Запалити свічку, згадати всіх…

1 листопада – День пам’яті. Прихильники Римо-католицької церкви ушановують усіх святих і тоді ж або днем пізніше згадують померлих.

На Закарпатті до останньої традиції долучаються загалом представники різних конфесій. А оскільки серед них є й любителі футболу, то для багатьох шанувальників шкіряного м’яча віддати данину тим, хто передчасно пішов із життя, – покликання серця.

Подумки в уяві зринають імена також тих, хто приносив славу нашому краю – гравці великих клубів, збірних країни, тренери, судді, функціонери… Невипадково в області організовують чимало турнірів пам’яті. Останні мають уже солідну історію. Скажімо, у Жденієві вже XXV змагання пам’яті Віталія Русина та Василя Щербея. Понад 20 заходів організовано пам’яті Михайла Михалини. Півтора десятка їх маємо теж в Ужгороді пам’яті Володимира Югаса. Додаються й нові. Скажімо, в обласному центрі Закарпаття вже більше 5 турнірів проведено як Кубок НОК України пам’яті олімпійського чемпіона Йожефа Беци, або в головному місті Закарпаття відбувся III міжнародний турнір пам’яті Володимира Пінковського.

Великою є й географія подібних змагань. В Ужгороді – пам’яті Валерія Онуфера чи так само знаний турнір «афганців», у Виноградові – пам’яті Петра Продана, на Тячівщині (Усть-Чорна) – меморіальний турнір пам’яті славетного лісоруба, Героя соціалістичної праці Івана Чуси, у Рахові – пам’яті чемпіонів всесвітніх змагань лісорубів у Монреалі (Канада, 1967 р.), Героїв соціалістичної праці того ж Івана Чуси та Василя Шорбана, у Перечині – пам’яті Сергія Харлинського… Усі вони різні за статусом, історією, складом учасників; не завжди стосуються тільки визначних футбольних особистостей. І проводяться в різний час, наче символізуючи: постійно пам’ятати про тих, хто був поруч, робив добро, піклувався про інших – наш обов’язок.

А сьогодні пом’янімо особливо. Насамперед рідних і близьких, яких уже немає, а водночас запалімо свічку та згадаймо за всіх футбольних…

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ