ФОТО. Під метаморфози погоди…

Василеві Стецу присвячується: в Ужгороді турніром пам’яті вшанували ще одну яскраву постать у закарпатському футболі.

…Сьогодні погода припіднесла справжні метаморфози: від легкого дощику до сонячного вітання і аж до першого весняного грому та блискавки зі справжньою зливою та до вечора з усіма ознаками вже майже зимових дивозмін. Здається, у такий спосіб природа наче по-особливому хотіла, щоб учасники турніру осмислили постать Василя Стеца: ким він був і ким він залишається в нашій пам’яті. Хтось його пам’ятатиме як доброго сина, батька чи діда, хтось як голову Перечинської районної федерації, хтось як військовослужбовця-патріота. Однак більшість закарбують у своїх спогадах його як віддану футболові особистість. Тому що таким його переважно знали, бачили, за таким спостерігали на полі.

Майже два роки В. Стеца немає з нами, але час не лише віддаляє, а й ще більше загострює спогади. І якщо торік в Ужгороді влаштували тільки матч, то тепер повноцінний турнір пам’яті, присвячений Василеві.

Було багато сказано про нього добрих слів, було багато гарних нагород, було достатньо квітів, портретів, команд, щоб йому там, на небесах, сподобалося… Зокрема, на відкритті з привітанням учасників та згадкою про відданого краю футболіста виступили Іван Дуран, голова Закарпатської асоціації футболу, Василь Гомонай, голова Асоціації футболу Ужгорода. Представники Ужгородської греко-католицької духовної академії імені блаженного Теодора Ромжі виконали Державний Гімн України та Молитву за Україну. Приємно було бачити рідних В. Стеца (до речі, батькові Іван Петрович подарував тренувальну футболку збірної України), друзів, колег, загалом шанувальників спортивного таланту винуватця події.

По-особливому грі віддавалися учасники матчів. 6 колективів суперничали за нагороди. У кожній із двох груп – неймовірні протистояння. Як наслідок, на попередньому етапі із шести поєдинків тільки один завершився з різницею в три м’ячі. Решта – із різницею в один-два. І жодної нічиєї.

Такими ж непоступливими були протистояння і за остаточні місця. Зокрема, у поєдинку за 5 місце перечинці здолали команду ОВА–ЗСУ – 3:1, у грі за 3 місце великоберезнянці усе ж випередили «Автомобіліст» – 3:3 і за пенальті 4:3, а у фінальній зустрічі за 1 місце «Медея» виявилася кращою за «Паб «Дрива» – 2:1.

Нагороди вручали вже в суцільну зливу. Відзначили не тільки команди-призерок, а й гравців в амплуа. Зокрема, кращий гравець у команді ОВА–ЗСУ – Роман Мушка, у команді «Перечин» – Віталій Кузнєцов, у «Медеї» – Роберт Товт, в «Автомобілісті» – Мирослав Бундаш… Але ніхто не розходився, поки дощова вода зовсім не стала все заливати. Хотілося до кінця віддати шану тому, хто так само до кінця служив своїй Батьківщині як захисник і футболові як його вірний прихильник. Хотілося віддати шану пам’яті сповна. Навіть попри погодні метаморфози…

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ