Наскрізь футбольний Василь Козик

Відомому фахівцеві з Мукачева сьогодні, 12 лютого, виповнилося 70 років.

Для кожного з нас у житті визначено певний шлях. І ми його маємо пройти. Такий шлях доля накреслила й для В.Козика – відомого гравця, арбітра, спортивного функціонера. Цей шлях – футбольний.

Василь Васильович народився 12 лютого 1955 року в селі Чинадієво Мукачівського району, на благодатній футбольній землі. Любов до гри мільйонів стала визначальною в трудовій кар’єрі нинішнього ювіляра. Перші серйозні успіхи до нього прийшли в 1968 році, коли на призи «Шкіряного м’яча» виступав за команду «Метеор» (Мукачево) під керівництвом тренера Михайла Лендєла. Саме цей колектив став бронзовим призером всеукраїнських змагань у Херсоні.

Далі В.Козик грав за юнацький склад мукачівського «Приладиста» під керівництвом зіркового Василя Турянчика. Також захищав кольори «Урожаю» (Кольчино), який виступав у всеукраїнських змаганнях колективів фізкультури, «Колоса» (Дрисино) та «Авангарду» (Свалява) – учасників обласного чемпіонату (авангардівців тренував відомий футбольний фахівець Георгій Куля, котрого нинішній ювіляр теж згадує з особливою теплотою). Виходив на поле Василь Васильович і за ФК з ореолу команд майстрів другої ліги «Колос» (Полтава) під орудою Станіслава Басюка, зодягав футболку «Десни» (Чернігів) під керівництвом відомого футбольного фахівця Юхима Школьникова.

Одні з найсвітліших спогадів – матчі за «Приладист» (Мукачево), який тренував Федір Ванзел. Рідний клуб із міста над Латорицею свого часу виграв фінальну частину й вийшов до другої ліги, а В.Козик у тому мінітурнірі отримав приз кращого бомбардира й кращого півзахисника.

Нова сторінка в спортивній кар’єрі Василя Васильовича – суддівська. У 1989–2000 роках обслуговував матчі команд майстрів другої та першої ліг, досягнув рівня арбітра національної категорії.

Крім того, у 2002–2004 роках В.Козик працював заступником директора стадіону СОК ДЮСШ (Мукачево), у 2006–2014 роках – відповідальним секретарем Федерації футболу Закарпаття (саме в цей період як функціонер докладає зусиль для розвитку аматорського футболу на місцях, підтримує зв’язки з ДЮСШ області).

Особлива в спортивній біографії – робота головою комітету ветеранів. Ювіляр дуже вдячний за підтримку почесному президентові ЗАФ Михайлові Ланю, голові ЗАФ Іванові Дурану, виконавчому директорові Закарпатської асоціації футболу Вікторові Наскалову, капітанові команди ФКВ «Карпати імені Василя Турянчика» Олександрові Пересті, медичному директорові Мирославові Гавришку. Невипадково, що мукачівський клуб ветеранів чотири рази (2009, 2015, 2018, 2020 рр.) ставав чемпіоном України, ще стільки ж – бронзовим призером та двічі – срібним. Тож цілком заслуженою була нагорода в 2013 році з рук Анатолія Конькова, очільника УАФ, у вигляді медалі «За заслуги» (у Києві оцінили внесок Василя Васильовича в розвиток ветеранського футболу).

Як фахівець, В.Козик успішно себе зарекомендував делегатом прем’єр-ліги, інспектором другої ліги, членом виконкому Асоціації ветеранів України. Понад чверть віку несе на собі тягар обов’язків голови комітету арбітрів Мукачівської міської федерації футболу. Результатом цієї роботи, зокрема, стало те, що виховав арбітра прем’єр-ліги та арбітра ФІФА сина Ярослава. Нелегкою стежкою судді пішов онук Ярослав-молодший, який уже обслуговує ігри ДЮФЛ України. Ось вам і рідкісна династія служителів футбольної Феміди в одній сім’ї! До слова, дружина Василя Васильовича, пані Валентина, – теж зі сфери спорту – майстерка спорту зі спортивної гімнастики. Разом опікуються шістьма онуками.

Причетний В.Козик і до фахового становлення таких відомих у краї арбітрів, як Сергій Наскалов, який обслуговує матчі команд першої ліги України, Іван Грубінка, Мар’яна Сухан. А 70 літ – не завада, щоб далі крокувати футбольним шляхом та популяризувати улюблений вид спорту, засівати в ньому нові зерна й пожинати вагомі врожаї. Цього й бажаємо Василю Васильовичу надалі. А ще – здоров’я, родинного затишку, миру, Божої благодаті, гараздів усюди та в усьому!

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ