Збіднений футбол

Важко писати про матч, який за несприятливої погоди зібрав значну кількість глядачів, але, за великим рахунком, віншував завершення далеко нелегкого та загалом успішного футбольного сезону в краї на мінорній ноті.

Та що зробиш, коли такі наші реалії. Хтось прагне створити свято, але знаходиться той, хто його (свідомо чи несвідомо – то вже інша справа) псує. Утім про все по порядку.

В ігровому плані фінальний матч Ліги чемпіонів Закарпаття вийшов цікавим. Незважаючи на важке (через опади) поле, команди продемонстрували достойне один одного суперництво, порадували голами й жагою перемогти.

Колосівці більше володіли м’ячем протягом поєдинку й першими створили загрози біля воріт суперника. І якщо в першому епізоді на самому початку зустрічі не вдалося скористатися подачею з кутового (виручив воротар команди з Мукачівщини Олександр Горчак), то вже за кілька хвилин удар із метрів 20–22 Василя Симканича з позиції лівого інсайда досяг успіху: важкий мокрий м’яч зрадницьки прослизнув у ворота повз руки «кіпера» новодавидківців.

Здавалося, футболісти з Кам’янського, удало розпочавши, розвинуть успіх, та їх ейфорію дещо пригасив Євген Качур. Отримавши чудовий пас у карному майданчику ближче до його зовнішньої розмежувальної лінії та опинившись без опіки в радіусі кількох метрів, гравець у падінні спритно пробив. Удар вийшов настільки красивим і ювелірно точним, що викликав справжнє захоплення в глядачів. А сам автор гола припідніс собі хороший подарунок на… день народження!

У подальшому до перерви суперники діяли на зустрічних курсах, хоч територіальною перевагою дещо більше володіли колосівці. Однак це не завадило вийти вперед саме команді «Ф.Медвідя». Знову недопрацював захист візаві: при подачі зі штрафного суперником не порозумілися колосівський воротар зі своїми оборонцями, і в боротьбі на другому поверсі відзначився Михайло Калій, вивівши свою команду вперед. Та в номінальних господарів була чудова нагода зрівняти рахунок. Незадовго до перерви вони виконували штрафний удар із хорошої позиції. М’яч летів у «рамку» воріт, та голкіпер «Ф.Медвідя» виявився на місці.

У перерві зустрічі заступник голови ФФЗ Віктор Качур і голова Іршавської районної федерації Василь Попович нагородили за 3 місце ФК «Заріччя», зокрема подарувавши від федерації комплект новеньких м’ячів. Приз отримав також гравець команди Юрій Булеза як кращий півзахисник турніру.

У другому таймі перевага була повністю на боці «Колоса». Його команда дуже прагнула зрівняти рахунок. Мала для цього щонайменше кілька нагод. Одного разу навіть завадила поперечина; ба, більше того, м’яч побував у сітці. Однак арбітр зустрічі відмінив гол через положення поза грою. Рішення Вадима Запрутняка та дії одного з асистентів Іллі Вовчанського сукупно викликали бурхливу реакцію в гравців та вболівальників «Колоса». Справа в тім, що асистент теж показав «відмашку», проте коли за неї суддю спробували «атакувати» вболівальники, довелося опустити прапорець і захищатися. Очевидно, арбітр у полі це сприйняв інакше й спочатку відмінив гол, а коли дізнався реальну причину, то змінив рішення, що й викликало бурхливу реакцію. До бійки не дійшло, але претензії призвели до невеликих сутичок не лише за участі футболістів, а й окремих убоівальників. Матч на хвилин 5–6 було призупинено.

На щастя, емоції швидко вщухли й зустріч удалося продовжити. «Колос» і надалі атакував із подвійною енергією, та в нападі не вистачало тактичної гнучкості плюс воротар і захист новодавидківців діяли без помилок. Наприкінці матчу переможці могли забити й третій гол, та виручив голкіпер Кам’янського.

У підсумку виграш із мінімальним рахунком і вдруге поспіль чемпіонський титул команди з Мукачівщини. Кращими гравцями поєдинку організатори назвали Сергія Медвідя («Ф.Медвідя») та Івана Буряка («Колос»). Призи очікували й на Івана Делегана як кращого бомбардира турніру («Ф.Медвідя») та Андрія Черепка («Колос») як кращого воротаря змагань.

По завершенні матчу нагороди з рук голови ФФЗ Івана Дурана, голови Іршавської райдержадміністрації Олександра Горіна, голови оркомітету Ліги чемпіонів Закарпаття Віктора Шварца приймала тільки одна команда – переможці. Представники Кам’янського відмовилися брати участь у нагородженні.

Не хотілося б бути суддею побаченого, але те, що відбувалося на полі під час зупинки матчу й у ході церемонії вшанування фіналістів, окрасою заходу не назвеш. Не виступатимемо адвокатами арбітра, правильність рішень якого оцінюватимуть компетентні на те особи за допомогою відеоперегляду, але навіть якщо він помилився, то про упередженість точно не може й ти мова. Як і всієї суддівської бригади (просто немає підстав). До речі, так само помиляються тренери, гравці. Культура ж поведінки їх, як і багатьох уболівальників, – на доволі низькому рівні.

Спочатку одну команду вмовляли вийти на поле через дискваліфікацію Івана Делегана за дві жовті картки. Потім інший колектив запрошували вийти для нагородження… А перебування протягом матчу не у визначених для цього місцях, нецензурна лексика, на лаві запасних, «погарчики» вина під час матчу (!), інші прояви неспортивної поведінки (демонстративне вибивання м’яча в бік резервних футболістів, нереагування на зауваження офіційних осіб матчу тощо – кращої антиреклами футболу годі вигадати!). Хто після цього з молоді захоче грати, судити? Ми над таким не задумуємося. Зате в усіх «гріхах» звинувачуємо арбітрів, федерацію… І особливо шкода стає поважних за віком і футбольним досвідом Василя Поповича й Віктора Шварца, які все робили для того, щоб справді вийшло свято футболу. Шкода й федерацію, яка віднаходить можливості для закупівлі призів, організації турніру, шкода тих глядачів, які в холоднечу й дощ так само прийшли повболівати за гру, а не за перемогу будь-якою ціною…

Можливо, у цьому матеріалі забагато емоцій, але футбол дійсно вийшов обділеним, збідненим. І чим раніше ми це зрозуміємо, тим швидше позбудемося того негативу, який усе же супроводжує матчі…

Після ж цьогорічного розіграшу ЛЧЗ турнір, очевидно, зазнає трансформації. Не виключено, що заборонять участь командам, котрі посіли 2–3 місця, та введуть штрафні санкції до колективів, які відмовляються від участі в церемонії нагородження.

ФК «Кам’янське» – ФК «Ф.Медвідя» (Н.Давидково) – 1:2 (1:2)

Ліга чемпіонів Закарпаття. Матч за 1 місце. Іршава.

Стадіон «Бужора». 850 глядачів.

27 листопада. 5 градусів тепла. Дощ.

Арбітр: Вадим Запрутняк (Ужгород).

Асистенти: Дудаш Денис, Вовчанський Ілля (Ужгород).

Четвертий арбітр: Рубей Вадим (Іршава).

Делегат ФФЗ: Попович Василь.

Інспектор: Шварц Віктор (Мукачево).

Попередження: Бровді Іван, 40; Іванич Василь, 57; Поп’юрканич Петро, 90+5 – Орос Михайло, 45+1; Кампов Сергій, 53; Калій Михайло, 58.

Голи: Симканич Василь, 4 – Качур Євген, 11; Калій Михайло, 33.

«Колос»: Черепко Андрій, Максим Руслан, Симканич Василь, Бровдій Іван, Кільо Михайло (Нестеренко Олександр, 63), Сіка Віктор, Пепер Рудольф, Гобацевич Михайло, Іванич Василь, Поп’юрканич Петро, Буряк Іван.

Тренер: Юрій Соломка.

«Ф.Медвідя»: Горчак Олександр, Кампов Сергій, Медвідь Сергій, Орос Михайло, Калій Михайло, Качур Євген, Сироватко Андрій, Варга Юрій (Качур Євген-старший, 83), Олексик Олександр, Кабацій Михайло, Стець Юрій.

Тренер: Євген Качур.

Прес-служба ФФЗ