ФОТО. «Севлюш» уперед несеться, гей, гей!»

У вольовому фінальному матчі команда з Виноградова вп’яте стала володарем Кубка Закарпаття.

«Севлюш» – 2019, 2021, 2022, 2023, 2024… Тобто: п’ятиразовий володар Кубка Закарпаття!

Своєї чергової історичної позначки в змаганні за почесний трофей виноградівський клуб досягнув у непростому поєдинку з «Медеєю» (Оноківська ТГ). Зустріч відбулася в Середньому. Перед мачтем учасників привітав заступник селищного голови Роман Василиндра. Пролунав Державний гімн України та в її найголовніше свято – хвилина мовчання за воїнами, котрі віддали життя за незалежність своєї держави.

І ось сам матч. Суперники добре знають один одного, тому почали без розвідки. До перерви гра відбувалася на зустрічних курсах. Команди потійно обмінювалися ударами. Зокрема, хороша нагода була в Юрія Чонки, але першими все ж відзначилися медейці. Удар із позначки на 22 хв. бездоганно виконав Руслан Соскида. «Севлюшу» нічого не залишалося, як відіграватися. І таку нагоду вдалося реалізувати. Фланговий навіс головою замкнув Валентин Великий ближче до кінця першого тайму – 1:1.

Після перерви суперники продовжили розхитувати один одного, та все ж більше м’ячем володів виноградівський клуб, якого вболівальники активно підтримували скандуванням: «Севлюш» уперед несеться, гей, гей!». У нього виявилося й більше фізичних сил. До слова, лава запасних у команди з Ужгородщини була не дуже довгою. А гол виник тоді, коли, здавалося справа вже йшла до пенальті. Щоправда, перед тим команди обмінювалися уколами. Зокрема, особливо небезпечний удар зробив Іван Веждел, і тільки відмінна реакція Юрія Славіка та підстрахування бокової стійки врятували колектив з Оноківської територіальної громади від гола. Своєю чергою, тут же відповів Руслан Соскида, але з ударом не склалося – мимо. Натомість атака виноградівців лівим флангом призвела до навісу, який головою замкнув Михайло Реплюк. 2:1. Залишалося якихось 10 хвилин… Але якими ж вони виявилися гарячими!

У «Медеї» шанс зрівняти рахунок мав Іван Капустей, однак тут же на піднесенні відзначитися могли Михайло Чедрик і двічі Пуканич… Зрештою, «Севлюш» здобув мінімальний вольовий виграш та, як уже зазначалося на початку матеріалу, історичний п’ятий трофей. До слова, стільки ж у новітній футбольній історії титулів має й «Поляна», але виноградівці обійшли її за кількістю трофеїв поспіль; чотири (2021–2024) проти трьох (2012–2014).

Після фінального двобою відбулася церемонія нагородження з участю голови Закарпатської ОВА Віктора Микити, його заступника Ігоря Шинкарюка, голови ЗАФ Івана Дурана, його першого заступника Станіслава Сухана, виконавчого директора Віктора Наскалова та згаданого Романа Василиндри. Команди відзначили подяками, гравців – медалями. Спеціальні призи вручили кращим гравцям матчу Івану Капустею та Євгену Русину. Нагородили й президентів і тренерів команд – відповідно Івана Матрунича, Адріана Пуканича («Севлюш») та Івана Ковача й Мирослава Бабяка («Медея»). Виноградівці отримали також кубок.

Були й фото. А як же без них?!

Фінал Кубка Закарпаття-2024.

24 серпня. Середнє. Сільський стадіон. 33 градуси. Сонячно.

ФК «Севлюш» (Виноградів) – ФК «Медея» (Оноківська ТГ) – 2:1 (1:1)

Голи: Валентин Великий, 39; Михайло Реплюк, 80 – Руслан Соскида, 22+.

Попередження: Мартін Фулайтер, 12; Володимир Лисаченко, 90 – Валентин Великий, 36; Юрій Чонка, 54; Михайло Чедрик, 60; Михайло Керечан, 75.

Арбітр: Назарій Дьордь (Ужгород).

Асистенти арбітра: Валерій Волошин, Андрій Касаткін (обидва – Ужгород).

Делегат ЗАФ: Іван Староста (Іршава).

«Севлюш»: Владислав Сидоренко, Валентин Великий (Михайло Керечан, 46), Руслан Гогерчак, Василь Куделко, Іван Веждел, Євген Русин, Адріан Пуканич (Богдан Котляр, 90+2), Юрій Чонка (Юрій Мірошниченко, 90+2), Михайло Реплюк, Сергій Лукулинець (Антон Береш, 72), Михайло Чедрик (Артур Дорі, 90).

Тренер: Адріан Пуканич.

«Медея»: Юрій Славік, Мартін Фулайтер, Олександр Аксьонов, Вадим Селещук, Богдан Зуб, Іван Ковач (Андрій Коваль, 78), Володимир Лисаченко, Віталій Медведєв, Іван Капустей, Максим Лютнянський (Даніель Феєєр, 69), Руслан Соскида.

Тренер: Мирослав Бабяк.

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ

ФОТО