ФОТО. Два десятиліття пам’яті та любові до гри

У Лінцях відбувся ювілейний турнір пам’яті Анатолія Гули.

Два десятиліття відданості грі, пам’яті та живій традиції… На Ужгородщині відбувся ювілейний, ХХ, турнір пам’яті Анатолія Гули. У Лінцях ці змагання вже давно вийшли за межі суто спортивного заходу – мова про справжній річний орієнтир для всієї громади. Точка, де на одному полі перетинаються щира шана, футбольний азарт та тепло дружніх обіймів.

Попри товариський статус турніру на газоні вирували безкомпромісні протистояння. Організатори розподілили шістьох учасників на дві групи: до «А» увійшли «Вовкове», «Середнє» та ФК «Віола» (Худльово), а до «Б» – «Лінці-Зірка-юнаки», «Лінці-Зірка-дорослі» та «Кібляри – Пацканьово». Запеклі стикові матчі розігрували за принципом паралельних місць. Попри серпневу спеку та виснажливе велике поле, футболісти викладалися сповна. Свідчення цього – гранітна щільність результатів: усі фінальні поєдинки завершилися з однаковим «гросмейстерським» рахунком 1:0. У матчі за 5 місце «Лінці-Зірка-юнаки» здолали «Середнє», у грі за «бронзу» «Кібляри-Пацканьово» переграли «Вовкове», а головна «золота» інтрига розв’язалася на користь «Віоли» (Худльово), яке мінімально здолало «Лінці-Зірку-дорослих».

Глядачів було багато, і вболівальники одностайно залишилися на церемонію нагородження. Вона – як і увесь турнір – пройшла на високій організаційній ноті: юні ведучі, державний прапор України та стяг ЗАФ, хвилина мовчання за Анатолієм і полеглими у війні захисниками й захисницями, сяйво командних кубків та живих квітів.

Найголовнішою ж окрасою свята стали люди. Ті, хто береже світлу пам’ять про А.Гулу. Особливо трепетно було бачити на стадіоні маму Анатолія пані Марію, його сестру Мар’яну, родичів, друзів, сусідів та однокласників (серед яких виступила й директорка Лінцівського музею Яна Пожо). Вітали присутні й брата Анатолія – одного з основних організаторів заходу, президента ФК «Лінці-Зірка» Василя Гулу, який отримав відзнаку від ЗАФ за вагомий внесок у розвиток футболу Закарпаття.

Усі згадували Анатолія – товариського, щирого, старанного хлопця, який був не лише голкіпером, а й натхненником створення сільської команди. Він загинув усього за 12 днів до свого 20-річчя. 12 серпня йому мав би виповнитися сороківник… Не судилося. Але справа А.Гули живе!

Кульмінацією закриття стала щемлива мить, яка претендує стати новою родинною реліквією: племінник Анатолія (син Василя), який виступає за юнацьку команду Лінців, отримав футбольні нагороди, що їх за життя визмагав дядько. Це символічна передача естафети, яка гарантує: футбольний рід Гул не перерветься.

У нагородженні команд також узяли участь дружина Василя пані Діана та помічник тренера Юрій Федьо. Атмосфера панувала винятково тепла – родинна й щиро футбольна. Багато слів удячності лунало на адресу Збройних сил України, адже саме завдяки нашим воїнам можливе спортивне життя та майбутня головна Перемога.

Ювілейний ХХ турнір укотре довів: справжні футбольні традиції не залежать від статусів чи ліг. Вони тримаються на щирій любові до гри, повазі до власного коріння та єднанні громади. Кубки знайшли своїх володарів, уболівальники отримали незабутні емоції, а Лінці вже готуються писати наступну сторінку свого особливого спортивного літопису.

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ