Ужгород, 1901 рік. Перша публічна футбольна гра

У серпні 1901 року в Ужгороді відбулася перша в історії міста публічна футбольна гра проти столичного клубу БАК (Будапешт), яка поклала початок розвитку місцевого спорту та змусила владу терміново розбудовувати міську інфраструктуру.

Команда ужгородської гімназії на державних спортивних змаганнях шкільної молоді в 1901 році

Закарпаття було віддаленою і досить депресивною частиною Австро-Угорщини, навіть Ужгород у ті часи залишався маленьким провінційним містечком. Соціально-економічний і культурний розвиток краю до початку XX століття, на жаль, залишавав бажати кращого. Розвитку спорту й футболу зокрема це стосувалося так само повною мірою. І піонерами в цьому напрямку виступали насамперед учні та випускники середніх шкіл та гімназій.

На початку XX століття ужгородську молодь уже не влаштовували розміри та можливості старого майданчика для популяризації фізичної культури і здорового способу життя. В Ужгороді, поруч з улюбленим місцем відпочинку городян, ентузіасти побудували ще один спортивний майданчик – другий у місті. На відміну від першого, суто гімназійного, цей стадіон зберігся й до наших днів. Оновлений «Спартак» радо приймає спортсменів і глядачів, та й сам Підзамковий парк отримав друге життя. А тоді, в далекому 1901 році, в міському парку Сечені також завжди було людно, але містянам, крім власне прогулянок на свіжому повітрі, запропонували стати свідками футбольних баталій, а згодом, можливо, й самим спробувати зайнятися спортом.

Потрібно звернути увагу і на той факт, що старт офіційних чемпіонатів Угорщини з футболу датується саме 1901 роком. Популярна гра набирала таких обертів, що ця хвиля докотилася навіть до Ужгорода, тому невипадково перша гра у футбол у місті також відбулася саме в 1901 році. Ужгородські гімназисти, закінчивши альма-матер, продовжували навчання в столичних вишах, мали можливість спостерігати за спортивним життям Будапешта і, повернувшись додому на канікули, взялися до справи разом з місцевими однодумцями. Спільними зусиллями майданчик було побудовано.

Як суперника запросили Атлетичний клуб Будапешта (БАК). У першому чемпіонаті Угорщини ця команда посіла 4-те місце в другому дивізіоні. Однак для ужгородців – як для самих гравців, так і для містян – цей візит мав історичне значення: суперником був справжній столичний футбольний клуб! До речі, важлива роль в організації свята відводилася пресі. Адже на своїх шпальтах місцеві видання не тільки щедро анонсували неординарну й цікаву подію, а й проводили свого роду просвітницьку діяльність – пояснювали широкому загалу, що ж це за така нова й невідома пересічному ужгородцю спортивна гра.

Розглянемо ж детально газетні публікації, присвячені тій історичній першій грі.

28 липня 1901 року тижневик «Унг» (виходив щонеділі) опублікував замітку такого змісту:

«Футбол. Молодь, яка займається футбольним спортом, повідомляє шановним глядачам, що сьогодні, в неділю, о 6-й годині після обіду на майданчику поруч із парком Сечені буде проходити публічна футбольна гра, на яку закликає звернути цікавість та увагу публіки».

Очевидно, що мова йшла про публічне тренування, на яке запрошували допитливих містян.

Спортивні майданчики м. Ужгород на початку
XX століття (використано план міста 1930 р.)

1. Гімназійний майданчик (збудований у 1893 р.), пізніше, в 20-х роках – домашня арена УТК Ужгород, також відомий як Füzesi pálya (Фюзеші пайо) – від історичної назви частини міста. Існував до 1929 року, зараз на його території розташовані СЗОШ №№ 10–11.
2. Міський спортивний майданчик (збудований у 1901 р.), пізніше – домашня арена УАК Ужгород, також відомий як Vadaskerti pálya (Водошкерті пайо) – від історичної назви території біля міського парку Сечені. Зараз – стадіон «Спартак» і Підзамковий парк.
3. Орієнтовне місце розташування (район сучасних вулиць Герца та Павловича) майданчика «Товариства ужгородських футболістів» (збудований у 1902 р.). Зараз на його території – приватний сектор.

Сторінка з книги «A magyar labdarúgás története I. Amatőrök és álamatőrök (1897–1926)», присвячена підсумкам першого чемпіонату Угорщини з футболу 1901 року. Змагання проводилися у двох дивізіонах. Першим чемпіоном став БТК (Будапештський гімнастичний клуб), а БАК посів четверте місце в другому дивізіоні.

Через два тижні, 11 серпня, в тому ж тижневику з’явилася цікава й досить об’ємна (як для факту виділення газетної площі під футбол) публікація, в якій читачам нагадали про важливість занять спортом, пояснили суть нової захопливої гри та анонсували справжній матч у четвер, 15 серпня. Враховуючи, що почесними гостями футбольного свята стала столична футбольна команда, звіти про гру розмістили на своїх сторінках навіть центральні видання. З них і розпочнемо.

«Футбол. Будапештський атлетичний клуб 15 серпня виступив у першій провінційній футбольній грі і цього разу зустрічався з ужгородською збірною футбольних гравців. Гра проходила з взаємоповагою, і команда БАК була спрямована не на голи, а на красиву загальну гру. Ужгородський захист теж був добрим, особливо відзначилися захисники др. Чюрьош і Гулович та воротар Нойманн, а з-поміж нападників – Майзельс ІІ, Патай і Корнідес. Рахунок 3:0 на користь БАК. Чітке суддівство провів Гуго Майзельс».

Не залишилася осторонь і спеціалізована газета «Sport-világ» (Шпорт-вілаг). Тут уже зустрічаємо й повний склад ужгородської команди.

Футбольні матчі. Будапештський атлетичний клуб переміг ужгородців із рахунком 3:0

Ужгород, 15 серпня.

Ужгородські студенти технічного та наукового університетів, перебуваючи вдома під час канікул, посилено займаються грою у футбол. Щоб представити гру ужгородській громадськості, вони запросили БАК на товариський матч. БАК із задоволенням прийняв запрошення, і 15 серпня відбулася зустріч двох команд.

Рахунок першого тайму – 2:0, другого – 1:0 на користь БАК. Відзначимо водночас, що ужгородська збірна команда дуже добре себе проявила, особливо в другому таймі.

Склад ужгородської команди був таким: Нойманн (воротар); Гулович, Чюрош І (захисники); Чюрош ІІ, Ланер, Майзельс І (півзахисники); Корнідес, Bartoš, Патай, Майзельс ІІ, Міттельманн (нападники).

Місцева преса, зрозуміло, була багатослівнішою. Тижневик «Унг» у недільному випуску від 18 серпня розповів про гру детальніше: тут, зокрема, зазначено повні склади обох команд та авторів забитих м’ячів. Особливу увагу редакція звернула на фінансовий бік проведення нового для міста заходу та на проблеми, які при цьому виникли.

Футбол (За матеріалами тижневика «Унг»)

«Ужгородські футболісти провели 15-го числа цього місяця організований матч. Усі очікування повністю виправдалися, оскільки зацікавлення публіки було дійсно імпозантним, а продемонстрована гра – гарною та повчальною. Таким чином, навіть ті, хто був сповнений упереджень, зрозуміли, що футбольні ігри – це чудовий спорт, тренування, розвиток майстерності та підтримка дружби.

Будапештський атлетичний клуб відправив на гру чудову команду; її капітан на прізвище Борош – визнаний авторитет на полі; воротар Вайнбер був предметом захоплення. Ужгородській команді забили 3 голи протягом обох половин гри, яка, враховуючи підготовку гостьової команди, позначена прогресом наших гравців. Захист у будь-якому разі був задовільним, що визнали й будапештці; у нападі не змогли вразити ціль, оскільки ще не було потрібної взаємодії, хоча при цьому нас упевнено заспокоїли, що недалекий той час, коли це також станеться. Іншими членами будапештської команди були: Фітт, Молнар, Партош (який забив перший гол), Вінце, Гросс (який забив другий та третій голи своєї команди), а також Родош, Фодор, Пік та Вереш.

В ужгородській команді брали участь: др. Чюрош І (як капітан), Міттельман, Майзельс ІІ, Патай, Бартош, Корнідес, Майзельс І, Ланер, Чюрош ІІ, Гулович та Нойманн.

Серед аудиторії ми бачимо окружну та міську знать: генерала Конйо та його дружину, голову адміністрації комітату з Кьолче Пийтера Кенде та його дружину, вдову Патай Дюла, полковника Нештора та його дружину і всю інтелігенцію, молодь, чарівне жіноцтво. Кількість глядачів – враховуючи багатьох тих, хто не платив – разом із публікою безумовно може оцінюватися в 1000 осіб.

Організація і загалом усе свято було у вмілих руках аж до харчування; однак після цього почався справжній хаос. Місце не було придатне для того, щоб догодити трьом сотням людей, які забажали там облаштуватися; не було жодного належного ресторану, щоб стількох людей нагодувати, напоїти та обслужити. До цього прикрого непорозуміння додалося й те, що ніхто цього разу не забезпечив відповідального за бар. І так буде доти, доки місто в парку Сечені не облаштує відповідну літню їдальню та продуманий ресторан. Цього літа відбувалися дійсно вдалі свята, тож побудова там просторого скляного павільйону та розміщення корчми із забезпеченою акуратною кухнею повністю окуплять витрати необхідних фондів. Теперішній ресторан без столових приборів, без столів та засобів освітлення неспроможний функціонувати належним чином, так що запрошені на вечерю їли по двоє з однієї тарілки та пили з однієї склянки.

Др. Шандор Тюхлер як голова ужгородських футболістів привітав гостей, на що головний інженер Штіллі, заступник голови БАК, відповів і привітав гостинне місто. Відразу додамо, що прийом був дійсно теплим, гості чудово себе почували і повезли до столиці найкращі звістки.

Свято пройшло з дійсно хорошою виручкою, на жаль, водночас приведення до ладу поля та інші неминучі затрати сильно зменшили чистий дохід. Підсумок та внески детально опублікуємо у випуску наступного тижня».

У цьому ж номері був розміщений черговий анонс:

«Футбол. Ужгородські футболісти повідомляють зацікавленим глядачам, що наступну публічну футбольну зустріч проведуть 20-го числа цього місяця о пів на шосту після обіду на майданчику парку Сечені».

А ще через тиждень, у випуску тижневика за 25 серпня, знову згадали події гри 15 серпня. Зокрема, проаналізували фінансовий бік такого заходу.

Публічний звіт футбольного свята

«Матеріальний результат футбольної зустрічі, що відбулася 15-го числа цього місяця, як уже нещодавно сповіщали, незважаючи на велику виручку, лише посередній. Дійсно, з багатьма витратами були пов’язані перша організація, впорядкування майданчика та забезпечення Будапештського атлетичного клубу. Загальна виручка становила 497 корон та 30 філлерів, загальні видатки – 451 корону та 30 філлерів, залишок чистого прибутку – 46 корон (тобто сорок шість корон), про подальше використання яких буде приймати рішення зібрання ужгородських футболістів.

Меценати: Ондраш Патай – 60 к., Пийтер Кенде – 20 к., др. Шандор Тюхлер, др. Вілмош Феньєш – по 6 к., генерал Шандор Конйо – 2 к. 20 ф., Борнемісо, Морці Відор, Пийтер Гросман, Жігмонд Вайнбергер, Ференц Форкош, Бертолон Райзман, Олодар Гамош, др. Гуттман, Міклош Прайс, Ференц Чюрош, Ничей – по 2 к., Йожеф Камінскі – 1 к. 40 ф., Еміл Нештор – 1 к. 40 ф., інженер Молнар – 1 к. 20 ф., аптекар Бене – 1 к. 20 ф., др. Лео Рожо, Міклош Попович, Мігай Фінціцкі, Іштван Фелфьолді, Шандор Сепеші, Лойош Могозінер, др. Герман Рот, Ференц Болаж, Іштван Мінай, власник кафе Шандор Рот, Дюло Райзман, Бернат Олександер, Лойош Блага, Йожеф Відоні, др. Шойо, Жігмонд Гойош, Зомборі, Шандор Лам, Герман, Розгоні, Ігнац Кляйн, Майєр Кестембаум, Шлезінгер, Герман Міттельман, Дюло Мезеї, Адольф Шехтер, Н. Н. – по 1 к., Патай – 60 ф., Лойош Гамош, Герман Гросман, Н. Вайнбергер – по 40 ф., і наостанок Фінціцкі та Н. Н. – по 80 філлерів.

Організатори висловлюють велику подяку як меценатам, так і громадськості, які надали всіляку підтримку цій публічній грі. Результатом цього, напевно, буде те, що наступного року публіка цим чудовим тілогартувальним спортом буде займатися ще більше, оскільки пізнала його благородну та красиву сторону. Чистий дохід поповнить статки або товариства, або ужгородського району».

У номері за 25 серпня було також розміщено останній у 1901 році анонс:

«Остання футбольна зустріч. Місцеві футболісти повідомляють зацікавленим глядачам, що проведуть останню футбольну гру літнього сезону сьогодні, 25 числа цього місяця, о 5 годині після обіду на майданчику парку Сечені й у зв’язку з наступним закінченням шкільних канікул попрощаються з публікою, яка цікавиться спортом».

Ось так і відбулася перша футбольна зустріч в Ужгороді. Щодо самої гри, то, як бачимо, тогочасні журналісти звертали мало уваги на безпосередній перебіг матчу. Відомості в пресі досить загальні: зрозуміло, що ще не йшлося ні про який рівень спортивної журналістики, ні про глибоке розуміння нової гри та вміння передати інформацію читачам. Набагато більше уваги приділяли подіям до гри та після неї, натомість відомо чимало цікавих подробиць, особливо фінансових.

Проведення футбольної гри розглядалося як можливість отримання непоганого доходу. Крім того, було виявлено й озвучено проблему: за існуючого стану справ місто не було спроможне приймати на належному рівні заходи такого масштабу і з такою кількістю учасників (глядачів), тож розвитку потребувала, зокрема, інфраструктура громадського харчування та відпочинку. З позитивного боку можемо відзначити той факт, що численній публіці футбол сподобався і навіть висловлювалися прогнози про зростання популярності корисного та цікавого заняття новим видом спорту наступного року.

Всю суттєву інформацію, отриману з різних джерел про першу футбольну гру в Ужгороді, можемо трансформувати в технічний звіт.

15 серпня 1901 р. Збірна Ужгорода – БАК 0:3 (0:2). Ужгород. Водошкерті пайо. 1000 глядачів. Суддя: Гуго Майзельс.

Ужгород: Нойманн, Гулович, Чюрош І (к), Чюрош ІІ, Ланер, Майзельс І, Корнідес, Бартош, Патай, Майзельс ІІ, Міттельманн.

БАК: Вайнбер, Boрoш (к), Фітт, Молнар, Партош, Вінце, Гросс, Родош, Фодор, Пік, Вереш.

Голи: Партош, Гросс (2).

Що же до самого парку Сечені, то свого часу цю частину міста називали Звіринцем (угорською Vadaskert – заповідник, звіринець), бо там розводили диких звірів, на яких виходили полювати володарі ужгородського замку. З часом цю територію почали використовувати як міський парк. На початку 70-х років ХІХ століття парку присвоїли ім’я Іштвана Сечені – відомого угорського громадсько-політичного діяча. Потім територію розбудували, і тут з’явився, зокрема, готель із рестораном, який, однак, знищила пожежа.

Парк Сечені на початку ХХ століття

За кошти міста, за планом архітектора Йожефа Суханека, звели нові ресторан і готель. Урочисте відкриття оновленого парку Сечені відбулося 3 липня 1904 року. Дуже швидко до футбольного поля додалися тенісні корти, а пізніше, в 30-х роках ХХ століття – і басейн. Отож, критику преси, як бачимо, врахували, і парк отримав належну розбудовану інфраструктуру й продовжив залишатися центром спортивного життя міста.

Михайло РУЩАК,
історик закарпатського футболу