Рудольф Балажинець: «Цим потрібно жити»

Працювати тренером у сучасному футболі – важко. Працювати з юнаками – поготів. Але якщо до роботи ставитися відповідально, любити її, то результати будуть. Приклад тому – Рудольф Балажинець. Він не тільки виступає за дорослу команду ФК «Баранинці», а ще й тренує дублерів клубу. І успішно, бо вони, переймаючи ігровий досвід свого наставника, ідуть на четвертому місці в чемпіонаті Західної зони, а відстають від трьох вище розташованих суперників лише на одне очко.

– Пане Рудольфе, що можете сказати про колектив, який очолюєте?

– Працюю з ним два роки. Коли приймав команду, вона знаходилася на останніх позиціях. Потім посіли 5 місце. Нині, за результатами першого кола, ідемо четвертими, але від першого місця розташувалися на відстані якоїсь нічиєї. Загалом є чимало цікавої молоді. Хтось займається на перспективу, а комусь до снаги вже витупати за дорослих.

– На Вашу думку, хто буде основним конкурентом «Баранинців» у боротьбі за нагороди, зокрема й за «золото», на фініші чемпіонату?

– У кінці змагань буде важче кожному з основних претендентів, адже в нас 26 очок, а в перечинських «Карпат», «Вітязя» (Концгазо) та «Бобовища» – по 27. Притому ми, до прикладу, бобовищанців і перечинців приймаємо вдома, але з гравцями Концгазо зійдемося на виїзді. Отож головне завдання – у кожному матчі грати на перемогу.

– Наскільки я знаю, у команді, із якою працюєте, є декілька сиріт. Ви спеціально підбираєте таких хлопців чи просто так склалося?

– Вони самі поприходили. Хтось спочатку, тільки з’явився, не міг і як слід по м’ячу вдарити, а тепер може успішно захищати честь основного складу. Хлопці – різні, до кожного потрібно мати свій підхід.

– Наскільки в цілому специфічна робота тренера з юними футболістами?

– Достатньо специфічна. У таких хлопців свої амбіції, погляди на життя. У мене різниця з ними 10–12 років, але важливо донести в юнацьку свідомість, що потрібно працювати на перспективу; розробляю цікаві тренування, знаходжу відповідний тон і ракурс для розмови, бо інакше діти підуть. Адже хороших тренерів і команд вистачає! Дякуючи президентові нашого клубу Олександрові Роману, маємо хорошу базу, є штучні поля, сучасні роздягальні, де поплавати, а це все додаткові стимули утримувати в команді юнь. Плюс можливість перейти в дорослий колектив. Адже десь «вистрілив», зарекомендував себе – і вже можеш потрапити до першої «основи».

– І останнє запитання: Ваші рецепт, формула успіху роботи з юнаками…

– Цим потрібно жити: працювати з хлопцями, перебувати серед них, у разі чого, брати удар на себе.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ