Владислав Микуляк: «Футбол без емоцій – не футбол»

Владислав Микуляк – один із кращих футболістів Закарпаття 2000-х. Вихованець футболу Ужгорода. Майже 10 років грав за ФК «Говерла» (Ужгород). Один із небагатьох місцевих гравців, що захищали честь свого краю на професійному рівні.

– Не зважаючи на те, що рівень аматорського футболу нашого краю справді високий, різниця доволі відчутна. Особливо це відчувається у Прем’єр-лізі. Там краща фізична готовність, вищі швидкості, менше дається часу на обробку м’яча, значно вища відповідальність. Там є рівень організації тощо.

– А якщо спуститись нижче, то чи набагато ми відстаємо від ІІ ліги?

– У минулому сезоні 5-6 команд обласного чемпіонату могли успішно виступати у ІІ лізі всеукраїнського рівня. У цьому році 3-ри, можливо 4 команди не загубилися б серед команд ІІ ліги. Рівень чемпіонату області трохи понизився у зв’язку із відтоком провідних гравців за кордон. Але це тимчасове явище, тому що підростає плеяда молодих гравців, які за рік зможуть вийти на значно вищий рівень.

– Владиславе, Ви футболіст технічний, справді високого рівня. Від Вашої гри залежить і гра ФК «Минай», який нині веде боротьбу за звання чемпіонів області. Що скажете про свою команду?

– У нас справді хороша команда. У минулому році проходило становлення, а зараз ми готові до більш серйозних завдань. У нас є досвідчені гравці, які пройшли школу великого футболу і є талановита молодь, на яку ми покладаємо великі сподівання. У команді хороша атмосфера. Всі чекаємо відкриття власного стадіону. У нас віддані уболівальники, які підтримають у кожному матчі. У ФК «Минай» хороші перспективи, я впевнений.

– Ви не з тих гравців, які дають інтерв’ю чи коментують окремі події. Як розцінювати Ваш післяматчевий коментар після поєдинку із ФК «Севлюш», який завершився з рахунком 3:3.

– Знаєте, я жива людина, і як будь-хто інший, піддаюсь емоціям. Матч був дуже важливим для нас, але виявився занадто складним. Десь уверх взяли емоції, хоч я завжди намагався їх стримувати. Дуже прикро про це говорити, але я був не правий. Коли переглянув відеозапис поєдинку, я зрозумів, що у мене не було підстав давати таку оцінку. Я хотів би вибачитись за свою поспішність в оцінці учасників матчу. Розумію, що піддаватися емоціям не маю права, але як футбольна людина розумію, що за зроблений крок повинен принести свої вибачення. Ми в житті помиляємося, і це не є трагедією, якщо ми визнаємо свої помилки. Футбол і емоції завжди поруч.

– Спасибі, Владиславе, за відвертість. Я думаю, що всі ображені зрозуміють Вас правильно. Від великої уболівальницької аудиторії побажаю успіхів і хай футбол приносить Вам радість та задоволення.

Розмовляв Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ