ФОТО. Епоха «Севлюша» продовжується. Цього разу кубкова!

Виноградівський клуб став семиразовим володарем почесного трофея.

81-ий фінал Кубка Закарпаття став історією. І справжнім святом. Штрихів до завершального матчу в суперництві «Севлюша» та «Медеї – Невицький замок» стільки багато, що за гарячими слідами всі важко й згадати. Але принаймні деякі з них хочеться назвати. По-перше зустрічалися дві добре знайомі одна одній команди. Більше того, які в останні роки тільки й те роблять, що одна одній переходять дорогу: якщо не в Зимовій першості, то в чемпіонаті, а як не в чемпіонаті, то в Кубку.

Попри рахунок гра не була нудною. Навпаки, хоч тон задавали виноградівці (вони діяли, як кажуть у таких випадках, першим номером), але саме номінальні гості створи два хай і не стовідсоткові, але точно неприємні для суперника моменти. Та постійні рейди чемпіона призвели до успіху. Спочатку було пенальті, яке не вдалося реалізувати на 17 хв. Михайлові Чедрику: відмінно зреагував Юрій Славік (до речі, того вечора витягував практично все. А інакше могло бути іще плюс 3–4 голи на користь підопічних Адріана Пуканича).

«Медея» так зраділа відбиттю 11-метрового, що дещо емоційно розслабилася й тут же після подачі кутового пропустила. Гол на рахунку Івана Веждела. Утім, колектив з Ужгородщини тримався. Час від часу перспективно контратакував. Однак пропустив удруге фактично в роздягальню: награна комбінація буквально розірвала захист замкових…

У другому таймі особливих змін не сталося. «Севлюш» продовжував діяти першим номером, а «Медея» за допомогою замін намагалася пожвавити гру й принаймні скоротити відставання в рахунку. Та дуже скоро після перепочинку забив знову виноградівський клуб: удруге реабілітувався за незабитий пенальті Михайло Чедрик. Загалом номінальні господарі мали кілька чудових нагод відзначитися, але, як зазначалося вище, дуже добре у воротах реагував Юрій Славік. Крім того, одного разу після виконання Михайлом Чедриком штрафного урятувала поперечина, а десь і забракло влучності.

Утім, повторюся, «Медея» шукала щастя біля воріт суперника. Однак знекровлення під час сезону далося взнаки. А десь не вистачало завершального удару. Зокрема, наприкінці хороша атака була з підключенням Руслана Соскиди. У підсумку ж 3:0 – за «Севлюшем». Він – семиразовий володар Кубка Закарпаття, із чим і вітаємо команду, клуб, його вболівальників, які традиційно завзято підтримували свій ФК!

На завершення зазначу, що матч запам’ятався не лише грою за доволі сприятливих погодних як для недавньої липневої спеки умов. По-перше, захід відкрив Богдан Андріїв, Ужгородський міський голова, який уважно стежив за подіями на полі весь матч, цікавився тонкощами протистояння в історичному, так би мовити, ракурсі й навіть обговорював перипетії чемпіонату світу з футболу. По-друге, символічний перший удар по м’ячу завдав Костянтин Кашула, ветеран російсько-української війни, боєць п’ятої окремої штурмової бригади (воював у зоні Торецька, Майорського, Бахмута), капітан команди «Гладіатор», який розвиває адаптивні види спорту.

Приємні емоції викликали батьки та особливо їхні діти. Вони, до речі, отримали солодкі подарунки від ЗАФ із фондових ресурсів. Мова про хлопців і дівчат, які долучилися до ужгородської інклюзивної секції та разом із футболістками з ФК «FSG» виводили на поле гравців. Справжньою подією став фінальний матч і для юних гравців із Радванки, які подавали м’ячі. Це все хороша реклама футболу для дітей!

Звісно, запам’яталося й нагородження. Зокрема, за внесок у розвиток закарпатського футболу було нагороджено президента ФК «Зірка» (Онок) Івана Кіша, президента ФК «Бужора» (Іршава) Олександра Улашина, а також за підготовку стадіону «Авангард» до фінальньного матчу інструкторку-методистку головної арени краю Діану Хомик, а ще – виконувача обов’язків голови Оноківського громади Ярослава Гринчука. Звісно, за усталеною традицією, нагородили бригаду арбітрів і делегата матчу (відповідно Назарія Дьордя, Дем’яна Лугоша, Михайла Бірова та Валерія Шкуру).

Пам’ятні призи й подяки отримали відповідно кращі гравці матчу Сергій Яцкулинець («Севлюш»), Юрій Славік («Медея»), тренери команд Адріан Пуканич («Севлюш»), Іван Ковач-молодший («Медея»), президенти клубів Іван Матрунича («Севлюш») та Іван Ковач-старший («Медея»), який, до речі, саме мав день народження й був душею фіналу (це ще один пам’ятний штрих до свята футболу!), отримував вітання, попри поразку сміливо йшов на післяматчеве інтерв’ю.

Дипломи фіналіста й переможця та медалі вручили командам, а «Севлюш» як переможець отримав ще й кубок. Цього разу він був особливим (див. фото). І це ще один пам’ятний фрагмент сьогоднішнього вечора на «Авангарді»!

Завершуючи, скажу, що захід удався. І за це спасибі, клубам, уболівальникам, а найбільше нашим героїчним Збройним силам України. Без них таких яскравих емоцій не було б!

І зовсім на завершення трохи статистики…

Фінальний матч Кубка Закарпаття з футболу-2026 на честь воїнів ЗСУ

«Севлюш» (Виноградів) – «Медея – Невицький замок» (Оноківська територіальна громада) – 3:0 (2:0)

Ужгород. 4 липня. 24 градуси тепла. Сонячно й вітряно.

Голи: Іван Веждел, 18; Михайло Чедрик, 45+1, 55.

Попередження: Вадим Селещук, 83; Олександр Семків, 89 («Медея»).

Бригада арбітрів: Вадим Дьордь (у полі), асистенти арбітра: Михайло Біров і Дем’ян Лугош.

Делегат матчу: Валерій Шкура (Ужгород).

«Севлюш»: Владислав Сидоренко, Іван Веждел, Руслан Гогерчак, Василь Куделко, Антон Береш, Євген Русин, Адріан Пуканич, Сергій Яцкулинець, Михайло Реплюк, Михайло Чедрик.

Запасні: Іван Марущинець, Олександр Логойда, Артур Дорі, Ростислав Вереш, Віктор Балаж, Олексій Долголенко, Євген Проданов.

Тренер: Адріан Пуканич.

«Медея – Невицький замок»: Юрій Славік, Вадим Селещук, Володимир Дуран, Мілан Бутрик, Володимир Лисаченко, Іван Марюхнич, Владислав Турецький, Юліан Козуб, Віталій Медведєв, Микола Джанда, Євген Пімінов.

Запасні: Олександр Семків, Іван Мастяк, Руслан Соскида, Мирослав Волошин, Тарас Геці, Євген Савко, Михайло Харін.

Тренер: Іван Ковач-молодший.

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ