Із надією на краще

Прихильникам іршавської «Бужори» не позаздриш: команда в чемпіонаті набрала тільки 6 очок і посіла останнє місце в чемпіонаті.

Роль аутсайдера футболісти вищеназваної команди відчули сповна: найгірша різниця м’ячів (-71), відповідно команда найменше забила голів (12 – 0,5 гола за гру) і майже найбільше пропустила (83 – близько 3,5 гола за поєдинок). Дефіцит вправних виконавців колектив відчував у кожній ланці. Закономірно, що й чимало матчів завершилися поразкою з великим рахунком. Так, із різницею в 3 та більше голів – 13 двобоїв, тобто понад половину. У 7 зустрічах «Бужора» програла з різницею в 5 м’ячів і більше. Натомість радість успіху відчувалася двічі. Це було в домашніх матчах – у кінці першого кола (над боржавцями і всередині другого над вільхівцями – з однаковим рахунком 1:0).

Водночас у 6 матчах іршавці поступилися з мінімальним рахунком. Зокрема, і в протистоянні з далеко непростими суперниками. Скажімо, 1:2 з «Береговим» та 0:1 із «Дийдо». Крім того, це єдиний безкомпромісний ФК в чемпіонаті – жодного матчу не зіграно внічию.

І загалом проблиск у кінці тунелю в іршавців є. Ідеться про найближчу зміну. Адже в баталіях юнаків «Бужора» упевнено посіла третє місце, випередивши найближчого переслідувача на 9 очок. І хай не тепер, то за кілька років хочеться знову побачити силу цієї команди, яка носить ім’я найвищої вершини вулканічного хребта Українських Карпат. А стимулом до відродження хай стануть 1980, 1990 і 1995 роки, коли спочатку іршавці здобули в регулярних змаганнях «срібло», а потім стали їх чемпіонами. І місто із 675-річною історією (якщо відштовхуватися від першої письмової згадки про нього) ще пишатиметься футбольними звитягами своїх спортсменів.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ