Олександр Когутич: «Якщо доведеться, то й сам вийду на поле»

За підсумками першого кола ФК «Ракошино» в Західній зоні першої ліги посів 7 місце з 12 команд. Наскільки «золота середина» відповідає рівню гри цього колективу? Саме з цього запитання й розпочав розмову з тренером Олександром Когутичем.

– Піднятися вище нам завадили дві основні причини. Перша: окремі футболісти не змогли подолати в собі психологічний бар’єр. Друга: люди, на яких покладав надії, підвели. Однак за чотири тури до завершення першого кола гравці почали вірити у свої сили, що можуть успішно виступати.

– Що скажете про теперішній ФК «Ракошино» з огляду на його склад?

– Фактично чотири–п’ять років команда грає одним складом, на 90 відсотків складається з місцевих вихованців. За перше коло з колективом повністю розрахувалися щодо преміальних. Тобто клуб виконав узяті на себе фінансові зобов’язання. Тепер справа за футболістами. Особливо хочу, щоб у другому колі показали себе молоді виконавці, а то часто вони спочатку щось вимагають, ставлять умови, а потім тільки думають про гру. З такими будемо прощатися. Нікого не вмовлятиму виходити на поле. Буде 12 футболістів, то гратимемо лише ними. Якщо доведеться, то й сам вийду на поле.

– Наскільки інфраструктура ракошинського клубу відповідає вимогам першої ліги?

– Усе робиться для того, щоб базу ФК покращити. Зокрема, буде ремонт підтрибунних приміщень, щоб була гаряча вода. «Ударили» помпу для поливу газону. Головне, щоб футболісти віддавалися грі.

– Кого бачите серед фаворитів Західної зони?

– Як на мене, то за рівнем гри команди всі однакові. Звичайно, на фініші комусь пощастить більше, але очевидного фаворита, хоч, можливо, я помиляюся, не бачу.

– А хтось міг би підсилити вищу лігу?

– Знову ж, на мою суб’єктивну думку, – ні. Хіба від сили 2–3 команди. Але добре що за такої ситуації в країні в нас узагалі є футбол.

– Як гадаєте, важче тренувати: тепер чи було колись, як Ви самі грали?

– Думаю, тепер, тому що нинішні футболісти не настільки відповідально ставляться до тренувального процесу, як раніше. Ще раз наголошу: тепер спочатку просять, мовляв, дайте те чи інше, а грати – як доведеться. Так не повинно бути. Хлопці повинні любити футбол, грати в нього для свого задоволення. А вийдуть на певний рівень, отоді вже й можна говорити про якісь вирішення певних проблем.

– До рівня суддівства в Західній зоні маєте претензії?

– По першому колу не маю. Принаймні порівняно з минулим роком у роботі арбітрів більше слід говорити про позитив ніж про негатив.

– Як команда планує готуватися до другого кола?

– Після завершення першого дав можливість хлопцям відпочити. Сьогодні в режимі дворазових тренувань розпочнемо підготовку. Плануємо зіграти дві контрольні гри, але коли та з ким – поки не скажу. З’ясується пізніше.

– Останнє запитання: що необхідно зробити для покращення розвитку футболу в країні?

– Починаючи від ФФУ й закінчуючи районними федераціями потрібно більше приділяти уваги розвитку дитячому футболу. Важливо також, щоб держава в цьому допомагала, як, скажімо, в Угорщині. Тоді й результати будуть. А то ось недавній фінал чемпіонату Європи показав, де ми, а де сусідня нам країна.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ