Вища ліга. І коло. Підсумки: ФК «Ужгород»

Рівно 40 років команди «Ужгорода» не знали радості перемог у чемпіонатах області. У сезоні 2015 року команда обласного центру зуміла здобути перемогу, поклавши золоті медалі в Кубок області.

Сезон 2016 року ФК «Ужгород» розпочав потужно, по-чемпіонськи. У команди найсильніша лінія атаки в лізі. Півзахист дуже сильний, слів нема, але Реплюк, Пиняшко взагалі не працюють на захист власних воріт. Бако і Ряшко теж не гравці захисного плану. Із півзахисників один Бандурович, який на 110% виконує захисні функції і встигає допомогти команді в атаці. Два крайні захисники (Павло Оржеховський та Олександр Ковчар) просто ідеальні в атаці своєї команди, але захисні функції вони виконують не більше, ніж на 70%, а цього явно недостатньо. Центральні захисники Куделко та Ількович хороші, але в обох є проблеми зі швидкістю. Ще один центральний захисник, Котьо, після повернення з команди Прем’єр-ліги зовсім інший, ніж був на початку чемпіонату. Така ж ситуація з півзахисником Добровольським, який після «Говерли» далекий від своєї оптимальної форми. Нема зауважень до голкіпера Лютнянського. Мирослав чи не найкращий воротар ліги, але інколи і він безсилий після того, як партнери розпочинають його «тренувати», даючи можливість гравцям суперників виходити на ударні позиції. Тобто ФК «Ужгород» повністю націлений на атаку, хоча інколи забуває про захист власних воріт.

У I колі ужгородці провели у ворота суперників 60 голів у 13 матчах або забивають щоматчу по 4,61 гола за гру. Це просто фантастичний показник. Пропустили у I колі 20 голів або по 1,53 гола за матч. Це багато для команди-лідера. В усякому разі, у 5 разів більше, ніж у головного суперника боротьбі за медалі. У першому колі вони здобули 32 очки з 39 можливих або 82,59%. Це чемпіонський графік, але команда завершила I коло на другому місці. Вдома чемпіон у 7 матчах провів у ворота суперників 46 голів або 6,57 гола за матч. На виїзді успіхи трохи скромніші – 14 голів за 6 матчів або 2,33 гола за гру.

По забитих м’ячах ужгородським футболістам просто не було рівних, а ось за пропущеними проблема є. За цим показником «Ужгород» – звичайний середнячок ліги, як будь-хто з другого по десяте місця. Вдома пропустили 9 голів у 7 матчах або по 1,28 гола за гру, на виїзді – 11 голів у 6 матчах або 1,83 гола за гру. Якщо подивимося загальну картину – 46:9 або 6,57:1,28 вдома і 14:11 або 2,33:1,83 на виїзді – вона просто чудова, але є матчі, в яких ужгородці більше двох голів не забивають, але свої два пропускають. Тоді починають виникати проблеми. Особливо це стало помітно в останніх трьох виїзних матчах, коли ужгородці здобули 2 очки з 9 можливих. У цих матчах ніби щось у механізмі команди зламалося. Скоріше за все, як не дивно, і що дуже рідко зустрічається у футболі – це роль одного гравця на полі. Іван Бандурович у складі «Оболоні» поїхав до Франції на чемпіонат Європи серед гірських команд. Дорога, матчі там, тріумф від срібних нагород, викид позитивних емоцій привели до того, що в останніх 5 матчах ми побачили зовсім іншого Бандуровича. У перших 8 поєдинках Іван підчищав усе від центру поля до лінії штрафного майданчика. Від його енергії там трава вигорала. В останніх 5 матчах суперники отримали свободу дій, а тренерський штаб не вніс корективи у гру команди, завантаживши додатковими функціями інших гравців півзахисту. Рівноцінної заміни Бандуровичу на даний час нема. Відразу знизився атакуючий потенціал команди. Як приклад, у перших 3 виїзних матчах – три перемоги і співвідношення 11:5, у останніх 3 виїзних матчах – одна поразка, дві нічиї, із співвідношенням 3:6. Іван Бандурович – один із найцінніших гравців Вищої ліги обласного чемпіонату (у плані виконання тренерських завдань, як опорний півзахисник, який ще й допомагає в атаці). Крім того, Віктор Ряшко випадав, не вписувався у швидкісну командну гру, чим виділявся ФК «Ужгород» у першій частині I кола. А коли випадають два гравці, то сперечатися з такими командами, як «Севлюш», «Мункач», «Спартакус» майже нереально, що в підсумку й сталося. Крім того, у гравців «Ужгорода» десь з’явилася зверхність стосовно інших команд після перемог із великим рахунком, десь трохи вони підсіли фізично, що в цілому й призвело до провалу на фініші I кола. Якщо керівництво клубу не зробить висновків, а команда не перегляне свого відношення до гри, то чемпіон може не захистити свого звання, хоча за потенціалом – це реальний претендент на медалі найвищого ґатунку.

ФК «Ужгород» має у своєму розпорядженні найкращий футбольний газон в області, завершує будівництво трибун та підтрибунних приміщень. Стадіон після завершення всіх робіт може проводити матчі принаймні I української ліги. Кількість уболівальників за рік значно зросла. На окремі матчі збирається тисяча і більше глядачів.

У II колі Ужгороду доведеться відстоювати звання чемпіона області приблизно в дев’яти непростих матчах – з «Оболонню», «Минаєм», «Севлюшом», «Мункачем» і «Спартакусом» вдома та «Дийдо», «Середнім», «Береговом», «Вільхівцями» – на виїзді. Ігри не прості, але «Севлюш», «Мункач», «Спартакус» довели, що з «Ужгородом» грати можна.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ