Андрій Андріїв: «Мені приємно, що вдалося повернути глядачів на трибуни стадіону «Автомобіліст»

Футбольний сезон 2016-го на Закарпатті вже завершився, левову частку трофеїв упродовж нього виборов чинний чемпіон – ФК «Ужгород», тож про здобутки в чемпіонаті, плани на майбутнє довідувалися в президента команди-тріумфатора Андрія Андріїва.

– Андрію Євстаховичу, «Ужгород» у цьому сезоні став переможцем зимової першості краю, володарем кубка та чемпіоном Закарпаття. Тож сезон став більш ніж вдалим…

– Так, звісно. Для нас він розпочався з 27 січня, коли зібрали хлопців на перші тренувальні збори. Гравці добре підготувалися й уже в перших офіційних змаганнях – зимовій першості області – стали переможцями. Цей здобуток був показником того, що команда готова вдруге позмагатися за чемпіонство. Та й кадровий склад колективу значно не змінився, порівняно з минулорічним сезоном, уже в ході чемпіонату відбулися посилення за окремими позиціями. Другим успіхом для нас стала перемога в Кубку Закарпаття, де у фіналі ми здолали з рахунком 2:0 своїх конкурентів – виноградівський «Севлюш». Причому в ході матчу залишилися в меншості, але зуміли втримати переможний результат.

Далі впродовж усього сезону між «Ужгородом» та «Севлюшем» йшла гостра конкуренція за лідерство, особливо це відчувалося в другому колі. Ще в кінці першого етапу програли у Виноградові через травми ключових виконавців, а вже в другій частині чемпіонату поступилися в Берегові, коли пропустили гол на останній хвилині гри й дозволили обійти себе виноградівцям. Цю осічку можна окреслити як втому, адже кілька наших провідних футболістів водночас із виступами на чемпіонаті краю грають за кордоном, тому їх фізичні кондиції відбилися на грі. Проте вже в очній зустрічі на рідному «Автомобілісті» зуміли впевнено переграти нашого головного конкурента й знову забронювати лідируючу позицію, яку втримали до самого завершення сезону.

– Була ще й третя гра з «Севлюшем» – за Суперкубок Закарпаття. Але цей трофей «Ужгород» взяти не зміг…

– Результат цієї зустрічі визначився лише в серії післяматчевих пенальті, а це, як відомо, – лотерея. Гадаю, що відбиток на гру наклали й погодні умови, через які наша команда не змогла показати весь свій потенціал.

– Футбольний чемпіонат 2016-го вже в минулому. Які плани в «Ужгорода» на сезон-2017?

– Після завершення цього сезону мав відверту розмову з гравцями, зауважив їм: якщо хочуть, можуть спробувати себе в професійному футболі, а коли не вийде, то завжди раді їх бачити в своєму складі. Тому в кадровому плані визначатимемося після початку зборів, які стартують у кінці січня. Відповідно й завдання для команди на новий чемпіонат із огляду на кадровий потенціал ставитиму в цей період. Але впевнений, що ми боротимемося за те, щоб бути в трійці лідерів вищої ліги Закарпаття.

– Ще навесні цього року ходили чутки, що «Ужгород» ставить собі за мету стати професійним клубом, а відповідно й зіграти в другій лізі чемпіонату України. Є такі плани у вас як керівника команди-чемпіона Закарпаття?

– Ми граємо в аматорський футбол, хлопці мають можливість і працювати, і тренуватися, а у вихідні – грати календарні матчі чемпіонату краю. Що ж стосується професійного футболу, то ми до цього наразі не готові, в нас немає відповідної інфраструктури, потрібно практично вдвічі збільшувати кадровий склад команди. По-друге, гравцям доведеться практично одну–дві доби перебувати в дорозі під час виїзних матчів, адже в більшості випадків до місця зустрічей треба долати відстань у більш ніж тисячу кілометрів. Тож поки що в нас немає мети йти в професійний футбол.

– Зважаючи на успіхи основ­ної команди, її молодіжний склад завершив сезон лише на 12-й сходинці турнірної таблиці…

– Цього року Ужгород та Ужгородський район були представлені дев’ятьма командами у вищій та першій лігах області (4 – у вищій та 5 – у першій), тому підібрати до юнацької команди футболістів практично не було з кого. Радує те, що 5 вихідців із команди «Середнє» сьогодні займаються тренерською роботою й виховують майбутніх футболістів. Сподіваюся, що через кілька років матимемо конкуренцію й у нашу молодіжну команду.

– ФК «Ужгород» має найкраще футбольне поле в області. Коли плануєте повністю завершити будівництво стадіону «Автомобіліст»?

– Мені приємно, що вдалося повернути глядачів на трибуни стадіону «Автомобіліст», який має 60-літню історію, але близько 15 років був занедбаним. Добре, що завдяки відбудові йому дали «друге дихання», й сьогодні сюди охоче приходять команди та вболівальники. А повністю завершити будівництво спортивного об’єкта плануємо влітку 2017 року – залишилося зробити бігові доріжки, в’їзд на стадіон із вул. Володимирської та огорожу.

 Хотів відзначити, що десять років тому завдяки спільним інвестиціям збудували футбольне поле в Середньому, тепер є вже поле на «Автомобілісті». З нас бере приклад керівництво «Миная», яке також розбудовує нове поле, «підтягнули» до хорошого рівня футбольні арени в селах Концгазо та Баранинці. Багато небайдужих людей рівняється на нас і створює довкола якісну футбольну інфраструктуру, а це обов’язково впливає й на рівень закарпатського футболу.

–  А як оцінюєте рівень арбітражу в матчах вашої команди?

– Не маю до представників футбольної Феміди жодних претензій, оскільки проводити матчі за участі команд-лідерів завжди доручали найкращим арбітрам нашої області. Гадаю, більш проблематично суддям проводити поєдинки в нижчих лігах та чемпіонатах районів, очевидний приклад бачили у фіналі Ліги чемпіонів Закарпаття, коли на 19-річного асистента арбітра налетіла юрба вболівальників та гравців. Можливо, через такі негативні явища й відчувається відсутність конкуренції в суддівстві, дуже мало молодих арбітрів. Знаю, що неефективно працює «Школа молодого арбітра», потрібно цю проблему нагально вирішувати.

– На жаль, у чемпіонаті не обійшлося й без скандалів, один із яких пов’язаний із вашою командою. Після матчу «Ужгород» – «Минай» гравець минайської команди Микола Гібалюк повів себе, м’яко кажучи, некультурно. За що згодом поплатився відстороненням від футболу на рік. Таке покарання, на вашу думку, адекватне?

– Цей епізод є неприємним із точки зору поведінки футболіста. Ми вкладаємо в стадіон кошти, енергію, а він щосили б’є дверима й нищить майно стадіону – це, як мінімум, не личить гравцю, в якого за плечима чимала професійна кар’єра. Вважаю, що учасники бюро ФФЗ, взявши за приклад рішення сусідньої Львівської федерації футболу, яка за подібне висловлювання на свою адресу пожиттєво відсторонила від футболу на території Львівщини закарпатця Івана Сливку, винесли справедливий вердикт для М. Гібалюка.

– Що б хотіли побажати президентам клубів, тренерам, гравцям, вболівальникам напередодні Новорічно-Різдвяних свят?

– Насамперед, бути здоровими, щасливими, успішними й обов’язково реалізувати намічені цілі.

 Розмовляв Роман СЕНИШИН