Флопс «Спартакуса»

З англійської флопс, за Вікіпедією, означає «одиницю вимірювання швидкодії обчислювальних приладів, особливо в галузі наукових обчислень». 

Зазначене поняття цілком доречно (звичайно, асоціативно) застосувати до футболу, а конкретніше, до ФК «Спартакус». У відображеному сенсі його команда насамперед була цікава в чемпіонаті Закарпаття з погляду ККД кращих юнаків області, котрі вирішили себе спробувати в дорослому футболі. І хоч молодих виконавців вистачало і в інших колективах, проте саме в другому за рангом ужгородському клубі з найближчою зміною досвідченим футболістам велася по особливому цілеспрямована робота. Колориту додавало й те, що разом із підопічними на поле виходили і їх тренери Валентин Слюсар і Мирослав Бундаш, котрі достатньо «поїли» футбольного хліба на високому рівні й уже в якості ветеранів довели це ще раз у вищій обласній лізі.

Перше коло «Спартакус» провів, як і личить молодій команді: непеередбачувано. Спочатку вперемішку дві виїзні поразки з мінімальним рахунком і два домашні виграші. Потім у чотирьох іграх лише одне очко. Закономірно, що спартакусівці поступалися в основному колективам, які в підсумку розташувалися вище:  «Середньому», «Минаю», «Вільхівцям» тощо. І зовсім непередбачувано: дві нічиї (хай і вдома), але з ким – «Севлюшем» та «Ужгородом»! До речі, остання гра кола із земляками дещо підсолодила попередні дві поразки.

Після «екватора», пройшовши хрещення першою частиною чемпіонату, юні спартакусівці, показали себе значно ефективніше: і в плані гри, і в плані результату. Якщо до вакацій було здобуто тільки три виграші, дві нічиї при семи поразках, то в другому колі вже 50-відсотковий результат по чотири перемоги, «мирові угоди» та  стільки ж матчів без очок. Притому команда відібрала очки в таких суперників, як «Середнє» (3:1), «Минай» (2:2), «Вільхівці» (3:0). Загальний результат, звичайно вийшов від’ємним: 7 виграшів, 6 нічиїх та 11 поразок при різниці м’ячів «-11» (26-37) – як наслідок, лише 10 місце. Але, в другому колі команда справді виступала значно краще. Крім того, у кожній із частин змагань поступилася тільки два рази з різницею в три й більше м’ячів, чотири зустрічі програла з різницею лише в один м’яч, але й виграла з великим рахунком два поєдинки, а більшість – із різницею в понад один м’яч. Забивав колектив порівняно небагато – приблизно один гол за поєдинок, але й пропускав порівняно не так відчутно – півтора гола за матч.

Найголовніше, звісно, що хлопці здобули важливий досвід у суперництві з непростими командами, із більш досвідченими гравцями. Загалом багатьом шанувальникам припали до душі дії Віктора Симча,  Владислава Лебедя, Дмитра Рацина, Сергія Машталіра, Руслана Гогерчака, Максима Минайленка, та інших футболістів.

Хочеться вірити, що в них у подальшому вдало складеться спортивна кар’єра, і ми ще неодноразово про них почуємо, побачимо їх у роботі. А отже, зі своєрідним «флопсом» «Спартакуса» усе буде добре, навіть якщо подальша історія клубу виявиться зовсім іншою.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ