Анатолій НУРІЄВ: «Первым делом, первым делом самолеты…»

Багато хто цього талановитого футболіста вважає одним із найперспективніших в області. Що вже казати, що він був однією  з найпомітніших постатей «Середнього» минулого сезону. У нижче поданому інтерв’ю пропоную читачам нашого сайту більше познайомитися з А.Нурієвим.
 

– Анатолію, Вам 20 років. Це той вік, коли вже є певний футбольний досвід виступів. Тим більше у Вас…

– Так. Починав займатися у футбольному клубі «Соколята» в тренера Омеляна Мешка. У 12 років перейшов у ФК «Мукачево» до наставника Золтана Сільваші, а в 15 виступав за «BRW-ВІК» (Володимир-Волинський). Потім мав проблеми зі спиною, лікувався. Далі знову став грати в місті над Латорицею. У 18 років захищав кольори «Говерли» (U-19; у Валентина Слюсаря). Через півтора сезону повернувся в Мукачево, а минулого року на область виступав у складі ФК «Середнє».

– Що можете сказати про 4 місце свого колективу?

– Якщо відверто, то виступом «Середнього» в чемпіонаті не зовсім задоволений, оскільки  могли б і «бронзу» здобути. Однак самі винні, бо втратили очки в кількох принципових матчах. Зокрема, із «Вільхівцями» 0:0 удома зіграли, на виїзді поступилися «Дийдо» 1:2, коли господарі не мали повноцінного складу. Ще «-» – не так багато гравців приходили на тренування, а в цілому все гаразд: команда згуртована, спроможна змагатися за високі місця в чемпіонаті.

– Його рівень у вищій лізі минулого сезону слід вважати…

– …доволі хорошим, особливо на рівні першої п’ятірки. Дещо важче було себе налаштовувати до матчів із командами, що розташувалися в нижній частині турнірної таблиці. Та в цілому змагання виявилися цікавими…

– Ви й надалі плануєте в них виступати?

– Найімовірніше, залишуся в «Середньому». Був на перегляді в Ніредьгазі, але не маю угорського громадянства, то від моїх послуг відмовилися. Звичайно, якщо надійдуть вигідні пропозиції, то розглядатиму. Вважаю, що можу й вищому рівні зіграти. До прикладу, у другій лізі. Ось якби в ній виступала команда із Закарпаття, складена з місцевих вихованців…

– Щоб до неї потрапити молодим гравцям, якими потрібно володіти якостями?

– На мій погляд, кожен сучасний футболіст повинен бути працелюбним. Навіть якщо не виходить  щось, то за рахунок старань, наполегливої підготовки, викладаючись, удасться досягти результату. А ще важливо, щоб тебе помітили. А для цього потрібно стати кращим в області.

– Отже, і перемагати команді, а якщо, скажімо, вона програє…

– Поразки, звичайно, – прикрі, особливо коли поступаєшся слабшому суперникові. Такі невдачі довше тримаються в пам’яті. Та в цілому на них не зациклююся. Уже наступного дня забуваю. Адже футбол є  футбол: десь спіткнувся, втратив очки, а десь їх здобув і переміг.

– Щоб не зациклюватися на футболі, чим займаєтеся?

– Як такого хобі не маю. Можу десь із друзями піти, відпочити. Але музикою чи колекціонуванням не захоплююся. На першому плані поки все ж футбол. Навіть коли зима, то намагаюся тренуватися, підтримувати форму.

– Раптом упаде в око якась дівчина…

– Навіть якщо з нею будуть серйозні стосунки,  то все одно віддаватиму перевагу футболу. Не знаю чому. Можливо це й неправильно, але тут, як у популярній пісні з одного кінофільму: «Первым делом, первым делом самолёты…» Навряд чи найближчим часом мені дівчина закрутить голову. Та й ще рано одружуватися.

– Зате в пору святкувати…

– Із низки новорічних свят особливо шаную Різдво. У цей день збираємося ріднею. Так само великим святом вважаю для себе ще одне релігійне – Великдень.

– І якби в ці свята збувалися футбольні мрії…

– .., то я б хотів стати гравцем збірної України. Відповідно й виступати у клубі належного рівня. А поки працюватиму в області!

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ