнього «золота». Удруге обіграно футболістів із «Чопа (2:1), на виїзді вкрай важливі три очки в зустрічі з «Вітязем» (2:0). Підкорено в рідних стінах «Ф.Медвідя» (4:2) та загалом безпрограшна серія в 10 турів (!) при одній нічиїй (знову з «Рутенією» – 0:0!). Лише в останньому матчі, який нічого не вирішував, команда поступилася на виїзді «Березному» – 0:1.

Загалом у чемпіона відмінні показники: підопічні Івана Ковача не змогли переграти лише сторожницьких футболістів (в обох випадках, як зазначалося, – нічиї). Команда за сумою двох зустрічей здолала основного конкурента з Концгазо. І хоч перемоги здобувала в напруженому суперництві (тільки три вікторії з різницею в понад 3 м’ячі – 3:0 над «Заріччям», 6:0 і 9:0 над «Ракошиним», проте в колективу стійкий психологічний характер, уміння зіграти на результат. Як наслідок: 16 виграшів при 3 нічиїх і поразках. За забитими м’ячами «Бобовище» на четвертому місці, однак за різницею м’ячів – на другому, за пропущеними – ділить перше-друге. За високого конкурентного суперництва це доволі хороший результат.

Лише на одну перемогу відстав «Вітязь». Тривалий час саме він вважався головним претендентом на чемпіонство й підтверджував сподівання грою. Так, у першому колі повністю безпрограшна серія (а загалом вона склала 12 турів), тільки три нічиї: із «Бобовищем», «Рутенією» (!) і залізничниками. Притому чотири перемоги з великим та «сухим» рахунком: 6:0 над «Ракошиним» і «Копанею», 8:0 над «Березним», 3:0 над «Ф.Медвідя», «Заріччям».

Надломним став 13-й поєдинок у першості. Концгазівці поступилися основному конкурентові – «Бобовищу». Притому вдома. Поразка ніби не віщувала нічого лихого, адже далі настала чотириматчева безпрограшна серія (притому двічі з перевагою в чотири м’ячі), але психологічно дихання в спину «Бобовища» відчувалося. До того ж команда занадто рано повірили в кінцевий успіх і несподівано поступилася в Березному. У наступному турі прокинулася – 6:0» над залізничниками. Та фініш виявився невдалим: перемога 4:0 в останньому турі над «Заріччям» уже не мала жодного значення на фоні двох поразок в передпередостанньому й передостанньому турах (від «Копані» та «Ф.Медвідя»). Із погляду того, як «Вітязь» ішов, та присутність у команді гравців рівня кращого бомбардира зони В’ячеслава Ковтана, 2 місце є певним розчаруванням для колективу. Утім «срібло» – усе ж успіх. І неабиякий. Тому сезон провальним називати не варто. До того ж в активі разом із «Бобовищем» – найкращий захист, найліпша різниця забитих і пропущених, найбільше забито, а з тим же «Бобовищем» – найменше пропущено.

Третій – «Н.Коропець». Його виступ протягом сезону виявився достатньо адреналіновим: команда то входила у медалеву зону, то з неї випадала. Але кінець – щасливий: заповідні медалі бронзового відливу лягли в літописний кошик клубу. До того ж фінішував колектив більш ніж упевнено, випередивши найближчого конкурента на цілих 5 очок. Притому здобуто друге місце за забитими м’ячами, третє за пропущеними й загальною різницею. І лише однієї перемоги не вистачило, щоб стати срібним призером.

«Н.Коропець» удало стартував, здобувши в перших чотирьох матчах усі перемоги, притому три – із різницею в три м’ячі. Але потім були три поспіль поразки. Що особливо прикро – від основних конкурентів (залізничників, концгазівців та новодавидківців). Потім перемога 5:0 над «Заріччям» обернулася втратою очок у Кінчеші (1:1). Дві ж домашні перемоги на проміжному фініші (над «Бобовищем» та «Ракошиним») дещо згладили провалену середину першого кола.

На другому етапі змагань команда стартувала з двох вікторій, але потім поступилася, далі важливі перемоги над залізничниками й березнянцями, але поразка від «Вітязя». Фініш виявився загалом удалим: у п’яти матчах колектив тільки одно разу поступився чемпіонові, решту зустрічей виграв, зокрема й 4:0 над земляками з «Ф.Медвідя». Повторюся: третя сходинка – успіх. Чого не вистачило для більшого? Мабуть, психологічної стійкості та досвіду виступів у матчах із основними конкурентами. Та радіти є чому, тим паче, що нижньокоропецькі футболісти дуже хотіли виграти один із комплектів нагород.

Четверта – «Ф.Копаня». Це такий собі «міцний горішок» із цікавою статистикою. Клуб із перших шести має найгіршу позитивну різницю м’ячів (тільки +5). А ще тільки п’яте місце за забитими, шосте – за пропущеними. Водночас в активі найбільше перемог після призової трійки. Цікавими є й самі виступи. Команда в перших п’яти матчах набирає лише 7 очок із 15. А програвши 2:3 «Бобовищу» та 1:2 футболістам із «Чопа», тут ж виграє 4:0 у «Ракошина» й одразу ж зазнаає фіаско з «Вітязем» – 0:6. Далі «рваний» темп продовжився, проте з тенденцією до руху вгору. Скажімо, на фініші першого кола 5:1 над гравцями з Невицького й на виїзді 3:3 з «Ф.Медвідя», а на старті другого відрізку змагань 1:5 від «Рутенії» й чотири перемоги поспіль (зокрема дві на виїзді та плюс 6:2 над «Березним» удома). Потім поразка від «Бобовища» й блискучий фініш із 5 вікторій (серед них – особливо важливі над залізничниками, концгазівцями, новодавидківцями). Загалом прийнятний результат, а якби трохи було посилити тренувальний процес (моя суб’єктивна думка) плюс спортивне везіння… Хто зна, можливо б, і медалі були в кишені!

П’яте місце – «Ф.Медвідя». Команда з характером і досвідом. За ефективністю атакувальної ланки – друга; четверта – за пропущеними голами й різницею м’ячів. Клуб провів загалом непогане перше коло, програвши тільки одного разу (0:3 «Вітязю») та здобувши такі помітні виграші, як над: «Бобовищем» (2:0), «Ракошиним» (5:1), «Рутенією» (4:1), «Н.Коропцем» (5:2), «Локомотивом» (7:1). Друге коло виявилося менш удалим: у пасиві 5 поразок, домашня нічия з «Рутенією» (1:1). Зрештою, потрапляння до чільної п’ятірки, але без нагород. Мабуть, уболівальники очікували більшого від колективу, але знову ж: конкуренція в Західній зоні була високою, тому не всі задуми вдалося втілити на полі з бажаним результатом.

Верхню частину «турнірки» замикає «Локомотив». На старті команда мала залізні наміри змагатися за чемпіонство. І хоч колектив стартував із домашньої поразки від «Бобовища» (1:2) і через тур у рідних стінах мав незаплановану нічию з футболістами з Невицького (1:1), та особливо вдала гра на виїзді (три перемоги) та здобуття очок удома ближче до фінішу першого кола виправили становище. Однак громом із ясного неба стала внутріклубна ситуація, яка позначилася на фінансуванні залізничників. Наставник Олег Яворів практично віч-на-віч опинився з усіма проблемами ФК та ще й повинен був виконувати роль власне тренера. Тільки йому одному відомо, як узагалі вдалося довести команду до фінішу. Звідси 2:0 і 3:0 на виїзді відповідно в дербі з «Рутенією» та в матчі з «Березним», але 1:7 від «Ф.Медвідя», 0:6 від «Вітязя» у гостях та 1:2 від «Заріччя» на рідному стадіоні тощо. Отож підсумкове шосте місце на тлі проблем, що виникли, — не таке вже й трагічне.

Далі буде.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ