Друзі пам’ятають Юрія Соломку. 23.09.1963 р. – 27.05.2025 р.
04.07.2025 - 18:17Хочеш пройти 100 кілометрів – зроби перший крок
Хочеш перепливти океан – не озирайся.
Цими двома фразами характеризує свого найкращого друга в житті та у спорті Юрія Соломку Василь Чегіль.
Його цілеспрямованість, його неймовірну здатність працювати над поставленою метою. Цей житель Кам’янського на Іршавщині та Василь Попович у свій час відкрили талант та дали путівку у великий футбол юному Юркові із Кумловша, так нерідко ще й донині називають місцеві мешканці невеличке село Хмільник, яке тепер відноситься до Берегівського району, а тоді належало до Іршавського.
Колишній райцентр мав свою дитячо-юнацьку спортивну школу. Тренер Василь Миколайович Попович організовував систематичні товариські зустрічі юних футболістів по всіх школах Іршавщини і саме на них проводив своєрідну селекцію юнаків до майбутньої гри мільйонів. Після одного із таких матчів у Хмільнику до приїжджого наставника підійшов хлопець та прямо висловив бажання займатися у нього. Настійливість та фізичні дані говорили «за», але невеликий зріст та трохи старший вік за тих кого зазвичай приймали в Іршавську ДЮСШ схиляли думки «проти». Шальки терезів у позитивну сторону переважило і прохання батька, який втрутився тоді у їх діалог.
– У хлопця були Богом дані спринтерські дані, – із надзвичайно теплими нотками в голосі згадує навіть сьогодні Юрія Соломку Василь Попович. До цієї важливої характеристики додає ще цілий ряд, які Юрій Соломко з роками тільки неймовірно розвинув у собі: не пропустив жодного тренування; нерідко залишався і після відведеного часу, аби відточити той чи інший прийом; для нього ніколи не ставало проблемою допомогти команді і в лінії півзахисту.
Першою помітною сходинкою до професійного рівня у футболі став для нього відбір до збірної Закарпатської області для участі у Спартакіаді України, куди його поряд із С. Суханом, С. Химинцем і В. Поповичем відібрав старший тренер крайової команди Олександр Філіп. Разом із срібноземельною футбольною дружиною іршавчани завоювали золото. Далі талант нападника Юрія Соломка стрімко пішов угору команді майстрів Йошкар-Оли, Вінницької Ниви, рідного Закарпаття. Всюди де виступав Юрій, він відзначався високою гольовою результативністю.
– Якби мав вищий зріст хоча б на десять сантиметрів, – це неодмінно відкрило б перед ним шлях до збірної якщо не союзу, то України – напевне, – твердо переконаний і стверджує Василь Чегіль.
Усі, хто знав Юрія Соломку і як визначного спортсмена, і як непересічну людину одноголосно відзначають його комунікабельність, веселий, життєрадісний характер. Ці його риси рівно проявлялися і на футбольному полі і поза ним. Він умів в одну мить розрядити напружену ситуацію, коли у спортсменів емоції на грані фолу, міг взяти на себе гру. Дриблінгом цього форварда захоплювалися не тільки фанати, але й професіонали у футболі, інколи незалежно – належали вони до його команди, чи до команди суперників.
Доля відвела Юрію Соломкові недовгий вік. Але він зумів яскраво засяяти на спортивному небокраї, залишив у серцях рідних, друзів, колег і земляків образ людини, яка несе позитив, створює оптимістичний настрій, заряджає енергією творення.
Минуло сорок днів відколи перед світлим образом таланту футболіста, людини Юрія Соломки «підкорилися» головні ворота Всесвіту – Небесні. Нехай його вітають у райськім саду так, як неодноразово вітали талановитого нашого земляка футбольні фанати у час його тріумфу на стадіонах.
Попович В.М., Сухан С.В., Дякулич О.В., Химинець С.М., Липчей І.В. Сочка В., Ливрінц В., Костак В., Веждел А., Чегіль В., Чегіль Ю., Гозда С., Рацин М, Майданик С.
