Чи може професійний клуб бути «народним» та як це втілити в аматорському футболі?

До обговорення цієї теми мене сколихнула новина про те, що в Міжгір’ї створено «народну» команду.

На фото автор статті на фоні кубків, які завоювали «Баварія» «народний клуб» у 2013 році у музеї на «Альянц-арені».

Узагалі що означає саме цей термін? Термін «народний клуб», напевно, дає зрозуміти, що головну роль у його існуванні відіграватиме вболівальник, а саме той, хто любить команду, любить саму гру та буде всіляко підтримувати свій ФК за час його існування.

Чи маємо ми приклади успішних «народних» команд у світовому професійному футболі?

Чим вони відрізняються від інших форм керівництва, тобто від інших клубів, які також можуть бути успішними?

Важливим є також питання: чи можна втілити ідеї, які вже багато років дають результат в успішних «народних» командах у нашому аматорському футболі? Яких помилок варто уникати в управлінні «народним» клубом? Усі ті, хто захоче організувати такий клуб, неодмінно стикнеться з певними труднощами.

У цій статті викладена особиста думка автора. Із нею можна погодитися або ні, її можна поділяти або ні. Але останні 6 років я мав честь бути безпосереднім учасником подій, які були пов’язані з існуванням «народної команди» «Карпати» Дубове, тому є що сказати стосовно цього.

Отож давайте спочатку приведемо приклад «народних» команд у професійному футболі.

Як вони функціонують?

Почнемо з цікавого правила у німецькому футболі. 50+1. Що воно означає?

Більше про нього можна прочитати в матеріалі за покликанням https://ua.tribuna.com/tribuna/blogs/bundesligaru/1630935.html

Ми зупинимося на головних моментах.

Особливість такої організаційно-правової системи – клуби за законом не мають права отримувати прибуток, ведучи комерційну діяльність. Правда, є застереження, що це можна робити, якщо всі отримані кошти йдуть винятково на потреби союзу.

Наприклад, ви знайшли сім однодумців, створили союз і зібрали класну футбольну команду. Настільки класну, що на неї можна продавати квитки. Так ось, виручка з реалізації квитків не може в підсумку осісти на вашому банківському рахунку і планомірно обростати відсотками. Це погана ідея, за неї членів союзу притягнуть до відповідальності. Гарна ідея – розплатитися вирученими грошима за оренду стадіону, де грає ваша команда, або купити кілька нових м’ячів.

Як правило, 100% капіталу такого Товариства – це членські внески. Всі найважливіші рішення приймає правління клубу, яке обирають усі його члени. Вхід для спонсорів відкритий лише в тому випадку, якщо вони згодні давати гроші, не питати, куди і на що вони будуть витрачені, не «лізти» в управління.

Як тоді ці команди заробляють кошти? Як оплачують багатомільойнні контракти гравців? Звідки беруться кошти на все це?

Так з’явилися юридичні особи, виділені з великого «зареєстрованого союзу» спеціально для цих цілей. У нові юрособи увійшли ті структури клубу, які найкраще допомагають, щоб отримувати зиск. Це, звичайно, перша команда; ще часто додається молодіжний підрозділ. До слова, футболісти сьогодні укладають контракти не з головним союзом e. V., а безпосередньо з акціонерним товариством (AG) або з товариством з обмеженою відповідальністю (GmbH), яке від нього відділилося. І прибутком від трансферів у такому випадку можна розпоряджатися на свій розсуд. Найчастіше клуби інвестують у команду 90% виручки і тільки 10% – на сторонні проекти.

Спонсори, які до цього ділилися з улюбленим клубом грошима, отримуючи натомість лише рекламу на білбордах навколо стадіону, перетворилися в інвесторів – відпвідно до своєї частки в капіталі, але як і раніше без права визначати стратегію клубу. Німецька футбольна ліга (DFL) поставила блок любителям наживи та іншим авантюристам. У 1998 році вступило в силу правило 50+1, згідно з яким більшість голосів у юридичних особах, які утворили клуби бундесліги, має залишатися за членами того самого зареєстрованого союзу.

Отож давайте зробимо невеликий підсумок. Головне питання в управлінні німецькими професійними клубами – приватний інвестор може мати лише 49% акцій клубу. Таким чином 50+1 голос належить членам клубу та за ними основне право голосу. І ніякі гроші не можуть вплинути на політику команди, бо визначає її життєдіяльність не той, хто більше всього «влив» грошей у проект. Останнє слово залишається за звичайними членами союзу, тобто проситими вболівальниками. І неважливо, у кого який статус. Ти можеш бути простим робітником, лікарем або вчителем чи будь-ким, але ти маєш 1 голос так само, як і будь який мільйонер має лише 1 визначальний голос.

А зараз офіційна інформація із сайту «Баварія» Мюнхен про розміри членських внесків.

Повна вартість членства. Дорослі (від 26 до 64 років) – 60,00 €.

Членство зі знижкою. Діти і підлітки (до 17 років): 30,00 €. Молоді люди (від 18 до 25 років): 40,00 €. Літні люди (від 65 р. і старші): 30,00 €. Особи з обмеженими можливостями (тільки з дійсним посвідченням): 30,00 €.

Будь ласка, зверніть увагу: дата зарахування в члени клубу для кожної вікової групи – 1 липня кожного року. Усі нові члени платять одноразовий внесок 3,00 €.

Якщо Ви вирішите не отримувати журнал BAYERN MAGAZIN «51», вартість вашого членства знизиться на 10,00 € на людину. Ви стаєте членом клубу тільки після оплати відповідного членського внеску. Ті, чиє членство починається 1 липня, платять членський внесок ув розмірі річного. Члени з 1 січня платять півторарічний членський внесок.

Будь ласка, зверніть увагу й на те, що термін оплати членського внеску завжди 1 липня поточного сезону, навіть якщо дата вступу в клуб 1 січня.

А зараз ми можемо подумати над тим, як ці принципи втілити в нашому аматорському футболі.

Ми спробували це в 2014 році. Саме в тому сезоні в Дубовому відродилася команда, яка почала приймати участь у першості області після багаторічної перерви. Чи цей підхід був вдалим? Так, і про це свідчать досягнення команди в період 2014–2019 років.

Що було досягнуто протяном цього часу? Одного разу дорослий склад переміг у першості Закарпаття, ще один рік приніс дорослій команді бронзові нагороди. Юнацький склад три роки поспіль перемагав у своїх змаганнях і двічі ставав абсолютним чемпіоном першої ліги області.

Але спочатку було дуже нелегко. Лунало чимало критики та недовіри. Не так часто в аматорському футболі команда може існувати без підтримки будь-яких політиків чи місцевої влади. Майже немає прикладів, щоб аматорські колективи фінансували винятково вболівальники та спонсори й не отримували більше ніякої підтримки. Звичайно, не обійшлося і без помилок. Не будемо зараз згадувати прикрий інцидент який стався під час матчу «Карпати» Дубове – «Поляна», не варто, напевно, зараз шукати винних, бо життя продовжується. Напевно потрібно врахувати помилки та не допускати їх у майбутньому.

Що може бути помилкою в управлінні аматорського клубу, створеного як «народний»?

Найголовніше, на мою думку, – потрібно прийняти стратегію клубу. Що це таке? Ідеться про філософію ФК, відповіді на запитання: яким ми хочемо бачити наш клуб, та які кроки ми для цього робимо? Як ми будемо йти до мети?

Приклад: якщо хочемо, щоб у команді грали свої вихованці, то тоді приділяємо особливу увагу вихованню молодих гравців та будемо готові чекати результат у майбутньому. Не потрібно відмовлятися від підтримки команди лише через те, що немає негайного результату. Підтримуємо клуб – і тоді, коли в нього є труднощі, і в часи перемог, бо це наш клуб і ми його любимо.

1. Управління повинно здійснювати винятково ті, кого вповноважили це робити всі члени ФК. Не може бути двох сфер впливу (навіть якщо твій внесок у діяльність клубу є вагомим, ти не можеш диктувати свої умови або створювати групу серед спонсорів, яка матиме іншу думку, відрізнятиметься від офіційної)

2. Має бути розроблена чітка структура правління клубу з призначенням ролей.

3. Керівник, або президент – виконує представницькі функції та є обличчям клубу, координує дії всіх керівних структур ФК.

4. Спортивний директор – людина, яка втілює в життя рішення Ради керівників (до неї обирают тих, хто готовий нести відповідальність та приймати важливі рішення на благо клубу). Якими питаннями займається спортивний директор? Серед них:

а) пошук нових членів клубу;

б) можливості наповнення бюджету;

в) вироблення стратегії на майбутнє;

г) співпраця з тренерським штабом;

д) нові ідеї щодо фінансування клубу;

е) діяльність дитячих та юнацьких команд та інших питань, що допомагають клубу існувати.

Найбільшою помилкою щодо життя народного клубу вважаю те, що більш забезпечені спонсори відкидатимуть думку звичайних уболівальників та житимуть за принципом – хто більше платить, той усе й вирішує. Як показує практика німецького футболу, там це питання вирішили. Сила народного клубу не в грошах, а в кількості людей, які підтримують ідею життя команди.

Краще 400 активних уболівальників різного віку ніж 10 бізнесменів, які будь-коли можуть між собою перезважатися. Останнє є великим ризиком для команди. Бо як тільки з’явиться певна проблема, на яку заможніші члени клубу матимуть різні думки, клуб ставатиме дедалі вразливішим. Не варто робити таких помилок.

Навіть в умовах нестабільної ситуації усе ж вважаю, що народний клуб – найкраща ідея для існування аматорського клубу. Підтримувати команду, яку любиш, це – найкраще. Часто так відбувається, що аматорські команди використовують для досягнення якихось особистих цілей. А потім кидають їх і перестають підтримувати. Щоб цього не відбувалося та не страждали ті, хто справді любить футбол (а мова про вболівальників), давайте й надалі створювати та підтримувати народні клуби.

Михайло РУСНАК