Футбол на Закарпатті в пошані не для всіх

15-й тур видався спокійним у порівнянні з 14-м і, можливо, 16-м. Відкладена гра 14-го туру «Середнє» – «Минай» була просто класикою футболу Закарпаття. Такий футбол не часто і в українській Прем’єрі побачиш. Мається на увазі напруга, хоча хто знає. Ось Косово на рівних грає з національною збірною України. Ні, що правда, то правда, футбол уболівальники побачили класний, інтрига неймовірна. А те, що відбулося після гри, немає ніякого відношення до серйозного рівня футболу.

Закарпаття понад тисячу років у Європі. Закарпаття першим в Україні розпочало грати в футбол і культивує цю гру вже 125-й рік. Тільки за останні 70 років ми дали великому футболу понад 150 гравців. Наші футболісти одягали футболки національних збірних Чехословаччини, Угорщини, СРСР, Азербайджану, України. Футбол для Закарпаття, як релігія. Шанують його у нас. І гравців, і тренерів поважають за роботу, порядність та людяність, інтерв’ю тренера ФК «Минай», можливо, і розсмішило б уболівальників футболу за своє дилетантство, якби за тим не стояв імідж самого клубу. Що любитель футболу може подумати про керівників такого клубу, де тренер постійно щось вигадує, а потім намагається обілити себе, звинувачуючи всіх у десятках «смертних гріхів». На цей раз об’єктом нападу далеко нечистоплотного тренера стали арбітри, яких він звинуватив в упередженості до своєї команди – арбітри виступили єдиним фронтом проти ФК «Минай». Коли гру було розглянуто більш детально, то виявилося, що справді бригада припустилася принаймні двох результативних помилок, які вплинули на результат, правда, обидві помилки на користь… самого «Минаю». Одним словом, хитрий Микола Гібалюк перехитрував себе сам. За два сезони у ФФЗ клопоту набагато більше з одним Гібалюком, ніж з усіма іншими тренерами разом узятими – від дитячого до ветеранського футболу. Коли у школі вчили загальнолюдським цінностям, зокрема порядності, ці уроки Микола Гібалюк прогуляв, тож нічого дивного в такій поведінці нема. Можна було б перерахувати всі «подвиги» цього тренера, та для чого. Авторитет свій він давно підмочив. Шкода тільки керівників клубу, які за два сезони стільки зробили корисного, потрібного й доброго для футболу області, що так і хочеться сказати: «Миколо Миколайовичу, багатонаціональне Закарпаття живе у дружбі й злагоді, і для всіх тут однаково світить сонце. Якщо ви не поважаєте цих людей, то поважайте хоча б керівників клубу, які вас годують сьогодні, не виставляйте на посміховисько їх, як виставили себе».

Щоправда, ФФЗ теж на хворобливі вигадки відреагувало згідно з Дисциплінарним кодексом ФФЗ. Хоч одна користь із Миколи Гібалюка є: штрафи, накладені на команду, підуть на дитячий футбол.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ, «Спорт тайм»